Справа № 2-208

2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

16 січня 2009 року

Алчевський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді   Вискребенцева Л.Б.

при секретарі  Бедненко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Алчевську справу за позовом

ОСОБА_1 ДО ОСОБА_2 ПРО СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ.

встановив:

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та від спільного життя мають двох дітей: сина ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на те, що після припинення подружніх стосунків у листопаді 2007 року, відповідач, який є приватним підприємцем, став ухилятися від утримання дітей та не надає їй матеріальної допомоги для цих цілей, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила стягнути аліменти у розмірі 1\3 частини доходу, який має відповідач.

Відповідач позов не визнав, при цьому заперечення зводилися до того, що діти проживають з ним і перебувають на його утриманні, а позивачка за характером своєї роботи - (вахтовий метод на півночі Тюменської області РФ) приблизно біля півроку за місцем проживання дітей відсутня, а тому стягнення аліментів з нього за таких обставин є безпідставним.

Вислухавши доводи сторін, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, суд визнає, що позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ст..181 СК України передбачено, що виконання батьківського обов'язку утримувати дитину у той чи інший спосіб, визначається домовленістю між батьками, при цьому той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь її утриманні у тому числі і за рішенням суду, при цьому кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її батька, матері, або у твердій грошовій сумі.

Із зазначених норм випливає, що аліменти (кошти на утримання дітей) у судовому порядку можуть бути стягнені з того із батьків, який проживає окремо від дітей і якщо він не виконує свого зобов'язання з їх утримання.

Як було встановлено у судовому засіданні ( і цієї обставини не заперечувала позивачка), вони з відповідачем та їхні діти проживають разом за однією адресою: АДРЕСА_1.

Більше того, відповідач з дітьми проживає за вказаною адресою постійно, а позивачка, працюючи за вахтовим методом у Тюменській області РФ, тричі на рік за місцем проживання дітей відсутня по 1, 5 місяця.

В судовому засіданні позивачка стверджувала, що вона є громадянкою РФ, змінювати місце свого проживання вона не має наміру принаймні найближчі шість років і іншого житла ні у м.Алчевську, ні взагалі в Україні у неї відсутнє, а придбати окреме житло, вона не має можливості.

Таким чином, суд визнає не доведеною ту обставину, що позивачка з дітьми проживає окремо від відповідача.

Відповідач та свідки на його боці ОСОБА_5. та ОСОБА_6 у судовому засіданні стверджували, що діти перебувають на його утриманні, і він належним чином виконує свої обов'язки з догляду та виховання дітей і особливо це проявляється у той період, коли позивачка відсутня дома.

Зазначену обставину у судовому засіданні підтвердив і старший із дітей ОСОБА_3, який показав, що батько утримує їх коли відсутня мати, а також надає матеріальну допомогу, коли мати перебуває з ними.

Таким чином, суд визнає твердження позивачки про те, що відповідач ухиляється від утримання дітей, голослівними, та такими, що не відповідають дійсності.

Тим більше, що сама вона не змогла спростувати тверджень відповідача стосовно того, що останній забезпечив дітей усім необхідним для школи; наприкінці 2008р. давав гроші синові; купив йому кросівки, а донці - босоніжки для святкування ялинки.

Суд не бере до уваги доводів позивачки про те, що допомога відповідача дітям носить стихійний, не продуманий характер, тобто його матеріальні витрати у цьому сенсі є нераціональними, а стягнення аліментів на її користь змінить цю ситуацію накраще.

При цьому суд виходив з того, що по-перше: за характером своєї роботи (яку за її ж твердженням вона змінювати наміру не має), позивачка позбавлена можливості оптимізувати витрати на дітей, навіть якщо аліментами за її відсутності розпоряджатися буде її мати, приїжджаючи на цей час доглядати дітей з іншої країни, а по-друге першочерговість витрат на дітей можна з відповідачем узгоджувати.

Суд критично ставиться до позиції позивачки щодо самого прагнення стягнення аліментів та їх розміру, оскільки, у судовому засіданні первинно позивачка зокрема заявляла, що розмір аліментів її не турбує, що він (розмір) може бути визначений на розсуд судді, і, якщо аліменти складуть навіть 100 грв. на місяць, це її не обходить.

Вподальшому, щоправда, позивачка зупинилася на вимозі стягнення аліментів у розмірі 1\3 частини доходу відповідача, однак враження про те, що аліменти як такі та їх розмір позивачку не цікавлять залишилося і, суд не виключає правильності думки відповідача про те, що звернення позивачки до суду з цим позовом, є частиною реалізації її плану, пов'язаного вирішенням житлового спору та інших питань, ускладнених відсутністю у неї громадянства України

На підставі наведеного, керуючись ст..180, 181 СК України, ст..213-215 ЦПК України, суд, -

Рішив:

У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області у термін та у порядок, визначені законом.