ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 909/1007/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Куровського С.В., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"

на постанову та на рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2014 року

у справі господарського суду за позовом до № 909/1007/14 Івано-Франківської області Кузимківа Анатолія Дмитровича Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"

про поновлення на роботі гр. Кузимківа Анатолія Дмитровича, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

За участю представників: ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" - Треф'янчина А.М. та Кузимківа А.Д.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2014 року у справі №909/1007/14 (Суддя - Михайлишин В.В.) частково задоволено позовні вимоги Кузимківа Анатолія Дмитровича, м. Івано-Франківськ (надалі - Позивач) до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", м. Івано-Франківськ (надалі - Відповідач) про поновлення на роботі гр. Кузимківа Анатолія Дмитровича, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Поновлено Кузимківа Анатолія Дмитровича на роботі на посаді начальника відділу технічного контролю ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод". Стягнуто з ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76002, ідентифікаційний код : 07552205) на користь гр. Кузимківа Анатолія Дмитровича (ідентифікаційний номер: 2215010111) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.07.2013 року по день ухвалення рішення в сумі 45166,46 грн., з урахуванням обов'язкових платежів. У задоволенні позовних вимог Кузимківа Анатолія Дмитровича до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн. відмовлено. Стягнуто з ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76002, ідентифікаційний код: 07552205) в доход Державного бюджету (отримувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; назва рахунку: Державний м. Івано-Франківськ 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; код класифікації доходів бюджету: 22030001; назва коду класифікації доходів: судовий збір (державна судова адміністрація України, 050);назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 1 827,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року (судді: Давид Л.Л.- головуючий, Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2014 р. у справі № 909/1007/14 залишено без змін, апеляційну скаргу ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" без задоволення.

Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просило скасувати наведені судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст. ст. 36, 40, 41, 43 Кодексу законів про працю України, ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Кузимків А.Д. згідно наказу №132 від 03.07.2003 року працював на ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" на посаді начальника відділу технічного контролю.

Наказом директора ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" №59 від 13.05.2013 року проведено реорганізацію відділу технічного контролю ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", а саме: ліквідовано даний відділ, як окремий підрозділ ; виведено із штатного розпису підприємства ставку начальника ВТК, майстра ВТК, дві ставки контролера зварювальних робіт; функції технічного контролю передано у виробничий цех та введено у виробничий цех ставку старшого майстра технічного контролю, ставку контролера малярних робіт і ставку контролера вхідного контролю; виведено ставку заступника директора заводу із загальних питань (а.с.10).

Наказом керівника №60 від 13.05.2013 року попереджено про звільнення за скороченням посади, в тому числі і Позивача з 15.07.2013 року, з яким останній був ознайомлений (а.с.11).

На підприємстві діяли дві первинні профспілки: первинна профспілка від обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства і первинна профспілка від профспілкової організації ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" - профспілка працівників Збройних сил України.

Як встановлено судом першої інстанції, Кузимків А.Д. є членом виборного органу первинної профспілки від обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства - заступником голови первинної профспілки, яка становить 7 чоловік разом із Позивачем (а.с.30, 31).

13.05.2013 року ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" звернулось до профспілкової організації автотранспорту та шляхового будівництва щодо надання згоди на звільнення Кузимківа А.Д. із займаної посади, при цьому в даному листі зазначено, що Позивачу пропонуються посади: інженера - конструктора ІІІ категорії, технолога виробничого цеху інженера з технічного нагляду охорони праці і техніки безпеки (а.с.43).

Аналогічне звернення адміністрації заводу про надання згоди на розірвання трудового договору скеровано і до первинної профспілкової організації ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" профспілки працівників Збройних сил України.

Профспілкова організація автотранспорту та шляхового будівництва відповіді на звернення адміністрації підприємства від 13.05.2013 року не надала, згоди чи обґрунтованої відмови на звільнення Позивача не висловила.

Первинна профспілкова організація ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" профспілки працівників Збройних сил України протоколом №39 від 14.05.2013 року надала згоду на звільнення працівників, в тому числі і начальника ВТК Кузимківа А.Д. (а.с.16).

Звернення адміністрації ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про звільнення Кузимківа А.Д. було розглянуто лише від 27.11.2013 року, про що свідчить Протокол первинної профспілкової організації працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства на №3 від цієї дати та відмовлено у наданні згоди, на підставі невчасного звернення (менше ніж три місяці до звільнення) до первинної профспілки за такою згодою (а.с.28).

Наказом директора ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" №87 від 15.07.2013 року Кузимківа А.Д. звільнено з роботи з посади начальника ВТК за п.1. ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату (а.с.7).

Кузимків А.Д. не погодився із звільненням та звернувся із позовом до господарського суду Івано-Франківської області про поновлення на роботі, просив відшкодувати оплату за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду (а.с.2-3).

У відповідності до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство , вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких право чинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсним право чинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно п.7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсним правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, підвідомчі господарським судам.

Абзацом 9 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ господарським судам і зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу України, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Оскільки, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2013 року за заявою директора ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" порушено провадження у справі про банкрутство та відкрито процедуру санації (а.с.116-120), дана справа, з урахуванням наведених норм підлягає розгляду господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Згідно розрахунку Позивача про виплату за вимушений прогул від 04.12.2014 року (а.с.52), який проведено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року (із змінами та доповненнями) №100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" - загальна виплата станом на 04.12.2014 року складає 44 790,32 грн.

Із розрахунку Відповідача така сума виплат має становити 22 305,25 грн. (а.с.66).

Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення на роботі та відшкодування оплати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції із висновком якого погодився апеляційний господарський суд виходив з того, що, з урахуванням ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст. ст. 43, 252 Кодексу законів про працю України, позивача звільнено з роботи з порушенням норм чинного законодавства.

Також суди погодились із розрахунком Позивача щодо відшкодування оплати за час вимушеного прогулу, з огляду на те, що Відповідач при своєму розрахунку посилався на накази про дводенний режим роботи підприємства, що порушує чинне законодавство, зокрема, ст. 43 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначено законом, оскільки, дводенний режим праці підприємства не забезпечує працівників оплатою, що відповідає мінімальній заробітній платі, встановленій Законом України.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із наведеними висновками, з огляду на таке.

У ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

У зв'язку з важким матеріально-технічним становищем, 13.05.2013 року за наказом директора №59 проведено реорганізацію відділу технічного контролю ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" шляхом його ліквідації, як окремого підрозділу; виведено із штатного розпису підприємства ставку начальника відділу, майстра, дві ставки контролера зварювальних робіт.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (Далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Як зазначено в ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові роботу в тій же установі.

Судами не дано оцінку тій обставині, що Позивач від запропонованих Відповідачем чотирьох посад на даному підприємстві відмовився, що засвідчено Актом 14.05.2013 року за підписом позивача.

Згідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій ухилились від надання відповідної юридичної оцінки тому, що звернення адміністрації ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про звільнення Кузимківа А.Д. було розглянуто первинною профспілковою організацією працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства лише від 27.11.2013 року, вже після звільнення останнього, тобто, в порушення визначеного законодавством п'ятнадцятиденного строку, та чи могло наведене порушення бути сприйнятим Відповідачем як надання мовчазної згоди на скорочення відповідної посади.

Колегія суддів звертає увагу, також на те, що судами не встановлена правомірність відмови первинної профспілки у дачі згоди на розірвання трудового договору, оскільки така відмова була мотивована лише порушенням адміністрацією заводу процедури на отримання такої згоди від первинної профспілки, однак не містить жодних обґрунтувань щодо підставі відмови згідно трудового договору. При цьому якщо підприємство не надало, на думку профспілки, обґрунтувань на звільнення працівників, то профспілка при розгляді такого подання, вправі була витребувати додатково таке обґрунтування і відмовити в подальшому, виходячи з необхідності звільнення працівників.

Щодо задоволення позовних вимог в частині відшкодування оплати за час вимушеного прогулу у сумі 45 166, 46 грн. слід зазначити, що судами було взято до уваги лише розрахунок позивача та не надано оцінки розрахунку позивача, який посилався на вимоги постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" та надавав накази про встановлення дводенного робочого тижня на підприємстві протягом періоду, за який стягується заборгованість, які місцевим господарським судом залишені без уваги.

Крім того, судами не з'ясовано питання, чи перебував Позивач з моменту звільнення на обліку у Державній службі зайнятості та чи отримував допомогу з безробіття. Вказаним обставинам господарські суди попередніх інстанцій належної оцінки не надали, що унеможливило встановлення розміру фактичної оплати за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.1, 2 ст. ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, які надано Позивачем до господарського суду, як додатки до позовної заяви, серед яких: копії наказів Відповідача про попередження вивільнення працівників, про проведення реорганізації, про звільнення Кузимківа А.Д, витяги та протоколи профспілкової організації та копія трудової книжки Позивача, подано у вигляді ксерокопій та не засвідчені належним чином, як це передбачено вимогами ст. 36 ГПК України, на що суд першої інстанції при прийнятті позовної заяви уваги не звернув.

Не надано належної оцінки наведеному і судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, судами встановлено, що Позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Судова практика розділяє поняття "моральна шкода" та "немайнова шкода". Так, під моральною шкодою Пленум Верховного Суду України розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком двох попередніх інстанцій, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України заподіяння йому моральної шкоди.

Відповідно до п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі ст. 1117 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийняті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2014 року у справі №909/1007/14 скасувати.

Справу №909/1007/14 направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий П.К. Міщенко Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук