справа №1-60/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 грудня 2008 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді                           Павленко О.П.

при секретарях                               Даниленко М.В., Шевчук О.В.

Антонюк М.С.

з участю прокурорів         Власова І.В., Панасюк Н.В.,

Колнишевої М.Г., Юрка Т.Г.,

Шабаліна М.В.

потерпілої                                        ОСОБА_1

представника потерпілої - адвоката - ОСОБА_2

захисників                                     ОСОБА_3., ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, раніше судимого 11.05.2004 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.11.2006 року умовно-достроково на строк 07 місяців 02 дні, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України

встановив:

01 січня 2007 року приблизно о 16 год. 45 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, запропонував ОСОБА_1 зайти до кафе «Галявина» за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 82, щоб провести свій вільний час. Під час перебування в приміщенні кафе, де вони вживали алкогольні напої та спілкувались, у ОСОБА_5. виник намір на заволодіння особистим майном ОСОБА_1

Переслідуючи злочинну мету, приблизно о 17 год. 25 хв. ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1 прогулятись до парку «Нивки», а остання, не підозрюючи злочинних намірів ОСОБА_5., погодилась.

Реалізуючі свій злочинний намір, приблизно о 17 год. 40 хв., проходячи по доріжці парку «Нивки», який розташований по пр. Перемоги, 82 в м. Києві, ОСОБА_5, впевнившись в тому, що за його діями сторонні не спостерігають, погрожуючи застосуванням ножа, лезо якого підставив до горла ОСОБА_1, що остання сприйняла, як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, схопив ОСОБА_1 однією рукою за волосся, повалив на землю та наніс декілька ударів руками в різні частини тіла. Вириваючись, ОСОБА_1 отримала поранення ножем пальця правої руки та ще декілька ударів руками в область голови, від чого впала на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 наніс потерпілій удар ножем в область тазу, при цьому висловлював погрози задушити її та вимагав передати йому її майно. Всі

 

 

2

погрози потерпіла сприймала, як реальні, так як у ОСОБА_5. знаходився в руці ніж та нападник був фізично-сильніший за неї. В результаті злочинних дій ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_1. ряд легких тілесних ушкоджень, в тому числі і такі, що призвели до короткочасного розладу здоров'я потерпілої.

Виконуючи вимоги ОСОБА_5., ОСОБА_1 віддала йому свої особисті речі, а саме: мобільний телефон «Алькатель 525», вартістю 429 гривень, з контрактною карткою оператора мобільного зв'язку «ЮМС», вартістю 200 гривень, мобільний телефон «Самсунг Е770», вартістю 999 гривень, з двома пакетами мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якого гроші були відсутні, та «Білан», вартістю 10 гривень, на рахунку якого знаходились гроші в сумі 5 гривень, гроші в сумі 50 гривень, золоті сережки, вартістю 421 гривень 20 коп., зв'язку ключів від квартири, які матеріальної цінності для неї не мають, а всього ОСОБА_5 шляхом розбійного нападу заволодів приватним майном ОСОБА_1 на загальну суму 2139 гривень 20 коп., після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що напередодні Нового року він познайомився в тролейбусі з потерпілою. В подальшому, в метро, він запитав в неї про її плани щодо зустрічі Нового року, на що вона повідомила йому, що буде зустрічати його вдома, та на його прохання надала йому номер свого телефону. Після цього він їй зателефонував з приводу зустрічі з нею, на що вона запропонувала йому подзвонити їй 01 січня. Коли він їй зателефонував 01 січня 2007 року, вона повідомила, що може з ним зустрітися та сказала, що буде чекати о 16 год. на станції метро «Нивки». Коли вони зустрілись о 16 год. на станції метро «Нивки», він подарував їй квіти та запропонував сходити в кафе, на що вона погодилась. В кафе «Галявина» він замовив потерпілій 100 грам вина та шоколадку, а собі - 100 грам горілки та бутерброди. В кафе вони пробули приблизно півгодини, після чого він повідомив їй, що йому потрібно їхати додому. Коли вони вийшли з кафе, він запропонував провести її до метро «Нивки», на що вона відповіла, що ще прогуляється.

Після цього він, взявши таксі, поїхав в гості до матері. Від метро до матері їхати приблизно 7 хвилин. Коли він зайшов в будинок, в кімнаті були його матір та тітка. Він поздоровив їх, після чого тітка пішла, це було приблизно о 17-30 -18 год., а вони з матір'ю посиділи, поговорили, він допоміг матері погодувати собак та близько о 19 год. поїхав в м. Бровари.

Підсудний пояснив, що ніякого злочину відносно потерпілої він не вчиняв, потерпіла його обмовляє, однак, з якої причини йому невідомо, можливо через жіночу злість, що він запросив її в кафе та через недовгий проміжок часу поїхав. Також ОСОБА_5 вказав, що, коли він зустрівся з потерпілою, ножа в нього з собою не було. Зазначив, що його покази, дані на очній ставці з потерпілою, не відповідають дійсності, оскільки на нього здійснювався тиск, при очній ставці були присутні оперативні працівники міліції і його примусили підписати протокол, попередивши про те, що з ним буде зле. На досудовому слідстві, він вказував, що йому нічого невідомо з цього приводу, однак, його примусили підписати показання, що начебто він все це

 

 

3

зробив. Явку з повинною в нього відбирав оперативний працівник міліції ОСОБА_21, який просто записував щось, але при цьому він бачив, що на нього здійснюється тиск. ОСОБА_5 також зазначив, що звертався зі скаргами на дії працівників міліції, просив, щоб йому замінили слідчого, так як остання його шантажувала.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_5. своєї вини у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_1, його вина у скоєнні злочину підтверджується зібраними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 30 грудня близько 16 год. вона зайшла в тролейбус 26 маршруту, маючи в руках три великих пакети. ОСОБА_5 запропонував допомогти їй переставити пакети та присісти біля нього, на що вона погодилась. Поки вони їхали до станції метро «Нивки», зав'язалась розмова. Доїхавши до метро, ОСОБА_5 запропонував допомогти їй донести речі до метро, оскільки він йшов в тому ж напрямку. В підземному переході він запропонував їй зустріти з ним Новий рік, однак вона відмовилась, пояснивши що це сімейне свято. Тоді він попросив номер її мобільного телефону, записав номер і вони домовились зустрітися 01.01.2007 року.

Через деякий час ОСОБА_5 подзвонив їй та знов запропонував зустріти разом Новий рік. Дзвінок з такою ж пропозицією надійшов від нього 31 грудня, однак, вона відмовилась. Потім він передзвонив 01 січня і вони домовились зустрітися близько 15 год., однак в силу обставин перенесли зустріч на 16 год. 30 хв. біля станції метро «Нивки». Коли вона приїхала, ОСОБА_5 чекав її з букетом квітів. При зустрічі він сказав, що встиг зустрітися на метро «Житомирська» зі знайомим та випив пляшечку коньяку. Він запропонував їй піти з ним в кафе.

Вони були в кафе «Галявина» по пр. Перемоги. В кафе він замовив собі горілку, яку принесли в графині, та, незважаючи на те, що вона відмовлялась від спиртного, замовив їй 100 грам вина та шоколадку. В кафе вони були близько півгодини. В цей час їй подзвонила матір та спитала, де вона і коли буде. Вона дістала телефон «Алькатель» з кишені, а другий телефон висів в неї на шиї. Він побачив і скрикнув, що в неї два мобільних, та майже одразу запропонував піти прогулятися в парк, на що вона погодилась. Вони пішли в сторону метро «Берестейська» по пр. Перемоги. І в кафе, і під час прогулянки, ОСОБА_5 розповідав про свою поїздку в Росію на заробітки. Поки вони йшли по проспекту, він йшов ліворуч від неї та міцно тримав її під руку. Коли вони перейшли через міст, він запропонував їй повернути на доріжку, що веде в парк, однак, вона відмовилась. Вони ще трішки пройшли і він знову запропонував повернути на доріжку, на що вона відмовилась. Тоді він заспокійливо сказав, що горять ліхтарі і таким чином вони швидше вийдуть до метро. Вона погодилась, побачивши ліхтарі, та оскільки ще не було пізно.

Пройшовши по алеї, вона відчула, що він тягне її в бік. Вона спробувала звільнитись та, злякавшись закричала, запитала куди він її тягне. Замість відповіді, він витягнув ножа та приставив їй до горла. Ніж він тримав в правій руці. Вона викинула квіти і, взявшись правою рукою за ніж, хотіла відвести його

 

 

4

від себе. Тоді він став виривати ніж з її руки, при цьому вона глибоко розрізала пальці правої руки. Вона просила відпустити її, замість цього, він сильно схопив її за волосся, став бити кулаком в обличчя, супроводжуючи це брутальною лайкою та погрозами. Вона чинила опір та боролася за своє життя і він повалив її на землю. Вона виривалась, а він продовжував знущатися над нею, бив її палками, що валялися поруч, намагався задушити її шнурком від її ж телефону і стягнути її до залізної дороги. Вона боялась бути зґвалтованою і тому лежала на животі, він вперся їй коліном в шийний позвонок та однією рукою тримав її, а другою ножем намагався перерізати горло. їй вдалося вивернутися і він всадив ножа їй в ліву сідницю, продовжуючи стягувати її до дороги та погрожуючи, що пограбує її, зґвалтує та покладе на рельси, що її опір немає значення.

В процесі боротьби, він забрав її речі з кишень та зірвав золоті сережки, при цьому одна сережка не розстібалась і він майже розірвав їй вухо. Потім він став вимагати щоб вона передала йому свій ланцюжок, на що вона сказала, що в неї його немає, і він сам впевнився в цьому. В процесі боротьби він загубив свої окуляри та заставив її їх шукати, продовжуючи її бити, та сказав, що вони коштують 1500 грн. Вона навколішках їх шукала, а він тримав її за волосся та продовжував бити. Все знущання над нею тривало 30-40 хвилин.

Потім вона побачила, що по алеї йдуть двоє хлопців і вона закричала про допомогу. Побачивши хлопців, ОСОБА_5 покинув її та почав тікати і один з хлопців догнав його, на що ОСОБА_5 погрожуюче виставив ножа та побіг, а хлопець відскочив і побіг за ним. Другий хлопець в цей час допоміг їй вийти до проїзної частини та спитав, чи зможе вона дійти до метро, на що вона сказала, що зможе та розказала, що в неї вкрали, і хлопець побіг допомагати своєму товаришу. Після цього вона розповіла чоловіку та жінці, які проходили поруч про те, що з нею сталося та попросила дати їй телефон подзвонити. Після цього інші люди допомогли їй дійти до метро і там черговий міліціонер викликав міліцію.

В подальшому за допомогою сусідів батьки забрали її додому, де вона втратила свідомість і їй викликали швидку. Наступного дня, перед тим, як їхати в експертизу, вони зі знайомими їздили на місце пригоди, оскільки хотіли знайти ключі, однак, не знайшли їх там. В подальшому вони їздили в експертизу та поліклініку, де їй призначили лікування, а після цього поїхали в райвідділ, де їй показували фотографії, однак, серед них не було нападника.

Потім їй зателефонував оперативний працівник міліції ОСОБА_21 та попросив приїхати в райвідділ для впізнання фотографій, однак, вона фізично не могла цього зробити і приїхала лише через два тижні. їй показали фотографію і вона впізнала цього чоловіка, однак фото було неякісне і вона сказала, що невпевнена. Через деякий час їй надали якісне фото і вона сказала, що впевнена, що це був саме той чоловік.

В результаті нападу в неї вкрали два мобільних телефони: телефон «Алькатель», мобільного оператора ЮМС, вартість телефону 429 грн., телефон «Самсунг Е 770», вартістю 999 грн., золоті сережки, вартість яких становить 421 грн. 20 коп., в неї був вибитий зуб і вартість його лікування склала 1360 грн., вартість її лікування у невропатолога склала 687 грн., у хірурга - 325 грн. та таким чином їй було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 4221 грн. 94 коп. Стягнути з підсудного вартість іншого майна, яке він забрав у неї, вона

 

 

5

не вимагає, разом з цим потерпіла пояснила, що під час досудового слідства нею була визначена орієнтовна вартість мобільних телефонів та золотих сережок, але в подальшому, готуючи позовну заяву до суду, вона отримала довідки про вартість зазначеного майна, а тому просить визначати вартість мобільних телефонів та сережок з урахуванням цих довідок.

Також потерпіла в судовому засіданні пояснила, що у зв'язку зі стресом, отриманим нею після нападу, у неї змінився образ життя, вона тривалий час знаходилась на лікуванні, не може працювати і в даний час, оскільки знаходиться в стані постійного жаху, у зв'язку з чим їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 20.000 грн. та просить стягнути її з підсудного.

Відповідно до витягу з історії хвороби, ОСОБА_1 проходила лікування у лікаря хірурга та на лікування витратила 325 грн. 63 коп. ( т.1 а.с. 221-222)

Вартість лікування за призначенням лікаря невропатолога становила 687 грн. 74 коп., що підтверджується відповідними довідками (т.1 а.с. 223-224)

Як вбачається з довідки стоматологічної клініки ПП «ТРИШИРО» лікування ОСОБА_1 становило 1360 грн. (т.1 а.с. 227).

Згідно довідки ТОВ ВТП «Ювелірсервіс» вартість золотих сережок, аналогічних тим, які були викрадені у ОСОБА_1 становить 421 грн. 20 коп. (т.1а.с.228-229).

Відповідно до прас-листа ЗАТ «Український мобільний зв'язок» вартість мобільного телефону «Алькатель» становить 429 грн., а мобільного телефону «Самсунг Е 770» - 999 грн. (т.1 а.с. 230).

Потерпіла в судовому засіданні наполягала на тому, що саме підсудний вчинив на неї напад і в період досудового слідства ОСОБА_5 цього не оспорював.

Відповідно до даних протоколу очної ставки від 01.03.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5., ОСОБА_1 підтвердила обставини, за яких відносно неї ОСОБА_5. було вчинено розбійний напад, а ОСОБА_5 погодився з ними частково, вказуючи, що дійсно забрав у потерпілої мобільні телефони та гроші, зазначивши при цьому що не мав при собі ножа та що удари кулаками та палицею потерпілій не наносив (т. 1 а.с. 69-70).

Як вбачається з протоколу пред'явлення особи для впізнання від 01.03.2007 року, ОСОБА_1 впізнала ОСОБА_5., як особу, яка 01.01.2007 року вчинила на неї напад, а саме: із застосуванням ножа забрав в неї особисті речі, при цьому наніс тілесні ушкодження та порізи ножем (т. 1 а.с. 71-72).

Судом встановлено, що як під час досудового слідства, будучи допитаною як потерпіла, під час проведення очної ставки з ОСОБА_5. та безпосередньо в судовому засіданні, ОСОБА_1 давала аналогічні показання, наполягаючи на тому, що вона впевнено впізнала нападника і це є саме ОСОБА_5.

У суду немає сумнівів в правдивості показань потерпілої, оскільки підстав, за яких вона могла б обмовляти підсудного судом не встановлено.

 

 

6

Свідок ОСОБА_7, будучи допитаним під час досудового слідства, показання якого були оголошені в судовому засіданні пояснив, що він працює охоронцем на ринку «Лісовій» в м. Києві і його робочий день починається з 9 год. ранку до 9 год. ранку наступного дня. 02.01.2007 року о 8 год. 30 хв. він прийшов на роботу та пішов до своїх наглядно знайомих, з якими випив горілки, та в подальшому вийшов на вулицю покурити. Приблизно о 8 год. 45 хв. до них підійшов незнайомий чоловік і попросив грошей, щоб доїхати додому, та після їх відмови, запропонував купити в нього сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» за 5 грн. На цю пропозицію він погодився та дав йому 5 грн., а він в свою чергу дав йому сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар», яку він поклав у внутрішню кишеню сорочки. 23 січня 2007 року він купив мобільний телефон «Нокіа», а 24 січня 2007 року згадав, що в нього є сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» та поставив її в мобільний телефон. Через декілька хвилин йому на номер зателефонувала незнайома дівчина, яка представиласьОСОБА_8 та розповіла, що сім-карта належить дівчині, яку 01 січня 2007 року сильно побили, а сім-картку викрали разом з мобільним телефоном. Він вирішив повернути сім-карту та домовився зустрітися з цією дівчиною 25 січня 2007 року об 11 год. в «Макдоналдзі» біля станції метро «Хрещатик». 25 січня 2007 року об 11 год. він приїхав на зустріч та зайшов в «Макдоналдз», де до нього підійшла дівчина та присіла за його столик. Він зрозумів, що це дівчина на ім'я ОСОБА_8, яка телефонувала йому з приводу сім-карти. Він вийняв сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» та віддав їй, після чого вони розійшлися. Коли він йшов в бік станції метро «Хрещатик», до нього підійшли працівники міліції, пред'явили посвідчення та запропонували проїхати до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Баумана, 4 (т. 1 а.с. 79-80).

Свідок ОСОБА_9, будучи допитаною під час досудового слідства, показання якої були оголошені в судовому засіданні, пояснила про те, що в неї є знайома ОСОБА_1, з якою вона періодично зв'язується за номером її мобільного телефону НОМЕР_1. 24 січня 2007 року приблизно о 18 год. 30 хв. вона зателефонувала на даний номер мобільного телефону, однак, трубку взяв чоловік, як пізніше вона дізналася, це був ОСОБА_7, та повідомив, що сім-карту з даним номером він придбав у незнайомого чоловіка за 5 грн. на Новий рік, тобто, як вона зрозуміла з 1 на 2 січня, на станції метро «Лісова», де він працює охоронцем. По телефону вона домовилась з ним зустрітися 25 січня 2007 року об 11 год. 15 хв. в «Макдоналдзі» по вул. Хрещатик в м. Києві. Коли вона домовилась, одразу зателефонувала до працівників міліції та повідомила їх.

25 січня 2007 року приблизно об 11 год. вона приїхала на зустріч та зайшовши в приміщенні «Макдоналдз» підійшла до ОСОБА_7 і сіла за столик. Вона розповіла йому про випадок, який трапився з її знайомою. Після цього він вийняв сім-карту з даним номером та віддав їй, після чого вони розійшлися. Після цього вона підійшла до працівників міліції та вони поїхали до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Цього ж дня в кабінеті №50 в ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві в присутності понятих вона віддала сім-карту з номером НОМЕР_1 працівникові міліції, а також повідомила, що даний номер належить її знайомій ОСОБА_1 та що

 

 

7

дану сім-карту вона отримала від ОСОБА_7 25 січня 2007 року приблизно об 11 год. 15 хв. по вул. Хрещатик в м. Києві в приміщенні «Макдоналдз». (т. 1 а.с. 49-51).

Як вбачається з протоколу огляду та вилучення від 25.01.2007 року, в приміщенні ТВМ-3 Шевченківського РУ в м. Києві по вул. Баумана, 4 у ОСОБА_9 було вилучено сім-карту із зображенням п'ятикутної зірки, голубого кольору, на якій мається маркувальне позначення НОМЕР_2 (т.1 а.с. 45-46).

Свідок ОСОБА_10. під час досудового слідства, показання якого були оголошені в судовому засіданні, пояснив про те, що він працює на посаді старшого оперуповноваженого ВКР ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. 01.03.2007 року ним спільно з начальником ВКР ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11. за адресою: Київська область, м. Бровари, АДРЕСА_2, проводились оперативно-розшукові заходи по встановленню місцезнаходження ОСОБА_5., який обґрунтовано підозрювався у вчиненні злочину, що мав місце 01.01.2007 року приблизно о 17 год. 40 хв. в парку «Нивки» по пр. Перемоги, 82 в м. Києві. За вказаною адресою був помічений громадянин, який за зовнішніми прикметами був схожий на розшукуваного. Підійшовши до вказаного чоловіка, йому було запропоновано пред'явити документи, які посвідчують його особу, на що цей чоловік повідомив, що ніяких документів, які б могли посвідчувати його особу, в нього немає, при цьому назвався ОСОБА_5. Останнього було доставлено до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Баумана, 4, де він добровільно зізнався у вчиненні злочину (т. 1 а.с. 83-84).

Свідок ОСОБА_12, будучи допитаною під час досудового слідства, показання якої були оголошені в судовому засіданні, пояснила про те, що вона працює офіціантом в кафе «Галявина». 01.01.2007 року вона знаходилась на роботі і приблизно о 17 год. в кафе зайшов чоловік з жінкою. Чоловік виглядав на 50-60 років, зріст 170-175 см, худощавої тілобудови, волосся темно-русе з сідиною, був в окулярах. Вони сіли за стіл і вона їх обслуговувала. Вони замовили 100 грам вина, 100 грам горілки, бутерброд та щось ще. Посидівши, приблизно ЗО хвилин, чоловік та жінка пішли (т. 1 а.с. 74-75).

Згідно з даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 13.04.2007 року, ОСОБА_12 на фототаблиці осіб чоловічої статі впізнала ОСОБА_5., як особу, яка 01.01.2007 року приблизно о 17 год. з невідомою жінкою зайшов в кафе «Галявина» по пр. Перемоги, 82 в м. Києві (т.1 а.с. 76-77).

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_13. пояснила, що 01.01.2007 року від ОСОБА_14. вона дізналась про те, що ОСОБА_1побив, пограбував, підрізав та мало не задушив чоловік, який запросив її в кафе відсвяткувати Новий рік, що познайомилась вона з ним випадково та нещодавно

 

 

8

і нічого, крім імені ОСОБА_5, про нього не знала, а також, що вона знаходиться у відділі міліції і її потрібно звідти забрати. ОСОБА_14. та ОСОБА_15. поїхали за ОСОБА_1, а вона залишилась з її матір'ю у них вдома.

Приблизно о 23 год. приїхали ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_1 Вона побачила, що обличчя ОСОБА_1 в синцях, з крововиливами під очима, з губ йшла кров, обличчя розпухле і очей не було видно. Волосся її було розтріпане і в окремих місцях вирване, одяг брудний, на задній кишені джинсів поріз від ножа, були подряпини на долоні, порізаний палець, поламані нігті. ОСОБА_1 ледь трималася на ногах і втратила свідомість. Вони підхопили її і перевела в кімнату, намагалась роздягнути та покласти на диван, однак ОСОБА_1 прийшла в себе та попросила не забруднювати меблі, оскільки з рани на сідницях текла кров. З матір'ю ОСОБА_1 вони поклали її на підлогу, спиною до гори, зняли з неї джинси і було видно, що рана глибока та необхідно викликати швидку. Приїхавши, швидка допомога забрала ОСОБА_1, а вона пішла додому.

Увечері наступного дня, 02.01.2007 року, мати ОСОБА_1 попросила її зробити призначений укол та перев'язати рани на сідницях та руці. На пальці руки рана була дуже брудною, гноїлась та довго не гоїлась. ОСОБА_1 не залишали саму через її стан, в неї постійно боліла та крутилась голова, вона втрачала свідомість по декілька разів в день, з ліжка не піднімалась, була слабкою, їй було важко розмовляти, вона не могла їсти через біль в роті від виламаних зубів та побитої щелепи.

Коли через тиждень дозволили мити голову, вона допомагала їй, вода була брудною, коричневою від крові, а також випало дуже багато волосся. Біля ОСОБА_1 вона спочатку була медсестрою, а через три тижні стала просто відвідувати її, приходити в гості і тільки тоді побачили зміни на краще.

Щодо обставин того, що трапилось, потерпіла їй розповідала, що познайомилась з чоловіком, який допоміг їй винести сумку з тролейбуса, вони розговорились та вирішили разом сходити в кафе на «Нивках». Потім він запропонував провести її додому і повів через парк, де зробив з нею те, свідком наслідків чого вона стала, коли її побачила. Потерпіла говорила, що він забрав в неї телефон та гроші.

Свідок ОСОБА_14. в судовому засіданні пояснив, що 01.01.2007 року до нього зайшла ОСОБА_16 та повідомила, що на її доньку вчинено напад, що цей напад здійснив чоловік, з яким донька познайомилась за декілька днів до цього та попросила його поїхати у відділ міліції і забрати її доньку. Він з ОСОБА_15 поїхали у відділ міліції, забрали звідти ОСОБА_1та привезли додому. Вона була вся побита, пальці порізані, обличчя затекло. Пізніше він побачив у неї колоту рану на сідницях з правої сторони.

Наступного дня, коли вони поїхали шукати ключі, ОСОБА_1 йому розповідала, що познайомилась в автобусі з чоловіком, який вступив їй місце, вони розговорились і він запропонував їй наступного дня десь зустрітися в кафе. Після того, як вони посиділи в кафе, пішли разом в парк, де на неї було вчинено напад та було забрано телефон, ключі і її було побито. Потерпіла назвала йому лише його ім'я ОСОБА_5, оскільки це все, що вона про нього знала. Інших імен потерпіла не згадувала, вона точно знала, що її побив той чоловік, з яким вона познайомилась та зустрічалась в кафе.

 

 

9

ОСОБА_1 привела його на місце злочину, однак в парку ключів вони не знайшли, знайшли букет квітів і ОСОБА_1 сказала, що їй їх подарував нападник. Там же на місці він бачив кров чи бурі плями.

Винність підсудного в інкримінованому йому злочині також підтверджується наступними письмовими доказами:

·   даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 01 січня 2007 року та фототаблицею до нього, згідно якого оглядалась кабінка №8 в кафе «Галявина» по пр. Перемоги, 82 в м. Києві (т. 1 а.с. 13-14).

·   даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 01 січня 2007 року та фототаблицею до нього, згідно якого оглядалась місцевість в парку «Нивки» по пр. Перемоги, 82 в м. Києві та в ході огляду було виявлено: букет з трьох гвоздик та окуляри (т. 1 а.с. 15-17).

·   даними, що містяться у висновку експерта №71/Э від 11.04.2007 року, згідно якого: "у ОСОБА_1., в результате имевшей место травмы 01.01.07 г., отмечалось сотрясение головного мозга, кровоподтеки в кожу век обоих глаз и под коньюнктивальную оболочку, а также травматический периодентит 1-го зуба на верхней челюсти слева. Все повреждения - результат действия тупого (ых) предмета (ов) и могли образоваться в срок и при обстоятельствах, указанных в постановлении. Характер и локализация повреждений исключают возможность образования их с высоты собственного роста. По степени тяжести отмеченные повреждения относятся к легким телесным повреждениям с кратковременным расстройством здоровья." (т. 1 а.с. 35).

·   даними, що містяться у висновку повторної судово-медичної експертизи № 936/Е від 29.10.2008 року, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені синці на правій тім'яній ділянки, на повіках обох очей, на спинці і скатах носу та переходять в виличні та щічні ділянки, на правій вушній раковині, на боковій поверхні шиї зліва; садна у внутрішньому куті правого ока, на боковій поверхні шиї справа, на зовнішній поверхні проксимальної фаланги 1 пальця лівої кисті; крововилив слизової оболонки верхньої губи; подряпина на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча; різана рана долонної поверхні нігтьової фаланги 2 пальця правої кисті; різана рана на долонній поверхні середньої фаланги 5 пальця правої кисті; різана рана нижньо - зовнішнього квадранта правої сідниці; різана рана долонно-бокової поверхні нігтьової фаланги 3 пальця правої кисті. Діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Залишкові явища перенесеної закритої черепно-мозкової травми у вигляді вегето-судинної дистонії з астенічним синдромом», який був встановлений ОСОБА_1 після травми 01.01.2007 року не підтверджено об'єктивно. Різані рани, подряпина утворилися від дії гострого предмету, яким може бути лезо ножа. Синці, садна, крововилив утворилися від дії тупих предметів, могли утворитися при обставинах вказаних ОСОБА_1 - нанесення ударів кулаками, дерев'яною палицею, здавлювання шиї коліном. 2 синця, які розташовані на повіках обох очей, на спинці і скатах носу та переходять в виличні та щічні ділянки, різана

 

 

10

рана долонної поверхні нігтьової фаланги 2 пальця правої кисті; різана рана на долонній поверхні середньої фаланги 5 пальця правої кисті; різана рана нижньо - зовнішнього квадранта правої сідниці; різана рана долонно-бокової поверхні нігтьової фаланги 3 пальця правої кисті відноситься до легкого тілесного ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров'я на термін більше 6, але менше 21 дня, інші тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження. ( т.2 а.с. 239 - 243).

- речовими доказами по справі:  окулярами та сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» (т.1 а.с. 18, 52-53).

Для перевірки показань підсудного в частині порушення слідчим його прав під час проведення досудового слідства, судом допитувалась свідок ОСОБА_17., яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює слідчим СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві і у неї в провадженні перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5. Всі слідчі дії нею проводились з його участю, він свою вину у вчиненні злочину визнавав частково, пояснював, що забрав у потерпілої речі, але заперечував те, що застосував до неї насильство. В подальшому слідчі дії проводились з участю захисника ОСОБА_5. ОСОБА_5, перебуваючи в СІЗО, звертався зі скаргами і всі вони були розглянуті. На час ознайомлення справу ОСОБА_5 було зачитано в голос, при цьому був присутній адвокат. Фізичний і психологічний тиск до ОСОБА_5 вона не застосовувала, пояснення підсудний давав добровільно, ознайомився з протоколами і підписав їх. Скарг при цьому він не заявляв, інакше це було б відображено в протоколі. В її присутності на ОСОБА_5 також ніхто тиск не вчиняв. Очну ж ставку між підсудним та потерпілою проводив начальник слідчого відділення ОСОБА_22.

Пояснення свідка об'єктивно підтверджуються матеріалами кримінальної справи, в тому числі поясненнями потерпілої ОСОБА_1 та підсудного ОСОБА_5. під час досудового слідства та спростовують показання підсудного в судовому засіданні в цій частині.

Будучи неодноразово допитаним під час досудового слідства, а саме 01 березня 2007 року, 06.03.2007 року з участю захисника ОСОБА_18, 01 березня 2007 року під час очної ставки з потерпілою ОСОБА_1, ОСОБА_5 підтверджував те, що дійсно він пограбував ОСОБА_1, але заперечував ту обставину, що він застосовував щодо потерпілої насильство. Не повідомляв ОСОБА_5 слідчому про те, що відносно нього здійснювався будь-який тиск з боку працівників міліції. ( т.1 а.с. 92- 93; 103 - 105; 69 -70).

Судом перевірились і показання підсудного в частині того, що злочин відносно ОСОБА_1 він вчинити не міг, оскільки 01.01.2007 року з 18 години він знаходився в гостях у матері в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві.

Свідок ОСОБА_19, будучи допитаною в судовому засіданні Шевченківського районного суду м. Києва 02.08.2007 року, показання якої були оголошені в судовому засіданні, пояснила, що дійсно її син ОСОБА_5 01.01.2007 року приходив до неї в гості приблизно о  17-18 годині та

 

 

11

знаходився дома в будинкуАДРЕСА_1 в м. Києві приблизно до 18-19 години, при цьому він був у нормальному стані, без синців та подряпин на обличчі, в чистому одязі та в очках, настрій у нього був не дуже гарний, він пояснив, що справи в нього йдуть не дуже добре. ( т.1 а.с. 266-267).

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_20. фактично підтвердила показання свідка ОСОБА_19, пояснивши, що 01.01.2007 року приблизно о 17 - 18 годині вона прийшла в гості до ОСОБА_20. святкувати Новий рік, приблизно через півгодини після її приходу прийшов ОСОБА_5 ОСОБА_5, а вона через недовгий проміжок часу пішла додому.

Свідки ОСОБА_20. та ОСОБА_19 не змогли точно вказати час приходу ОСОБА_5. в гості до матері 01.01.2007 року, а тому, враховуючи пояснення підсудного в тій частині, що від станції метро «Нивки» до будинку де проживає його мати він доїхав на таксі за 7-10 хвилин, суд приходить до висновку, що в даній ситуації, враховуючи час і місце вчинення злочину, місце проживання ОСОБА_19, ОСОБА_5 міг вчинити злочин відносно потерпілої ОСОБА_1, а в подальшому поїхати в гості до матері.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудному обвинувачення, невизнання вини підсудним суд розцінює як бажання останнього уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.

Досудовим слідством дії ОСОБА_5. правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу ( розбій ), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи та відношення підсудного до скоєного, думку потерпілої.

Судом також враховуються незадовільний стан здоров'я ОСОБА_5. та всі дані, що характеризують його особу, а саме те, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення аналогічного злочину та вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком; ніде не працював, характеризується посередньо.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5. повинно відбуватися в умовах ізоляції від суспільства в місцях позбавлення волі.

Враховуючи, що злочин підсудний вчинив в період умовно -дострокового звільнення від покарання, призначеного за вироком Подільського районного суду м. Києва від 11.05.2004 року, суд вважає за необхідне  за правилами ст. 71 КК України  до призначеного  ОСОБА_5 Б.М.

 

 

12

покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вищевказаним вироком

суду.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_1 в сумі 4221 грн. 94 коп. матеріальної шкоди та 20.000 грн. моральної шкоди підлягає задоволенню, як доведений в судовому засіданні.

Стягненню з підсудного підлягають також судові витрати, пов'язані з проведення експертиз.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд

З асу див:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України і призначити покарання у вигляді 8 ( восьми ) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого, що належить йому на праві власності.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_5 покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Подільського районного суду м. Києва від 11.05.2004 року та остаточно визначити до відбуття 9 ( дев'ять ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого, що належить йому на праві власності.

Строк    відбування    покарання    засудженому    ОСОБА_5 вираховувати з часу затримання - з 01 березня 2007 року.

До набрання чинності вироку міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 ДДУ з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 4221 грн. 94 коп. ( чотири тисячі двісті двадцять одна грн. 94 коп.) на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 20.000 грн. ( двадцять тисяч грн.) на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з проведенням дактилоскопічних експертиз: № 22 від 08.02.2007 року в сумі 423 грн. 70 коп., № 66 від 23.03.2007 року в сумі 423 грн. 68 коп. ( т.1 а.с. 25 -26).

Речові докази по справі: окуляри - знищити, сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» - повернути ОСОБА_1 (т.1 а.с. 53).

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.