Справа №2-А-420/2009

ПОСТАНОВА

Іменем        України

            10 березня  2009 року    Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., суддів – Висоцької Г.А., Лузан Л.В.,    при секретарі - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському  районі Миколаївської області, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності противоправною та зобов’язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дитині війни

ВСТАНОВИВ:

         В грудні 2008 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10   звернулись до суду із позовами до Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області (надалі - відповідач-1), Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач-2) про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності   протиправною та зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дітям війни.

        В обґрунтування  своїх вимог позивачі зазначали, що є отримувачами пенсій та дітьми війни, яким відповідач Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області в 2006-2007 роках не призначив та не проводив нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у зв'язку з тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього Закону.

        Посилаючись на те, що відповідач-1  з  01.01.2006 року не призначив зазначене підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у зв'язку з прийняттям 09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про призупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а Кабінет Міністрів України не  виділив кошти на ці цілі, позивачі просили позов задовольнити.

            Пропуск строку звернення до суду за захистом порушеного права всі позивачі мотивували, тим, що про порушення їх права на отримання підвищення до пенсії їм стало відомо з засобів масової інформації в жовтні 2008 року.

      Враховуючи, що предметом оскарження не є бездіяльність стосовно певного з позивачів або обставинами, що стосуються виключно певного позивача, суд визнав згадані позови однорідними.

             З урахуванням цього, а також позиції позивачів, що полягає у об'єднанні зусиль з метою відстоювання своїх соціальних прав, суд ухвалив про об'єднання згаданих позовів в одному провадженні.

    Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 . в судове засідання не з’явилися, судом належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

              В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги.

              Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському  районі Миколаївської області - в судове засідання не з'явився, надав суду  письмове заперечення про невизнання позовів, зазначаючи, що після прийняття рішення Конституційним Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України щодо механізму встановлення розміру підвищення до пенсії дітям війни через законодавче врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень  до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" та збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України внесено не було, що унеможливлює реалізацію права на нарахування підвищення до пенсії дітям війни. В 2006 році Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не визнавався Конституційним Судом неконституційним. Крім того, представник відповідача вказував на пропуск позивачами строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого статтею 99 КАС України.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України - в судове засідання не з'явився, судом належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

                 Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позови задоволенню не підлягають.

                Матеріалами справи встановлено, що позивачі є отримувачами пенсій та дітьми війни, яким відповідач управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області не призначив протягом 2006-2007 років та не проводив нарахування підвищення до пенсії , передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у зв'язку з тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" , "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  була призупинена дія ст. 6 цього Закону.

                 Щодо дослідження в 2008 році судом питання відповідності (конституційності) Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  Конституції України, то слід зазначити, що суд загальної юрисдикції користується певною дискрекцією щодо розгляду цих питань, але лише за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою шляхом зупинення розгляду справи і звернення з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання відповідності Конституції законів. У суду на час розгляду справи немає підстав для зупинення розгляду справи у зв'язку з необхідністю визначитися у питанні відповідності Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" Конституції України, оскільки юрисдикція Конституційного Суду України поширюється на чинні нормативно-правові акти (абзац 1 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.11.01 р № 15-рн/2001), оскільки в цей період Закон України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не є чинним.

               За відсутності визнання Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" неконституційним у суду не має права визнавати, що відповідач діяв неправомірно, порушив ч.2 ст. 19 Конституції України.

               Щодо безпосереднього застосування судом ст. 22 ч. 3 Конституції України з підстави того, що Закон України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  суперечить цій конституційній нормі.

              У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли правовідносини, що розглядаються судом законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт прийнятий Верховною Радою суперечить Конституції України.  В даних правовідносинах питання отримання дітьми війни підвищення до пенсії в 2006 році були врегульовані законами і цих законів було два : "Про соціальний захист дітей війни", і "Про Державний бюджет України на 2006 рік" і виясняти питання чи суперечить Конституції України нормативно-правовий акт ( за виключенням закону) можливо лише, як уже було сказано вище, за відсутності законів, а вони існують, і крім них, інших нормативно правових актів, що регулюють ці відносини  немає. І тому безпосередньо застосовувати конституційну норму є невірним, питання можливо вирішувати лише в рамках відповідності (конституційності) цих законів Конституції України.  

           Також щодо безпосереднього застосування судом ст. 22 ч. 3 Конституції України  з підстави того, що спірні правовідносини є змістом цієї норми, суд  зазначає, що вона за змістом є конституційною нормою загального характеру і правовідносини в сфері соціального захисту, які є предметом судового розгляду, нею не врегульовані.

Тому вимоги позивачів за 2006 рік задоволенню не підлягають з підстав необґрунтованості.

            З 09.07.2007 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону управління ПФУ у Вознесенському районі не призначило підвищення до пенсії дітям війни у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а відповідач -2  Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі шляхом підготовки проекту закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  та при прийнятті Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не передбачив бюджетне призначення на взяття зобов'язань для виконання Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.

             Існуюче (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено діючими законами.

            Так, згідно ст.6 Закону України  від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим Законом не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної Ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів та свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

            09 липня 2003 року був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було запроваджено термін мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Використання ж терміну "мінімальна пенсія за віком" цей Закон не передбачає взагалі. Вказаний в статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У частині 1 статті 6 Закону зазначено, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Аналіз Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" свідчить, що розмір надбавок, підвищень, доплат та інших додаткових видів грошової компенсації різним категоріям осіб, визначається у кожному конкретному випадку окремо, чітко встановленими нормами. Таким чином, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено в законодавчому порядку .

             Підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни"(ст.7) виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необґрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку, в національному законодавстві мають бути визначені межі та спосіб здійснення  відповідного права органів державної влади діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту, на  який вони, згідно з принципом верховенства права, мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації права позивачів на нарахування підвищення до пенсії дітям війни, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року є порушенням, яке створило для позивачів ситуації непевності стосовно реалізації ними зазначеного права .

             Тому, доводи відповідача про відсутність  механізму нарахування підвищення до пенсії дітям війни, не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.    

            Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність, тому позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року є необґрунтованими при пропуску строку звернення до суду, а вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року є обґрунтованими, але задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

            Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися (а не могла дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. З огляду на зміст зазначеної норми процесуального права, її положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише в тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного адміністративного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалося, суд повинен відмовити не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

            Відповідачі посилалися в своїх письмових запереченнях на пропуск строку звернення до суду, вказуючи, що початком перебігу строку є 27.07.2007 року. Позивачі  в заявах про поновлення цього строку не зазначають поважних причин його пропуску, вказуючи разом з тим, що перебіг цього строку обчислюється з моменту, коли вони дізналися про порушення прав в жовтні 2008 року (що суперечить їх заяві про поновлення строку).

             Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту.  Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України  початок перебігу строку звернення до суду, суд  пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивачі не могли не знати про факт порушення їх прав. Крім того, за виплатами, право вимоги за якими виникає не одноразово (одночасно), а послідовно протягом певного часу (щомісячно, щорічно) строк звернення до суду обчислюється окремо за кожною з вимог ( з моменту виникнення відповідного права вимоги). Перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення підвищення до пенсії, починаючи з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року обчислюється з  моменту отримання позивачами пенсії за січень 2006 року без зазначеного підвищення. Посилання позивачів на те, що про прийняте  09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення вони дізналися в жовтні 2008 року з неофіційних видань не може бути підставою для поновлення процесуальних строків звернення до суду. Адже з моменту публікації цього рішення в офіційному виданні вважається, що це рішення було доведене до невизначеного кола осіб, тобто до всього населення України, включаючи і позивачів.

              На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 156-161  КАС України, суд    

                                                             ПОСТАНОВИВ:

           Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10   в позові до Управління  Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області, Кабінету Міністрів України про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності   протиправною та  зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дітям війни за 2006 рік  та за період з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

    Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10   в позові до Управління  Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області, Кабінету Міністрів України про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дітям війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року  в зв'язку з пропуском строку на звернення до адміністративного суду.

               Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд   через міськрайонний суд з дня виготовлення постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів  і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова в повному обсязі виготовлена 10.03.2009 року.

Судді:                                                                   Старжинська О.Є.

                                                                               Висоцька Г.А.

                                                                               Лузан Л.В.