справа № 2-а-3452/11

№ провадження 2-а/2095/11

ПОСТАНОВА

08 червня 2011 р. м. Дніпродзержинськ

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «Про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги», -

в с т а н о в и в:

Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «Про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має статус «дитина війни». Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону, з 01.01.2006 року вона має право отримувати щомісячну соціальну державну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач, зазначену соціальну допомогу їй не нараховував, та, на її звернення, відмовився провести відповідне донарахування, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та інші. Відповідну відмову відповідача у виплаті їй щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком вона вважає протиправною, та такою, що суперечить Конституції України та чинному законодавству, на підставі чого просить: поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду; визнати протиправною бездіяльність відповідача у період з 01.01.2009 року по 01.03.2011 року; зобов'язати відповідача здійснити відповідне нарахування щомісячної соціальної допомоги у період з 01.01.2009 року по 01.03.2011 року; в подальшому щомісячно проводити нарахування державної соціальної допомоги; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

При відкритті скороченого провадження, ухвалою суду від 25.05.2011 року, відповідно до вимог ст.99 КАС України, адміністративний позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 року по 02.09.2010 року – залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача, та їх часткове задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитина війни».

Також, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується його пенсійним посвідченням.

Згідно ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004р. законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України №2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.     

Згідно відповіді, наданої відповідачем на звернення позивача стосовно встановленого розміру підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області зазначило, що відповідач, щомісячну соціальну державну допомогу позивачу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховував, у зв'язку з тим, що дію ст.6 Закону України №2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено, а, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, відповідач здійснював відповідні надбавки позивачу у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

     Відповідно до ст.. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

    Згідно ст. 7 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.  

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

     Також, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", яким внесено зміни до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до чого, позивач,  який має статус «дитина війни» і наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, має право на отримання відповідної надбавки до пенсії.

Наділивши, таким чином, «дітей війни» зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Враховуючи, що відповідь відповідача на звернення позивача стосовно встановленого розміру підвищення пенсії дітям війни надана 03.03.2011 року,  й саме 03.03.2011 року позивачу було відмовлено у нарахуванні соціальної пільги та роз'яснено про можливість оскаржити відмову відповідача в судовому порядку, суд, керуючись ст.ст.99, 100 КАС України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 03.09.2010 року.

Відповідно до ст. 11 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, який є особою похилого віку та не має можливості постійно захищати свої права в судовому порядку, у зв'язку з чим вважає за можливе не зазначати кінцевої дати періоду, за який потрібно здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги «дитині війни», зобов’язавши відповідача здійснювати вищезазначені виплати до зміни правового регулювання здійснення нарахування та здійснення вищезазначених виплат в установленому законом порядку або зміну правового статусу позивача.

Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.

Враховуючи, що, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, суд, керуючись ст.94 КАС України, вважає за необхідне стягнути з місцевого бюджету понесені позивачем судові витрати на користь позивача.

Керуючись ст. 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 03.09.2010 року по 04.03.2011 року – неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30-ти відсоткову надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до  ч. 1 ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період з 03.09.2010 року.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Нельга Д. В.