ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
13 березня 2015 року Справа № 916/13/1662
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,
суддів:Катеринчук Л.Й.,
Коробенка Г.П.,
Удовиченка О.С.,
Чернова Є.В.,
розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 09.02.2015
у справі№ 916/13/1662
за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс"
до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
провизнання недійсними з моменту укладення кредитного договору №196 від 31.03.2010 та іпотечного договору №152 від 01.04.2010,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсними з моменту укладення кредитного договору №196 від 31.03.2010 та іпотечного договору №152 від 01.04.2010, укладених між позивачем та відповідачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №916/13/1662 позов задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір від 01.04.2010. В частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору №196 від 31.03.2010 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 частково скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2015 у справі №916/13/1662 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2015 у справі №916/13/1662, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 залишити в силі.
Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 27.02.2007 у справі №6/184д/06 та від 16.10.2013 у справі №911/1183/13, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень частини четвертої статті 6 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Як вбачається зі змісту постанови від 09.02.2015 у справі №916/13/1662, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, підстав для:
- визнання недійсним кредитного договору, оскільки: вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства, а директор ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (позивача) діяв в межах повноважень, визначених Законом України "Про господарські товариства" та статутом товариства; сторони, укладаючи кредитний договір, погодили всі передбачені для даного виду договору істотні умови, зокрема, суму кредиту, строки повернення кредитних коштів, розміри процентів та порядок їх сплати, строк дії договору; відповідач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позивачу кредитні кошти, якими він користувався та здійснював погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, що свідчить про схвалення сторонами вказаного договору; позивачем належними та допустимими доказами не доведені обставини, на які він посилається як на підставу для визнання недійсним кредитного договору;
- визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між позивачем та відповідачем, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що: в оспорюваному договорі іпотеки сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, зокрема, визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок їх виконання, а також встановлено істотні умови договору іпотеки, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку"; земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки (цілісний майновий комплекс) була передана позивачу в користування відповідно до рішення селищної ради про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд, зазначене рішення є чинним, воно не скасоване та не визнано у передбаченому законом порядку недійсним; умовами оспорюваного договору іпотеки не було передбачено передачі в іпотеку земельної ділянки або права оренди на неї, а встановлено лише обов'язок позивача в подальшому оформити право користування земельною ділянкою; перебування земельної ділянки у фактичному користуванні позивача підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області та витягом відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Водночас, у постанові від 27.02.2007 у справі №6/184д/06, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених судами попередніх інстанціями обставин справи, погодився з висновками судів щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору іпотеки, оскільки спірний договір іпотеки, укладений між відповідачами, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як власника переданого в іпотеку майна. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що іпотекодавець (відповідач-1) не мав права здійснювати відчуження нерухомого майна (предмету іпотеки), оскільки на момент укладення відповідачами договору іпотеки позивач був власником спірного майна, отже зміст договору іпотеки суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність передбачених статтями 203, 215 ЦК України, підстав для визнання його недійсним.
У постанові від 16.10.2013 у справі №911/1183/13 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору, виходячи при цьому з встановлених судами обставин справи про те, що в порушення вимог передбачених статтею 18 Закону України "Про іпотеку" спірний договір іпотеки не містить усіх істотних умов, зокрема зі змісту пункту 1.1 договору іпотеки вбачається, що в ньому відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: дані про дійсну площу та інформацію про введення в експлуатацію нежитлового приміщення літ. "Г", також, в договорі відсутні умови передачі в іпотеку земельної ділянки, належної позивачу на праві власності.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах встановлених судом різних фактичних обставин справи залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.
Посилання заявника на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не відповідає приписам пункту 1 статті 11116 ГПК України.
Керуючись статтями 86, 11114-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В :
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" у допуску справи №916/13/1662 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяМ. Запорощенко
Судді:Л. Катеринчук
Г. Коробенко
О. Удовиченко
Є. Чернов