ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2006 р. | Справа № А-10/147-А-15/307 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Деделюка Бориса Васильовича, судді Максимів Тетяни Володимирівни, судді Фанди Оксани Михайлівни
при секретарі судового засідання Суфрищук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Всеукраїнської видавничої православної Місії Української Православної Церкви Київського Патріархату, юридична адреса: місто Чернівці, вул. Головна, будинок 200, фактична адреса: вул. Петрушевича,1"а", м. Івано-Франківськ,76004
до відповідача Івано - Франківської міської ради вул.Грушевського,21, м.Івано-Франківськ,76000
про: визнання протиправним п.1.12. п.1 рішення Івано - Франківської міської ради від 03.08.2006 року.
за участю представників сторін:
від позивача: Романчак О.Г. - представник, довіреність № 01 від 01.07.06, Сікомас С.В. - адвокат, довіреність№02 від 01.11.06р.
від відповідача: не з"явився.
встановив:
Всеукраїнська видавнича православна Місія Української Православної Церкви Київського патріархату звернулася з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування п.1.12. рішення УІІ сесії п’ятого демократичного скликання від 03.08.2006р, згідно якого визнано таким, що втратив чинність п.3.25. рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.09.2001р. №392 про надання позивачу дозволу на будівництво громадського закладу (Представництва Місії) на вул.Валовій, поруч будинку №7, по вулиці Грушевського в зв"язку з відсутністю можливості влаштування будівельного майданчика, місць для складування будматеріалів та під’їздних шляхів для спецтехніки.
Обгрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає повноваження міської ради, щодо визнання нечинним рішення виконавчого комітету, в зв"язку з втратою чинності, за спливом терміну, на який воно було видане, внаслідок прийняття іншого нормативного акту.
Окрім цього, посилається на те, що згідно п.15 ч.1 ст.26 вищевказаного закону до виключної компетенції міської ради відноситься скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, тому вважає, що у відповідача відсутні підстави для скасування п.3.2.5 рішення Івано-Франківського міськвиконкому від 25.09.2001р. №392.
Вважає, що при прийнятті оскаржуваного ним рішення, міською радою не враховано, що дозвіл на будівництво, було надано згідно п.1.14. рішення Івано-Франківського міськвиконкому №290 від 20.06.2000р. про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт, рішення міськвиконкому №204 від 19.05.2001р. про погодження матеріалів місця розташування земельної ділянки, рішення міськвиконкому №248 від 19.06.2001р. про затвердження проекту відведення земельних ділянок, загальною площею 0,1926 га.
На підставі цього, вважає, що у позивача виникло право користування земельною ділянкою для даного будівництва, яке підтверджується Державним актом на право постійного користування землею площею 0,0632га, договором на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) площею 0,1294 га, а також даними державної статистичної звітності. Зазначає, що рішення про дозвіл на будівництво не підлягає визнанню нечинним, оскільки за його замовленням виготовлена і погоджена вся будівельна документація, в тому числі інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю позивачу видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.04.2006р. за №34, а також ордер №130 від 26.05.2006р. терміном дії з 10.06.2006р. по 10.06.2009р.
Зазначає, що для здійснення будівництва, можливий заїзд з двору Інституту гірського лісівництва з вулиці Грушевського, що передбачено архітектурно-планувальним завданням (п.8.3., п.п.8.3.2.).
Відповідач заявлений позов не визнає, посилаючись на те, що позивач втратив можливість здійнювати будівництво. При цьому вказує на припинення права користування земельною ділянкою, площею 0,1294 га., внаслідок закінчення терміну дії договору тимчасового користування землею від 02.08.2001р., та відсутність відповідного погодження Інституту гірського лісівництва та ТзОВ «МАКС»для влаштування заїзду через земельні ділянки, які знаходяться в їх користуванні, видачу дозволу на проведення будівельних робіт неналежною (неуповноваженою) особою –інспекцією Держархбудконтролю Івано-Франківської області, а не інспекцією Держархбудконтролю міста Івано-Франківська. Окрім цього зазначає, що ордер №130 від 26.05.2006р. є дозволом на проведення земляних робіт, який фактично відкликано управлінням житлово - комунального господарства на підставі листа №1703/2-9 від 24.01.2006р. Посилається на ч.15 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», згідно якої дозвіл втрачає чинність, якщо фізична або юридична особа не розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво об’єкта містобудування. Відповідач вважає, що повноваження відповідної ради скасовувати рішення виконавчого комітету визначені ч.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
В попередньому та в судовому засіданні представники сторін підтвердили викладену позицію.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Оскаржуваним рішенням Івано-Франківської міської ради VІІ сесії п’ятого демократичного скликання від 03.08.2006р.(п.1.12.) було визнано таким, що втратив чинність п.3.25. рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.09.2001р. №392 про надання дозволу Всеукраїнській видавничій православній місії Української православної церкви Київського патріархату на будівництво громадського закладу (Представництва Місії) на вул.Валовій, поруч будинку №7 на вул.Грушевського з причин відсутності можливості влаштування будівельного майданчика, місць для складування будматеріалів та під’їздних шляхів для спецтехніки. Відповідно до п.3.25. рішення Івано-Франківського міськвиконкому №392 від 25.09.2001р. даний дозвіл був наданий відповідно до рішення міськвиконкому №290 від 20.06.2000р. (п.1.14.) про дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт.
Відповідно до змісту ст.22 Закону України "Про містобудування" будівництво може виконуватись тільки після оформлення права на землекористування земельною ділянкою та отримання дозволу на проведення будівельних робіт.
Згідно із статтею 22 вищевказаного Закону місцевими правилами забудови, які розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим, встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування, надання дозволу на виконання будівельних робіт,прийняття цих об'єктів в експлуатацію, а також порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю.
Слід зазначити, що державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування (стаття 20 Закону).
Статтею 24 зазначеного Закону встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчихорганів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Дозвіл на будівництво дає право замовнику на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному нормами вищевказаного Закону.
Згідно ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій», фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Проте, даною нормою закону обмежено чинність дозволу на будівництво і, відповідно, рішення виконавчих органів відповідних рад, яким цей дозвіл надано. У разі, якщо фізична або юридична особа не розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність. Законом не передбачено необхідності винесення рішення з приводу втрати чинності даного дозволу. А тому слід вважати, що таке рішення втрачає чинність за спливом терміну, на який воно було видане. На це вказує і позивач при наведенні підстав втрати чинності нормативним актом. Поновлення дозволу відбувається в такому ж порядку, як і його надання.
Дозвіл на будівництво громадського закладу (Представництва Місії) на вулиці Валовій, поруч будинку №7 на вулиці Грушевського надано позивачу, згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №392 від 25.09.2001р., яке втратило чинність 25.09.2003р. З цього часу позивач фактично втратив право на отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Згідно ст.26 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Цей дозвіл видається на підставі проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.
У позивача, на час прийняття, оскаржуваного ним рішення, відсутнє право на поновлення дозволу на будівництво та на отримання дозволу на виконання будівельних робіт, у зв"язку з відсутністю належних документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою загальною площею 0,1926 га, яка відводилась для будівництва та обслуговування громадського закладу, оскільки надання земельної ділянки саме такої площі здійснено на підставі п.4.5. рішення Івано-Франківського міськвиконкому №248 від 19.06.2001р., з яких 0,0632 га надано в постійне користування з видачею державного акту на право постійного користування землею (п.4.5.1. даного рішення), а 0,1294 га –надано в тимчасове користування терміном на 2 роки. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 05.03.2001р. позивач має право користування земельною діялнкою, площею 0,0632 га, однак договір на право тимчасового користування земелею площею 0,1294 га, який набув чинності з дня державної реєстрації 10.08.2001р., припинив свою дію 10.08.2003р. Дані державної статистичної звітності про облік земель, на які посилається позивач, не можуть бути належними доказами, що підтверджують право користування земельною ділянкою, згідно ч.4 ст.70 КАСУ, оскільки за ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Можливість здійснення позивачем будівництва площею забудови 0,0575 га на земельній ділянці площею 0,0632 га не підтверджується даними проектної документації та суперечить рішенням міськвиконкому щодо надання земельної ділянки під це будівництво. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що представлений позивачем дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.04.2006р. №34, виданий інспекцією Держархбудконтролю Івано-Франківської області не може бути врахований, оскільки в п.4 рішення Івано-Франківського міськвиконкому №392 від 25.09.2001р. вказано на право приступити до початку будівництва після отримання дозволу на виконання будівельних робіт в міській інспекції Держархбудконтролю. Належність таких повноважень саме міській інспекції відповідає ч.14 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій», п.2 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою КМУ 25.03.1993р. №225, та Положенню про Івано-Франківську міську інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженому рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.11.1996р. №347. Тому отриманий позивачем дозвіл не відповідає вимогам ст.26 Закону України «Про планування і забудову територій», так як не містить даних про наявність належним чином затвердженої та зареєстрованої проектної документації. Крім того, такий дозвіл був виданий при нечинності рішення виконкому про дозвіл на будівництво та відсутності належних документів на право користування відповідною земельною ділянкою. Форма та зміст ордеру №130 від 26.05.2006р. свідчить про те, що це є дозвіл на проведення земляних робіт, який відповідно до ст.26 Закону України «Про планування і забудову територій»є похідним від дозволу на виконання будівельних робіт та не надає права на здійснення будівництва. Отже, враховуючи, той факт, що п.3.25. рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.09.2001р. №392 про надання позивачу дозволу на будівництво втратив чинність, а також відсутність у відповідача належних правових підстав для здійснення будівництва, суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем рішення Івано-Франківської міської ради не може порушувати законні права чи інтереси позивача, незалежно від підстав його прийняття. Що стосується посилання позивача на повноваження міської ради щодо прийняття оскаржуваного ним рішення по вказаному питанню, то згідно ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам. Частиною 9 ст.59 вищезазначеного Закону встановлено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Згідно п/п 9 п.1 ст.31 цього Закону надання, відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування, незалежно від форм власності, належить до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад. На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про планування і забудову територій", ст.ст. 158 -163 КАС України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Головуючий суддя Деделюк Борис Васильович
Суддя Максимів Тетяна Володимирівна
Суддя Фанда Оксана Михайлівна
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 14.12.06
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Вінтоняк Оксана Іванівна на архітектурно-будівельна інспекція (Держархбуд-інспекція) у складі Держкоммістобудування; інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у скрганів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах.
Також зазначаємо, що відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.11.1996 р. № 347 та затвердженого на його підставі Положення про Івано-Франківську міську інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, в обласному центрі при міському управлінні архітектури і містобудування дважного суду, що відповідно до п. 1.2 власного статуту, Всеукраїнська видавнича православна місія УПЦ КП, у своїй діяльності підпорядкована главі Української Православної Церкви –Київський Патріархат - Патріарху Київському і всією Руси - України.
При цьому, у листі №859 від 16.11.2006 р. Патріарх Київським і всієї Руси-України Української православної Церкви Київського Патріархату зазначає, що Всеукраїнська православна місія УПЦ КП не отримувала його благословення на будівництво в м. Івано-Франківську Духовно-Просвітницького центру, у зв’язку з чим не заперечує проти рішення Івано-Франківської міської ради щодо вилучення земельної ділянки під будівництво зазначеного центру.
Президент Місії не може виступати від імені Церкви чи від імені Патріарха. При цьому зазначено, що всі питання щодо виділення земельних ділянок під будівництво духовних закладів в місті просимо узгоджувати виключно з правлячим Архієреєм Івано-Франківської Єпархії УПЦ КП.
Таким чином, засновником православної місії, головою відповідної релігійної організації, якій видавнича місія підпорядкована, та особою, яка згідно статуту уповноважена керувати діяльністю видавничої місії, висловлено категоричне запереч стосовно спірного будівництва.
Враховуючи вищевикладене та заперечення від 03.11.2006
зивача не спростовують факту законності та відповідності вимогам чинного законодавства п. 1.12 рішення міської ради від 03.08.2006 р., а тому прмо відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.