Справа №1-165/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Київ                                         21 січня 2009 року

Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кияшка О.А., при секретарі Плотніченку О.П., з участю прокурора Мороз О.В., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

   

ОСОБА_1 , починаючи з 16 липня 1997 року, злісно ухилявся від сплати аліментів, стягнутих з нього рішенням районного суду м. Києва від 25 липня 1997 року на користь ОСОБА_2  для утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до її повноліття.

Так, в порушення ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного Кодексу України, ОСОБА_1  умисно не виконував свого обв’язку щодо утримання неповнолітньої дочки, тривалий час надавав матеріальну допомогу епізодично і не в повному обсязі, не працював та  для постановки на облік в центр зайнятості не звертався.

Внаслідок злісного ухилення від сплати аліментів станом на 01 вересня 2008 року у ОСОБА_1  утворилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 24851 гривні 23 копійок.

В судовому засіданні ОСОБА_1  винним себе визнав повністю та показав, що під час шлюбу з ОСОБА_2  19 липня 1997 року у них народилась дочка ОСОБА_3  За рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 25 липня 1997 року він повинен був сплачувати аліменти на користь своєї дружини ОСОБА_2  для утримання дитини. Він був ознайомлений з цим рішенням, матеріальну допомогу на утримання доньки надавав декілька разів, постійного місця роботи та джерела прибутку не мав. Постійну роботу знайти не зміг, задовольнявся випадковими заробітками, які витрачав на власні потреби. На облік у центр зайнятості не ставав.

Покази ОСОБА_1  є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Інші докази по справі в судовому засіданні не досліджувались в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1  у вчиненні злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Кваліфікація дій ОСОБА_1  за ст. 164 ч.1 КК України є правильною.

Призначаючи міру покарання, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, не працює, характеризується посередньо, раніше засуджувався вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2007 року за вчинення аналогічного злочину, однак вказана судимість погашена.

Обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних про особу підсудного, суд вважає за доцільне призначити йому покарання у виді обмеження волі.

З урахуванням тієї обставини, що після постановлення попереднього вироку ОСОБА_1  жодного разу не сплатив аліменти на утримання неповнолітньої доньки, суд вважає, що застосування до ОСОБА_1  звільнення від відбування покарання з випробуванням на справить належного виховно впливу та не  попередить вчинення ним нових аналогічних злочинів.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1   КК України, та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1  до набрання вироком законної сили залишити без змін – у виді підписки про невиїзд.

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя