Справа № 2-55, 2009 року

                                                                         РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2009 року                                         Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                                 Марущак Н. М.,

при секретарі:                                          Карабань З. І.,

з участю позивача:                                  ОСОБА_1,

представника відповідача:                     Плясецької О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до Винарівської Сільської ради про зобов'язання передати у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що 27 вересня 1999 року ним була придбана будівля АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Винарівської сільської ради від 29 вересня 1999 року йому був наданий дозвіл на переобладнання нежитлової будівлі в житловий будинок. На даний час він є власником житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Винарівською сільською радою та зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі.

Рішенням від 30 вересня 1999 року 7 сесії 23 скликання даної сільської ради йому була надана земельна ділянка розміром 0,50 га для обслуговування житлового будинку.

10 жовтня 2006 року Винарівська сільська рада, розглянувши його заяву, надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для виготовлення правовстановчих документів на вказану земельну ділянку .

Проект   відведення   земельної   ділянки   був   розроблений за його  замовленням організацією, яка має відповідний  дозвіл (ліцензію) на виконання цих видів робіт. При складанні технічної документації із землеустрою виявилось, що фактично ним використовувалася земельна ділянка розміром 0,1675 га.

 29 вересня 2007 року згідно акту погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків йому були передані межові знаки вказаної земельної ділянки. Жодних претензій щодо встановленої зовнішньої межі земельної ділянки не було заявлено.

Сільська рада, розглянувши проект відведення не направила його доопрацювання та не прийняла рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки йому у власність, а на 16-й сесії  п”ятого скликання 3 квітня 2008 року прийняла по даному питанню рішення № 142, яке не містить висновків щодо затвердження технічної документації або ж відмови в цьому.

На  протест  прокурора  Ставищенського  району 17 сесія 5 скликання  Винарівської сільської ради вирішила виділити земельну ділянку 0,02 га для обслуговування магазину. Слід зазначити, що це рішення не містить посилань на те, якій особі за якою адресою виділяється земельна ділянка та для обслуговування якої споруди. Тобто, і після протесту прокуратури питання щодо передачі йому у власність земельної ділянки не було розглянуто.

28.10.2008 року він (позивач) подав заяву про передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки розміром 0,1675 га для обслуговування вказаного житлового будинку. Листом № 161 від 28 листопада 2008 року Винарівська сільська рада відмовила йому в розгляді даної заяви.

Позивач просить суд зобов'язати Винарівську сільську раду передати йому безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,1675 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, на які посилається в позовній заяві.

Представник відповідача Винарівської сільської ради Плясецька О. О.  в судовому засіданні заперечила  проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що вищевказаний будинок використовується не за цільовим призначенням, в ньому здійснюється торгівля. Крім цього,  акт державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння рішенням виконкому Винарівської сільської ради від 25 жовтня 1999 року (як зазначено в акті) не затверджувався, такого рішення взагалі не існує, відповідно, і свідоцтво про право власності на вищевказаний  житловий будинок видано безпідставно. Крім того, висновки відповідних органів, наявних в технічній документації, на даний час прострочені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 вересня 1999 року позивачем була придбана нежитлова будівля АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу (а. с. 7).

Рішенням виконкому Винарівської сільської ради від 29 вересня 1999 року позивачу був наданий дозвіл на переобладнання вказаної нежитлової будівлі в житловий будинок (а.с. 8).

З копій акту державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням виконкому Винарівської сільської ради від 25 жовтня 2009 року (а. с. 52), свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Винарівською сільською радою на підставі рішення сільської ради № 20 від 16.09.99 р., зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №1 за реєстровим № 240 (а. с. 13, 14) судом встановлено, що позивач  є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

Твердження представника відповідача про те, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки вказаний акт прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння рішенням виконкому Винарівської сільської ради не затверджувався, взв”язку з чим свідоцтво про право власності на вищевказаний  житловий будинок видано безпідставно, -  суд вважає необгрунтованим, оскільки зазначені акт прийомки в експлуатацію та свідоцтво про право власності є чинними, вони не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Рішенням 7 сесії 23 скликання Винарівської сільської ради від 30 вересня 1999 року ОСОБА_1 була надана земельна ділянка розміром 0,50 га для обслуговування житлового будинку та надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки (а. с. 9). Доказів про скасування вказаного рішення представник відповідача суду не надавав.

Згідно  ст. 40 Земельного Кодексу України громадянам України за рішенням органів   виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися, безоплатно у власність або  надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим кодексом.

У відповідності з п. „г” ч. 1 ст. 121 вказаного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 1 статті116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або  комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно ч. 3 вказаної статті безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 даної статті).

У відповідності з п.12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на   підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що 14 вересня 2006 року позивачем була подана заява до сесії Винарівської сільської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, розташовану за вищевказаною адресою (а. с. 15). За результатом розгляду вказаної заяви  рішенням сесії Винарівської сільської ради від 10 жовтня 2006 року позивачу було надано дозвіл на виготовлення такої  документації (а.с. 18), після чого   приватним підприємством „Ставищенський землевпорядний Центр” була   розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку позивачу для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах с. Винарівка Винарівської сільської ради, що підтверджується копією вказаної документації (а. с. 16 - 23).  Відповідно до висновку начальника управління земельних ресурсів у Ставищенському районі від 26.11.2007 року (а. с. 20) та висновку  головного архітектор району начальника відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Ставищенської РДА від 18.12.07 р. (а. с. 19) і від 26.11.2007 р. за № 1033  вказане управління та даний відділ погодили  матеріали вищевказаної технічної документації та вважають за можливе передати позивачу у власність земельну ділянку розміром 0,1675 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що вказані висновки є вже простроченими і це є підставою для відмови в задоволенні позову є також необгрунтованим, оскільки позивач із заявою про затвердження технічної документації звернувся до сільської ради вчасно - 17.03.2008 року (в межах строку вказаних висновків).

 29 вересня 2007 року  представником ПП „Ставищенський землевпорядний Центр” з участю позивача та землевласників (землекористувачів) сусідніх земельних ділянок, в т. ч. Винарівського сільського голови, було проведено визначення на місцевості зовнішньої межі вищевказаної земельної ділянки; ніяких претензій щодо встановленої зовнішньої межі земельної ділянки заявлено не було; межові знаки, якими закріплено земельну ділянку, показано представником даного підприємства  на місцевості та передано на зберігання позивачу. Вказані обставини підтверджуються копією відповідного акта від 29 вересня 2007 року (а. с. 23).

3 квітня 2008 року шістнадцята сесія п'ятого скликання Винарівської сільської ради  прийняла рішення, яким констатувала, що документи, представлені позивачем на затвердження технічної документації сфальсифіковані, приміщення використовується як магазин, рішення про надання позивачу земельної ділянки розміром 0,1675 га сільська рада не приймала (а. с. 25). Тобто, по суті питання про затвердження технічної документації, поданої на затвердження позивачем, на сесії розглянуто не було.

В судовому засіданні представник відповідача не надала суду доказів, які б підтверджували факт фальсифікації документів, поданих позивачем з технічною документацією. Як пояснила представник відповідача Плясецька О. О. в судовому засіданні, в сільської ради даних про порушення кримінальної справи по таких фактах немає, сільська рада в правоохоронні органи з відповідними заявами не зверталась.

Після внесення протесту прокурора на рішення сільської ради від 3 квітня 2008 року за № 142 -    17 сесія 5 скликання Винарівської сільської ради прийняла рішення від 25 квітня 2008 року за № 150 про виділення земельної ділянки розміром 0,02 га, на якій розташовано жилий будинок позивача, для обслуговування магазину (а с. 26) Проте, у вказаному рішенні не зазначено, кому цю земельну ділянку вирішила надати сільська рада та на яких умовах (у власність чи в оренду). Тобто, і після внесення протесту прокуратури питання щодо передачі позивачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по суті також не було розглянуто.

На письмову заяву позивача від 28.10.2008 р. з проханням передати йому у власність земельну ділянку розміром 0,1675 га для обслуговування вказаного житлового будинку (а.с. 27) Винарівська сільська рада. листом № 161 від 28 листопада 2008 року відмовила йому в розгляді зазначеної заяви (а.с. 28).

Відповідно до статей 13 та 14 Конституції України від імені Українського народу права   власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної владі та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що позивач є власником житлового будинку,   розташованого за вищевказаною адресою; суду представником відповідача не надано доказів, які б підтверджували факт фальсифікації документів, поданих позивачем з технічною документацією, та враховуючи, що позивач замовляв виготовлення технічної документації на вищевказану земельну ділянку і така документація була виготовлена відповідно до рішення сесії сільської ради від 10.10.2006 року за № 24, - суд приходить до висновку, що  даний позов слід задовольнити, відповідача слід зобов'язати передати позивачу безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,1675 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача Винарівської сільської ради слід стягнути судовий збір на користь органу місцевого самоврядування.

Керуючись ст.ст. 40, 81, 116, 118, 121 Земельного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати Винарівську сільську раду передати ОСОБА_1, безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,1675 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з Винарівської сільської ради судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок на користь органу місцевого самоврядування.

Стягнути з Винарівської сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя