Справа №2-146/09

Ряд стат звіту 18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 січня 2009 року     м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі:     головуючої - судді     Морозової Н. Л.

при секретарі     Цуганич К. Б.

за участю:     позивача     ОСОБА_1

представника позивача     ОСОБА_2

відповідача     ОСОБА_3

представника відповідача     ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за борговою розпискою,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди / за розпискою про грошове зобов'язання/ в розмірі 119 953, 95 гривень, яка складається з основної суми боргу 105 000, 00 грн з врахуванням інфляції - 9613, 16 грн., 3% річних - 5340, 95 грн. за період з 01.09.2005 року по 01. 09.2008 року та моральної шкоди в розмірі 15 000, 00 гривень на загальну суму 134 953, 95 гривень. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 01 вересня 2005 року відповідач по справі ОСОБА_3 позичив у неї для власних потреб 20 000, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.09.205 р. становило 105 000, 00 гривень. На підтвердження договору позики ОСОБА_3 власноручно написав розписку, якою засвідчив факт отримання ним вказаної суми з зазначенням терміну повернення грошей до 2007 року. Однак, взяту в борг суму відповідач не повернув. На вимогу повернути борг - спочатку обіцяв розрахуватися, останнім часом уникав зустрічей, борг повертати відмовляється, така поведінка відповідача заставила її хвилюватися, переживати, погіршився її майновий стан. Крім того, у неї є маленька дитина, яка сильно хворіє, потребує лікування, яке вона через фінансову скруту не має змоги забезпечити належним чином, тому моральну шкоду спричинену їй відповідачем оцінює у 15 000, 00 гривен.

У подальшому, позивач збільшила розмір позовних вимог матеріальної шкоди до 162 210, 28 гривень, а моральної до 150 000, 00 гривень посилаючись на фінансову кризу у державі.

В судовому засіданні позивач збільшений розмір позовних вимог підтримала повністю. При цьому пояснила, що з громадянином ОСОБА_3 з 2000 року перебувала у церковному шлюбі і проживала разом, знала що останній будує об'єкт нерухомості і тому на прохання ОСОБА_3, 01.09.2005 року передала йому двадцять тисяч доларів США для власних потреб, про що він дав їй розписку і обіцяв повернути позичені гроші до 2007 року. Останній, якийсь час обіцяв повернути гроші, а згодом під будь-яким приводом відтягував момент повернення боргу. Коли вона зрозуміла, що ОСОБА_3 не має наміру повертати їй борг звернулася в суд з позовом. За весь цей час, маючи на утриманні малолітню дитину, вона дуже переживала, через погіршення свого матеріального стану, встратила спокій і нормальний ритм життя, тому просить позов задоволити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю, з тих же підстав, що і позивач та просив їх задоволити посилаючись на те, що

відповідач будучи юристом за фахом, позичаючи гроші у ОСОБА_1, не мав на меті повернення боргу його довірительці про що свідчать його дії по відчуженню належного йому майна, аби ухилитися від повернення боргу у подальшому.

Відповідач позов не визнав, пояснив суду, що ніяких грошей у ОСОБА_1 не позичав, а вказану розписку написав з метою позбавитись від погроз, дорікань позивачки та отримання спокою і припинення будь-якого спілкування з позивачкою, яка після розірвання між ними стосунків, не могла змиритися з тим, що він зустрів іншу жінку. Крім того, посилався на те, що позивач ніколи не працювала, жила за його рахунок, тому і грошей щоб позичати у неї не могло бути.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, посилаючись на те що розписка дана її довірителем не має жодного доказового значення і даючи її ОСОБА_3 покладався на таке. Крім того, збільшення позивачкою розміру позовних вимог є не обґрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 в період з 2000 по 2003 роки проживали разом, між ними був оформлений церковний шлюб, який, визнано неважним 04 травня 2008 року (а. с. 109). В період 1999 року по 2006 рік позивач по справі працювала продавцем у магазині „Меблі" ПП Евросвіт"( копія запису в трудовій книжці а. с. 137), що з її слів належав родині ОСОБА_3, та мала у власності два транспортні засоби (довідки а. с. 135, 136), які згодом відчужила. Зі слів відповідача: він має вищу юридичну освіту, працює викладачем кафедри кримінально-правових дисциплін та кримінології Закарпатського державного університету, є забезпеченою людиною, є приватним підприємцем, отримує хороший дохід і ніколи не потребував сторонньої допомоги, на підтвердженя своїх слів подав звіт СМП - фізичної особи за 2005 рік (а. с. 108). Згідно розписки від 01.09.2005 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 для власних потреб 20 000, 00 доларів США, на підтвердження договору позики ОСОБА_3 власноручно написав розписку, якою засвідчив факт отримання ним вказаної суми з зазначенням терміну повернення грошей до 2007 року, що стверджується оригіналом розписки підписаної ОСОБА_3 (а. с.139). Вказана сума у 20 000, 00 доларів США за курсом НБУ(505.0000 за 100 дол США) станом на 01.09.2005 року становила 105 000, 00 гривень (а. с. 6).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_3 - 09.10.2008 року та 10.10.2008 року зняв з обліку два транспортні засоби (а. с. 122), які належали йому на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, а 20.10.2008 року посвідчено договір дарування ОСОБА_3 - ОСОБА_5 незавершеного будівництвом житлового будинку № 50 по вул.  Райдужна в м. Ужгород, що стверджується довідкою КП „БТІ м. Ужгород" від 16.01.2009 року № 177 (а. сі 19). Такі поспішні дії відповідача ОСОБА_3 щодо відчуження належного йому майна, наводять суд на думку, що відповідач дійсно свідомо бажає ухилитися від виконання зобов'язання щодо повернення боргу ОСОБА_1

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що на момент позичання ОСОБА_3 в борг грошей тобто станом на 01 вересня 2005 року, особистих стосунків між нею і відповідачем вже не було, що стверджується і поясненнями даними відповідачем у своєму запереченні на позовну заяву (а. с. 107). Таким чином, посилання відповідача на те, що розписка дана ним ОСОБА_1 була ним написана і підписана з метою позбавитись від погроз та дорікань позивачки, отримання спокою і припинення будь-якого спілкування з позивачкою, яка після розірвання між ними стосунків, не могла змиритися з тим, що він зустрів іншу жінку - не знаходять свого підтвердження матеріалами справи та дослідженим в судовому засіданні.

У відповідності ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Розписка - це є борговий документ, що підтверджує укладення договору позики, Розписка якщо вона знаходиться у позикодавця, засвідчує факт отримання боржником

грошей або речей позичальником. Борговий документ підтверджує факт отримання боржником грошей, волевиявлення боржника у точно визначений строк повернути гроші. Обов'язковим реквізитом боргового документу є власноручний підпис боржника (позичальника) дата і місце видачі такого.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, тобто з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому вимога позивача щодо стягнення грошової суми відповідно до ст. 625 ЦК України є законною і підлягає до задоволення за період з 01 вересня 2005 року по 01 вересня 2008 року.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про суму морального відшкодування суд виходить з того, що відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, яких зазнала позивач ОСОБА_1 унаслідок порушення договірних зобов'язань ОСОБА_6 що потягло порушення її /ОСОБА_1 М./ прав. У наслідок чого, остання зазнала душевних страждань, погіршення матеріального стану, здатності забезпечити свою малолітню дитину, яка хворіє на гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС (а.с. 29-32) належним лікуванням.

Статтею 23 ЦК України передбачено, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням встановленого в судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення збільшених вимог позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст.10, 60, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України та ст.ст. 23, 625, 1047-1050 ЦК України, суд -

рішив:

Збільшений розмір позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за борговою розпискою задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, 20.01.1971 р. н., мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, в користь ОСОБА_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 на відшкодування боргу за борговою розпискою суму 119 953, 95 гривень та суму 10 000, 00 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат суму 1 291, 00 гривень.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.