УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2015 р. Справа № 876/31/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Святецького В.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Болехівської міської ради та ОСОБА_3 на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2014 року у справі №339/113/14-а за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Болехівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльності та скасування рішень Болехівської міської ради,-
В С Т А Н О В И В:
03.03.2014р. ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Болехівської міської ради, ОСОБА_3, просила, з врахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог, визнати неправомірними дії Болехівської міської ради щодо відмови у розгляді заяви про надання земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1; визнати протиправним та скасувати рішення Болехівської міської ради від 19.09.2013р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3»; зобов'язати Болехівську міську раду розглянути на сесії міської ради заяву щодо повернення ОСОБА_4 земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та виділення позивачу ділянки із земель запасу (заява від 15.10.2013р.); визнати протиправним та скасувати рішення 18 сесії демократичного скликання від 30.12.1997р. «Про передачу земель у приватну власність громадянам міста Болехова» щодо надання земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,22 га.
18.06.2014р. ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Болехівської міської ради, ОСОБА_3, просив визнати протиправним та скасувати рішення Болехівської міської ради від 19.09.2013р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3», об'єднати в одне провадження подану позовну заяву разом із позовом ОСОБА_4 до Болехівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльність Болехівської міської ради та скасування рішення Болехівської міської ради.
Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 18.06.2014р. вказані адміністративні справи об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014р. провадження в частині позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльність та скасування рішення Болехівської міської закрито.
Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Болехівська міська рада та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, просять скасувати постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014р. та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
Болехівська міська рада апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що приймаючи рішення від 19.09.2013р. №23-30/13 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» рада діяла на підставі та в межах законодавчо наданих повноважень. Лист головного архітектора м.Болехова від 05.06.2014р., на який посилається суд при прийнятті оскаржуваного рішення, не є офіційним документом Болехівської міської ради, а помилково суб'єктивним судженням посадової особи, яка посилається на схему (план території) яку виготовила ніби то фірма ПП «Геокапітал» 05.05.2014р., хоча дану схему жодна фірма не виготовляла, на даній схемі немає жодної офіційної відмітки даної фірми. Цю план-схему виготовила позивачка ОСОБА_4, про що свідчить її підпис на ній. Позивачка самостійно нанесла земельні ділянки на дану схему та самостійно встановила кому, скільки і де повинна відводитись земельна ділянка. Згідно оскаржуваних рішень Болехівська міська рада надала земельні ділянки ОСОБА_3, межі яких на момент розгляду справи ще не встановлені, технічна документація не виготовлена. Окрім того, за ОСОБА_4, згідно довідки Держземагенства від 24.03.2014р. №0354, земельні ділянки в місті Болехові не обліковуються, ОСОБА_5 згідно державного акта на право власності на землю від 01.11.2002р. передано у власність земельну ділянку площею 0,3206 га біля будинку по АДРЕСА_2. Виготовляючи вказаний державний акт, ОСОБА_5 погоджувався з межами власної земельної ділянки, а отже стверджувати про порушення його прав немає підстав. Щодо розгляду звернення ОСОБА_4 від 15.10.2013р., то на нього надано відповідь 30.12.2013р. про те, що акт комісії від 11.10.2013р. був розглянутий в грудні 2013 року на засіданні постійної депутатської комісії міської ради з питань планування території, містобудування та архітектури, земельних відносин та рекомендовано вирішувати дане питання в судовому порядку. Оскільки 150 кв.м. виділялись для будівництва заїзду до будинку, ця земля належить до земель загального користування, підстав для повернення земельної ділянки гр.ОСОБА_4 не було, а отже не було підстав для прийняття Болехівською міською радою рішення, оскільки воно прийнято виконавчим комітетом Болехівської міської ради народних депутатів 10.09.1987р. №345, тому необґрунтовано вважати такі дії протиправною бездіяльністю.
ОСОБА_3 у поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що одна із земельних ділянок, яку ОСОБА_3 має намір приватизувати необхідні для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1. Відповідно до архівної виписки із рішення Болехівської міської ради народних депутатів від 12.07.1984р. №242 «Про закріплення земельних ділянок за громадянами міста» за ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_1 площею 0,08га. Також подано архівний витяг 392/01-37 від 27.11.2008р. з рішення 18 сесії Болехівської міської ради другого демократичного скликання від 30.12.1997р. «Про передачу земель у приватну власність громадян міста Болехова», яким підтверджується факт передання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,22 га. Рішенням Болехівської міської ради народних депутатів №345 від 10.09.1987р. із вилучених земель та землі з міськземфонду облаштовано заїзд до будинковолодіння подружжя ОСОБА_4. Таким чином цільове призначення переданої земельної ділянки - для облаштування заїзду, а не для обслуговування житлового будинку та господарських споруд чи ведення особистого селянського господарства. Вказане рішення повністю виконано, а заїздом на даний час користується виключно подружжя ОСОБА_4, які вказаний заїзд обгородили огорожею і такий став фактично частиною їх подвір'я. Крім того, ОСОБА_5 скористався правом на безоплатну передачу земельної ділянки із земель комунальної власності та отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку, при цьому погодивши межі з апелянтом. Рішенням 18 сесії Болехівської міської ради від 30.12.1997р. земельну ділянку, якою ОСОБА_3 користується протягом багатьох років, апелянту передано у власність, тому є всі підстави для реалізації наданого права.
В судовому засіданні представник Болехівської міської ради та ОСОБА_3 подані апеляційні скарги підтримали, представник ОСОБА_4 та ОСОБА_4 щодо апеляційних скарг заперечили, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг, пояснення сторін в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Болехівської міської ради народних депутатів №345 від 10.09.1987р. затверджено Акт земельної комісії від 20.08.1987р. про відведення земельної ділянки для будівництва заїзду до будинку №51Б ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 за рахунок землекористування ОСОБА_7 площею 70 кв.м. та міськземфонду площею 150 кв.м.: земельну ділянку площею 70 кв.м. вилучено із землекористування ОСОБА_7 і внесено зміни в генеральний план будинковолодіння (т.1, а.с.174).
У зв'язку з необхідністю додаткового уточнення межі заїзду комісією міської ради 13.10.1987р. повторно визначено його границі (т.1, а.с.24-25).
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 березня 1988 року та 20 травня 1992 року ОСОБА_3 являється спадкоємцем майна після смерті батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зокрема житлового будинку із господарськими спорудами по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці 600 кв.м. (т.1, а.с.175-176, 219-220).
Відповідно до архівної виписки з рішення Болехівської міської ради від 12.07.1984р. №242 «Про закріплення земельних ділянок за громадянами міста» за гр.ОСОБА_3 закріплено земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 0,08 га, якою користувалась померла ОСОБА_10 (т.1, а.с.173)
Рішенням сесії Болехівської міської ради від 30.12.1997р., в тому числі, гр.ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,22 га біля будинку по АДРЕСА_3 (т.2, а.с.9, 18), яке, як встановлено судом, залишається не реалізованим.
Вважаючи, що ОСОБА_3 самовільно захопила земельну ділянку в розмірі 0,11 га. міськземфонду, в тому числі 150 кв.м. земель, які виділенні ОСОБА_4 для облаштування заїзду, остання неодноразово зверталась із заявами до Болехівської міської ради щодо повернення земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та виділення земельної ділянки із земель запасу, зокрема заява від 15.10.2013р. (т.1, а.с.189).
Однак, дане питання не виносилося на розгляд сесії Болехівської міської ради, що представником відповідача не спростовано, а лише 30.12.2014р. надана позивачці відповідь, щодо вирішення даного питання в судовому порядку (т.1 а.с.190).
Рішенням Болехівської міської ради від 19.09.2013р. №23-30/13 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_4» надано дозвіл гр.ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою (т.1, а.с.47).
Оскільки у вказану площу включено земельну ділянку ОСОБА_4 площею 150 кв.м., виділену для заїзду, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись із позовами до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
У відповідності вимог ст. 11, 86 Земельного клодексу УРСР в редакції 1970 року, міські ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території міста надають, зокрема, у користування земельні ділянки.
Згідно ч. 4 ст. 16 ЗК УРСР (в ред. 1970р.), надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві проводиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому ст.ст. 37 - 41 цього Кодексу.
Рішенням виконавчого комітету Болехівської міської ради народних депутатів №345 від 10.09.1987р. затверджено Акт комісії від 20.08.1987р. про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва заїзду до будинку АДРЕСА_5) за рахунок землекористування ОСОБА_7 площею 70 кв.м. та міськфонду площею 150 кв.м.
Як встановлено судом першої інстанції, вказана земельна ділянка, або її частина, виділена згідно Рішення №345, після цього у землекористувача ОСОБА_4 не вилучалась.
Постановою Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990р. №562-12 закріплено, що Земельний кодекс застосовується до правовідносин після введення його в дію, тобто з 15.03.1991р., а п.5 даної постанови визначено, що громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу зберігають свої права на користування ними до оформлення у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Відповідне положення про збереження прав на землекористування відображене в п.7 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Відповідно до архівного витягу з Рішення вісімнадцятої сесії Болехівської міської ради від 27.12.2001р. №16-18/01 ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_6, площею 0,35 га. для обслуговування будівлі та ведення особистого підсобного господарства (т.1, а.с.89).
На підставі вказаного рішення виготовлено державний акт серії НОМЕР_1 на право приватної власності на землю площею 0,3206 га. в межах згідно з планом (т.1, а.с.116).
Згідно з п.п. «б» та «в» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Рішенням Конституційного суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 встановлено, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч.5 вказаної статті земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Листом виконавчого комітету Болехівської міської ради від 09.08.2013р. ОСОБА_4 повідомлено, що гр.ОСОБА_3 попереджено про усунення порушення, а саме виступу 0,8 метра на дорогу, якою користуються три господарства і закопано два металічні стовпчики, що перешкоджають заїзду (т.1, а.с.13).
На підставі неодноразових звернень позивачки до Болехівської міської ради комісією у складі головного спеціаліста з питань землеустрою відділу з питань торгівлі, побутового обслуговування населення, захисту прав споживачів, сільського господарства та землеустрою, начальника відділу містобудування та архітектури міськвиконкому, начальника відділу з питань торгівлі, побутового обслуговування населення, захисту прав споживачів, сільського господарства та землеустрою, головного спеціаліста, еколога ЖКГ БТ ЕБ складено акт від 11.10.2013р., відповідно до якого встановлено, що у відповідності до плану присадибної ділянки за гр.ОСОБА_3 числиться 0,06 га та згідно з архівної виписки з рішення Болехівської міської ради від 12.07.1984р. №242 - 0,08 га.
Як вбачається з довідки відділу Держземагенства у м. Болехів від 24 березня 2014 року за ОСОБА_3 рахується 0,32 га землі в тому числі для ведення особистого селянського господарства - 0,22 га з них: 0,12 га по АДРЕСА_4, 0,05 га - ур. «Під Лисовичами», 0,05 га - ур. «Газ будка» та 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд «присадибна ділянка» (т.1, а.с.44).
Як зазначено в акті комісії Болехівської міської ради від 11.10.2013р., на підставі яких документів внесено запис щодо земельної ділянки площею 0,22 га, яка обліковується за гр.ОСОБА_3 не зазначено. За висновком комісії, дана земельна ділянка являється землями міської ради. Державного акта на право користування земельною ділянкою у ОСОБА_3 немає.
Згідно з вказаним актом комісією встановлено, що питання надання дозволу ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування будинку відкладено до усунення порушення (встановлено три металічні стовпчики, які виступають на дорогу 0,8 метра, якою користуються три господарства, а також перешкоджають заїзду до будинку №51-Б ОСОБА_5).
Комісія рекомендувала: рішення Болехівської міської ради від 19.09.2013р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на площу 0,11 га ОСОБА_3 відмінити; винести на розгляд чергового засідання постійної депутатської комісії з питань планування території, архітектури, містобудування та земельних відносин та сесії Болехівської міської ради питання щодо вилучення з користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0150 га та зобов'язати її усунути перешкоди у користуванні спільним заїздом (т.1, а.с.35-36).
Листом головного архітектора Болехівського міського відділу архітектури та містобудування від 05.06.2014р. вказану в акті інформацію підтверджено та поінформовано, що земельна ділянка площею 0,0150 га. підлягає поверненню ОСОБА_4, спірна земельна ділянка не розмежована та у гр.ОСОБА_3 не має державного акта на право власності на землю. У відповідності до акта комісії від 11.10.2013р., ділянки частково накладаються одна на одну. До листа головним архітектором долучено план схему земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6(т.1, а.с.96-97).
Отже, земельна ділянка площею 150 кв.м., надана рішенням виконавчого комітету Болехівської міської ради народних депутатів №345 від 10.09.187р. для будівництва заїзду до будинку №51-Б у позивачів не вилучалась та у користування ОСОБА_3 не надавалась.
Відповідно до ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з відповіді міського голови на звернення позивачки від 15.10.2013р., акт комісії від 11.10.2013р. розглянуто у грудні 2013 року на черговому засіданні постійної депутатської комісії з питань планування території, містобудування та архітектури, земельних відносин та рекомендовано питання щодо вилучення земельної ділянки площею 0,0150 га по АДРЕСА_3 для облаштування проїзду та вилучення земельної ділянки площею 0,11 га з користування гр.ОСОБА_3 вирішувати у судовому порядку, про що повідомлено ОСОБА_4 (т.1, а.с.190).
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача належними та допустимими доказами обставин не накладання земельних ділянок позивачів та третьої особи не спростував.
Аналіз матеріалів справи дає можливість колегії суддів погодитись з висновками суду першої інстанції, що висновки комісії, які викладені в акті від 11.10.2013р. вказують на невідповідність оскаржуваних рішень нормативно-правовим актам, генеральному плану населеного пункту, схемам землеустрою.
Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що земельна ділянка, надана рішенням виконавчого комітету Болехівської міської ради №345 від 10.09.1987р. для будівництва заїзду до будинку №51Б ОСОБА_4, не могла бути предметом заяви гр.ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства, так як рішення про вилучення 0,0150 га користування позивачки не приймалось, згоду на це землекористувачем не надано та спірна земельна ділянка не передавалась у власність ОСОБА_3
Відповідно до положень ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Стаття 59 вказаного Закону передбачає, що міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до п. 6 ч. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Отже, при винесенні рішення від 19.09.2013р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,11 га в АДРЕСА_4» Болехівською міською радою не враховано, що рішення Болехівської міської ради народних депутатів №345 від 10.09.1987р. вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому таке прийнято без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації: надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, яка є в користуванні ОСОБА_4
Як встановлено судом першої інстанції, позивачам про існування рішення від 30.12.1997р. яким, в тому числі ОСОБА_3, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,22 га по АДРЕСА_3 (підпункт 355 пункт 1), стало відомо під час розгляду даної справи.
Оскільки приймаючи спірне рішення від 30.12.1997р. Болехівською міською радою не враховано, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, був наданий за рахунок земельної ділянки згідно рішення №345 від 10.09.1987р., яка є в користуванні ОСОБА_4, а тому таке прийнято без врахування всіх обставин, що має значення для його прийняття.
Водночас, Болехівською міською радою фактично не прийнято рішення по суті заяви ОСОБА_4 від 15.10.2013р. щодо повернення земельної ділянки 150 м кв. на АДРЕСА_1, що надана в користування Болехівською міською радою народних депутатів рішенням №345 від 10.09.1987р., та виділення земельної ділянки із земель запасу, тобто допущено бездіяльність чим порушено вимоги ст.118 Земельного кодексу України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що слід зобов'язати Болехівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_4 від 15.10.2013р. і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача Болехівської міської ради вказала, що відповідачем подано всі наявні докази на обґрунтування законності прийнятих рішень від 30.12.1997р. та від 19.09.2013р.
Проте, аналіз встановлених обставин у справі на підставі поданих учасниками спору письмових документів дає можливість колегії суддів погодитись з висновками суду першої інстанції, що такими не доведено право ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 0,0150 га по АДРЕСА_1, що передана позивачці згідно рішення №345 від 10.09.1987р., та не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У рішенні «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
При цьому, рішенням у справі «Курочкін проти України» (заява №42276/08) від 20 травня 2010 року встановлено, що втручання у права, гарантовані статтями 8-11 Конвенції, виправдане, якщо воно передбачене законом який відповідає вимогам доступності, передбачуваності та достатньо чітко встановлює межі дискреційних повноважень, наданих органами влади та спосіб їх здійснення.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги Болехівської міської ради та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2014 року у справі №339/113/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді В.В. Святецький
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 24.04.2015р.