ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

за позовом:  Коломийського Закритого акціонерного товариства "Прикарпаття",  вул.Карпатська,71а, м.Коломия

до відповідача:  АТ "Укрінбанк" в особі Івано - Франківської філії,  вул.Незалежності,46, м.Івано-Франківськ

3-тя особа:  ОСОБА_1,  АДРЕСА_1

про  розірвання договору застави

 Cуддя  Булка Володимир Ігорович  

При секретарі   Кріцак Василь Мирославович

Представники:

від позивача:  Кочкодан Б.М., представник, довіреність № 624 від 23.11.06р.

від відповідача:  Фуштей І.Ю., представник, довіреність № 04/782 від  01.11.06р.

СУТЬ СПОРУ: заявлений позов про розірвання договору застави від 17.12.02 р. та повернення 27 484. 00 грн. стягнутого виконавчого збору.

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представники позивача заявлені вимоги підтримують, вважають що відповідач своїми діями, шляхом порушення норм чинного законодавства, а саме ЦК України, ЗУ "Про заставу", ЗУ "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України", створив ситуацію, що загрожує банкрутством підприємства, а тому просить позовні вимоги задоволити.

Відповідач позов не визнає, стверджує, що ні договором ні законодавством, діючим на момент укладення договору не передбачено підстав для розірвання договору застави, так як застава це вид забезпечення зобов"язання і може бути лише припинене з перелічених законодавцем  підстав, зокрема припинення зобов"язання забезпеченого заставою. Відповідач посилається на п.7.1 кредитної угоди, згідно якого кредитна угода залишається чинною до дати повної стплати позичальником  заборгованості за позикою та інших платежів за цією позикою відповідно до умов цієї угоди.

Станом на 21.08.06 р. заборгованість по кредитній угоді в частині несплаченого кредиту та відсотків становить 391 167, 45 грн. в тому числі і несплачений кредит, а відповідно до ст.572  ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель)  має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов"язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Умовами договору застави, п.п.2.1., 5.1 передбачено, що застава припиняється у разі виконання заставодавцем усіх зобов"язань за кредитним договором, а тому майновий поручитель відповідно до законодавства та договору несе солідарну відповідальність з позичальником-боржником, а тому як вважає відповідач "Укрінбанк" може вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. З таких підстав в позові просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між АТ "Укрінбанк" в особі Івано-Франківської філії та приватним підприємцем ОСОБА_1 31.10.02 р. укладено кредитну угоду НОМЕР_2 про отримання кредиту в сумі  300 000, 00 грн. Для забезпечення виконання зобов"язання по кредитній угоді майновим поручителем ЗАТ "Прикарпаття" передано в заставу будівлю котельні балансовою вартістю 490 000, 00 грн., згідно нотаріально посвідченого договору застави від 17.12.02 р. НОМЕР_1. Позичальник, підприємець ОСОБА_1 зобов"язувалась в строк до 31.10.03 р. сплатити заставодержателю суму кредиту та нарахованих відсотків по ньому, пені в разі прострочення повернення боргу.

В судовому засіданні з"ясовано, що позивачу в червні 2004 року стало відомо, що сума кредиту  є непогашеною, а сам позичальник знаходиться за межами України, про що свідчить повідомлення мами позичальника ОСОБА_1, а також її заява на адресу Івано-Франківської філії АТ "Укрінбанк" приймати від неї кошти, які дочка пересилає для погашення кредиту. Отже, відповідач знаючи про боргові зобов"язання  позичальника порушив вимоги ст.6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України", де зазначено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках якщо діють неврегульовані договірні чи інші невиконані зобов"язання - до виконання зобов"язань. В судовому засіданні також встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо ходу погашення кредиту позичальником, проте 02.12.04 р. позивачем отримано постанову ДВС м.Коломиї про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача в користь відповідача 27 484, 00 грн. згідно виконавчого напису. Листом  від 15.08.05 р. відповідач інформував позивача щодо незмінності суми кредиту. Всі наступні запити позивача (заставодавця) від 09.12.05 р., від 17.02.06 р., від 14.03.06 р., від 08.06.06 р.. до відповідача (заставодержателя) щодо надання інформації про залишок непогашеного кредиту та нарахованих позичальнику відсотків відповідачем ігнорувалися та залишалися без розгляду.

В судовому засіданні з"ясовано, що позивач 20.06.06 р. зустічався з батьками позичальника, які підтвердили, що з червня 2004 року щомісячно вони погашають кредит в сумі 5 000, 00 грн., але жодних підтверджуючих документів (квитанцій) відповідач їм не надавав. На підставі цього позивач, враховуючи те, що позичальник частково сплачує кредит звернувся із заявою до відповідача про зупинення виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.11.04 р., а також видати довідку про цільове використання кредитних коштів позичальником, проте знову клопотання позивача залишилось без реагування.

Отже на думку суду, відповідач отримуючи від позичальника кошти на погашення кредиту незаконно вчиняє дії без належних підстав щодо розпродажу заставленого майна, підтвердженням чого є те, що майно оцінене експертом в сумі 199 000, 00 грн. хоча в акті погодження ціни заставленого майна від 06.12.02 р., - експертна вартість становить 512 850, 00 грн., а погоджена вартість 490 000, 00 грн.

Згідно ст.20 ЗУ "Про заставу" і п.4.1 договору застави майна від 17.12.02 р. заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави з моменту настання термінів виконання зобов"язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані в строк, однак відповідач своїми діями без незалежних від позивача умов допустив ігнорування законодавчих норм, що регулюють дане питання.

Отже, суд вважає, що договір застави майна від 17.12.02 р. суперечить законодавству, вчинений з метою, що суперечить інтересам ВАТ "Прикарпаття", а тому підлягає визнанню його недійсним.

Щодо вимоги позивача про стягнення  з відповідача 27 484, 00 грн. виконавчого збору, то суд залишає її без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Визнати договір застави майна від 17.12.02 р. укладений між АТ "Укрінбанк" в особі Івано-Франківської філії (заставодержатель), приватним підприємцем  ОСОБА_1 (позичальник) та Закритим акціонерним товариством "Прикарпаття" (заставодавець) недійсним.

Стягнути з АТ "Укрінбанк" в особі Івано-Франківської філії АТ "Укрінбанк", вул.Незалежності,46, м.Івано-Франківськ (код 20535559) у користь Закритого акціонерного товариства "Прикарпаття", вул.Карпатська,71а, м.Коломия (код 02970197) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позов залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Булка Володимир Ігорович

                                                            рішення підписане 18.12.06

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________   Липка Ю.В.