36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
31.08.2006 Справа №14/412
м. Полтава
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів,36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1
до Приватної фірми "Елін", 36037, м. Полтава, вул. Миру, 12, к.114
про стягнення 2374,94 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання: Нечипоренко А.П.
Представники:
від позивача: Прохорова Н.М. дор. № 04-3/14 від 10.01.06р.
від відповідача: Лях М.Ф., директор
Суть спору: Розглядається позов про стягнення 2312,50 грн. штрафних санкцій та 62,44 грн. пені за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда в 2005р.
Відповідач у відзиві та його представник в засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що до праці на підприємство відповідача повинні допускатися громадяни тільки після отримання висновку (довідки) медичної установи про можливість виконання роботи за станом здоров’я. Крім того, відповідач пропонував інваліду працевлаштування, але останній від даної пропозиції відмовився.
В засіданні 31.08.2006р. судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до ст.160 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Згідно зі ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ (в редакції станом на 31.12.2005р.) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно даних звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність працюючих у відповідача в 2005р. становила 8 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 1 місце, середньо облікова кількість працевлаштованих інвалідів – 0 осіб. Тобто відповідач в 2005р. не працевлаштував жодного інваліда.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, Приватна фірма "Елін" — штемпельно-граверна майстерня (дозвіл МВС України № 0872 від 25.09.2004 року), діяльність якої передбачена наказом МВС України "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" № 17 від 11.01.1999 року.
Згідно пункту 2 цього наказу та пункту 5 Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, до праці повинні бути допущені громадяни тільки після отримання висновку (довідки) медичної установи (лікувально-кваліфікаційної комісії), який свідчить про те, що такі особи, громадяни за станом здоров'я можуть здійснювати вказану роботу.
Відповідач зверталась до Відділу громадської безпеки УМВС України в Полтавській області з проханням роз'яснення порядку приймання на роботу громадян-інвалідів, який листом №12/1360 від 17.08.2006р. підтвердив, що до штемпельно-граверної майстерні приймаються громадяни, які за станом здоров'я можуть здійснювати зазначену роботу.
Крім того як свідчать матеріали справи відповідач листом вих.. №14 від 14.02.2005р. надсилав пропозицію про працевлаштування інваліду 3-ої групи Савченко Я.В., але останній письмово відмовився від роботи на підприємстві відповідача.
Тобто, відповідач вжив передбачених законодавством заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу.
Частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Аналіз положень вказаного Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати й працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 цього Закону. Це підтверджується і змістом Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314. Зокрема згідно абзацу другого пункту третього Положення завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій. Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України та ст.ст. 12, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
У позові відмовити повністю.
Суддя Іваницький О.Т.
Примітки :
1. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 та ч. 3 та ч. 5 ст. 186 КАС України.
2. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст. 255 КАС України.