Справа № 22ц-0280\2009 р.

 

Головуючий у 1-й інстанції: Костенко О.Ф.

Доповідач: Редька А.Г.

 

 

 

 

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

 

5 березня 2009 року                                  місто Чернігів

 

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Позігуна М.І.,

суддів - Шемець Н.В., Редьки А.Г.,

 

при секретарі - Рачовій І.І.,

за участі: позивача ОСОБА_1

та її представників ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

відповідача ОСОБА_4.,

                           

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2008 року у справі за позовомОСОБА_1про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на житло та за зустрічним позовом ОСОБА_4 доОСОБА_1про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частину будинку,

 

в с т а н о в и в:

 

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2008 року відмовлено у задоволенні позовуОСОБА_1про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на житло у будинку АДРЕСА_1 та задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Бахмацької державної нотаріальної контори, Прилуцького бюро технічної інвентаризації, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2005 року, видане на ім'яОСОБА_1Бахмацькою державною нотаріальною конторою, та визнано за ОСОБА_4право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1, як за спадкоємцем першої черги за законом після померлого 26 березня 1998 року його батька ОСОБА_5

Суд дійшов висновку, що сторони обидва фактично вступили у володіння та управління спадковим майном оскільки були зареєстровані та проживали разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини і ніхто з них у шестимісячний строк не відмовився від прийняття спадщини.

 

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду та повернути справу до суду на новий судовий розгляд, посилаючись на неповноту судового розгляду справи, неправильне встановленні обставин, суд дійшов неправильного висновку, що відповідач ОСОБА_4. фактично прийняв спадщину після смерті батька, оскільки він на час його смерті разом з ними не проживав і не вчинив ніяких дій, які б свідчили, що фактично вступив в управління та володіння майном померлого, крім того суд своїм рішенням вирішив питання про права дочки померлого ОСОБА_6 яка також є спадкоємцем першої черги, позбавивши її права на частину спадщини.

 

ОСОБА_2 надала до суду заяву про приєднання до апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись, що рішенням суду її позбавлено права на спадкування після смерті батька оскільки вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном.

 

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1. не може бути задоволена.

 

         Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і рішення суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

 

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене 19 січня 2005 року нотаріусом Бахмацької державної нотаріальної контори, ОСОБА_1. є спадкоємцем спірного будинку після смерті ОСОБА_5, померлого 26 березня 1998 року, котрий прийняв будинок у спадщину після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, але не оформив своїх спадкових прав і за ОСОБА_1зареєстровано право власності на будинок з 11 лютого 2005 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 січня 2005 року Бахмацькою державною нотаріальною конторою.

 

З наданої копії свідоцтва про народження ОСОБА_4. встановлено, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

 

З наданої копії картки прописки по спірному будинку ОСОБА_4. прописаний та постійно проживав у спірному будинку з 5 листопада 1990 року як член сім'ї власника жилого будинку, на час смерті батька ОСОБА_5 26 березня 1998 року також був прописаний та постійно проживав у будинку разом з матір'ю.

 

         За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_1та його синОСОБА_4 котрі у встановлений ст.549 ЦК УРСР строк фактично втупили в управління та володіння спадковим майном, жилим будинком, і частки кожного з них відповідно до ст.529 ЦК УРСР становлять по 1\2 частині спадкового майна.

 

         Оскільки позивач ОСОБА_1. оформила свої спадкові права у 2005 році та 19 січня 2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину на все домоволодіння відповідно до ст.1301 ЦК України зазначене свідоцтво про право на спадщину суд обґрунтовано визнав частково недійсним та визнав за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину спірного домоволодіння.

 

         У позовній заяві та у своїх поясненнях позивач ОСОБА_1. посилалася, що відповідач ОСОБА_4. не проживає у спірному будинку з 1999 року оскільки перебуває у фактичних шлюбних стосунках з жінкою та проживав і проживає за іншою адресою, тому відповідно до ст.405 ЦК України втратив право користування житлом у спірному будинку.

 

         Відповідно до ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону і він втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

 

         Однак обставини, на які посилається ОСОБА_1. не підтверджені належними доказами. Довідка депутата сільської ради, на яку посилається позивач ОСОБА_1. не підтверджує, що відповідач ОСОБА_4. не проживає у спірному будинку з 1999 року як на це посилається позивач ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_4. посилається, що він постійно проживав та проживає у спірному будинку оскільки іншого житла не має, періодичні відлучки викликані характером його роботи, а також тим, що мати заперечує проти проживання у будинку сторонніх у т.ч. і жінки, з якою він підтримує близькі стосунки.

 

Крім того по справі встановлено, що ОСОБА_4. після смерті батька у 1998 році фактично прийняв спадщину, а втрата права на користування житлом самим власником (співвласником) цього житла законом не передбачена.

 

         За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про визнання ОСОБА_4. таким, що втратив право на житло у будинку АДРЕСА_1.

 

         Посилання в апеляційній скарзі, що суд не залучив до участі у справі дочку померлого ОСОБА_5 ОСОБА_2 чим порушив її права на спадщину, безпідставні оскільки ОСОБА_2. приймала участь у справі представником позивача знала про наявність спору і не вчинила ніяких дій для захисту свого права чи інтересу, пояснивши це тим, що вважала за необхідним залишити спадщину на користь матері.

 

         Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.        

 

         Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд 

 

у х в а л и в:

 

         Апеляційну скаргуОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2008 року залишити без змін.

 

         Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

 

 

 

 

 

Головуючий:                                             Судді: