ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2015 р.Справа № 916/2080/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Мацюра П.Ф.

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився;

від відповідача - Авраменко О.А., за довіреністю;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Одеський коньячний завод"

на рішення господарського суду Одеської області від 09 грудня 2014 року

по справі № 916/2080/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк"

до Приватного акціонерного товариства „Одеський коньячний завод"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „НАДІЯ"

про звернення стягнення на предмет застави у сумі 233 382,98 грн.,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів від 20.12.2005р., а саме на автомобіль марки AUDI модель А 6, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер АА 1400 ВМ, номери агрегатів - шасі (кузов, рама, коляска) №WAUZZZ4F26N077784, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія ААС №526503, видане МРЕВ 8 м. Києва, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Одеський коньячний завод", шляхом продажу вказаного автомобіля на публічних торгах в порядку, встановленому законом за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2014 р. (Колегія у складі: головуючий суддя Горячук Н.О., судді Желєзна С.П., Шаратов Ю.А.) задоволено позов ПАТ "УкрСиббанк", звернуто стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів від 20.12.2005р., а саме на автомобіль марки AUDI модель А 6, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер АА 1400 ВМ, номери агрегатів - шасі (кузов, рама, коляска) №WAUZZZ4F26N077784, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія ААС №526503, видане МРЕВ 8 м. Києва, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Одеський коньячний завод" в рахунок погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" за кредитним договором №929-08 Ф від 01.07.2005р. у сумі 233382,98грн.

Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом продажу вказаного автомобіля на публічних торгах в порядку, встановленому законом за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 4667, 64 грн. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із невиконанням ТОВ „НАДІЯ" зобов'язань за кредитним договором позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів від 20.12.2005р., а саме на автомобіль марки AUDI модель А 6, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер АА 1400 ВМ, номери агрегатів - шасі (кузов, рама, коляска) №WAUZZZ4F26N077784, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія ААС №526503, видане МРЕВ 8 м. Києва, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Одеський коньячний завод" шляхом продажу вказаного автомобіля на публічних торгах в порядку, встановленому законом за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Одеський коньячний завод" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 09.12.2014 р. як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк". ,

На думку скаржника господарський суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги заяву відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, порушивши таким чином ч.4 ст. 267 ЦК України. За твердженнями скаржника, основним видом діяльності ТОВ „НАДІЯ" є оптова та роздрібна торгівля автомобілями. Укладаючи з ТОВ „НАДІЯ" договір купівлі-продажу спірного автомобіля відповідач не уявляв та не повинен був уявляти того, що автомобіль є предметом договору застави. ПрАТ "Одеський коньячний завод" зазначає, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля укладеного між відповідачем та третьою особою було знищено у встановленому порядку у зв'язку із закінченням строку зберігання. За таких обставин неможливо встановити, що автомобіль було відчужено без дозволу позивача.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 р. по справі №916/2080/14 апеляційна скарга ПрАТ "Одеський коньячний завод" була прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Ліпчанської Н.В., суддів Лисенко В.А, Ярош А.І.

Розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду № 10 від 19.02.2015 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ліпчанської Н.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2080/14. Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 19.02.2015 р. справу № 916/2080/14 призначено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Мацюри П.Ф., судді - Лисенко В.А., Ярош А.І.

В засіданні апеляційного господарського суду представник ПрАТ "Одеський коньячний завод" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Представники ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ „НАДІЯ" в судове засідання господарського суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином. Враховуючи зазначене господарський суд апеляційної інстанції вирішив за можливе розглянути апеляційну скаргу ПрАТ "Одеський коньячний завод" за відсутністю представників ПАТ "УкрСиббанк"та ТОВ „НАДІЯ", за наявними матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 01.07.2005р. між Акціонерним товариством "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (Позивач, ПАТ "УкрСиббанк", Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" (ТОВ "НАДІЯ", Позичальник) укладено кредитний договір №929-08 Ф (далі кредитний договір) та додаткові угоди №2 від 20.12.2005р., №3 від 11.04.2006р., №4 від 14.04.2006р., №5 від 24.11.2006р., №6 від 26.03.2007р.,№7 від 11.12.2008р. за якими Позичальнику був наданий кредит у сумі 928000,00грн. зі строком повернення не пізніше 30.06.2011р. (додаткова угода №5 до кредитного договору).

20.12.2005р. між ТОВ „НАДІЯ" та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір застави за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором Банком прийнято в заставу наступне майно: автомобіль AUDI А3, 2005 року випуску, реєстраційний №ВН2567АН, автомобіль AUDI А6, 2005 року випуску, реєстраційний №ВН2564АН, автомобіль AUDI А6, 2005 року випуску, реєстраційний №ВН2658АН, автомобіль AUDI 4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний №ВН5300АК, автомобіль AUDI А4, 2005 року випуску, реєстраційний №ВН7121АК.

У зв'язку із неналежним виконанням ТОВ „НАДІЯ" зобов'язань за кредитним договором станом на день розгляду справи заборгованість ТОВ „НАДІЯ" складає 933531,90грн.

В березні 2014р. позивачу стало відомо, що автомобіль AUDI А6, 2005 року випуску, реєстраційний №ВН2564АН, номери агрегатів - шасі (кузом, рама, коляска) №WAUZZZ4F26N077784, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС №908269, видане МРЕО - 2 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області 13.12.2005р., який відповідно до умов договору застави з 20.12.2005р. по теперішній час перебуває в заставі ПАТ "УкрСиббанк", відчужений ТОВ „НАДІЯ" без дозволу Банку у власність ПрАТ "Одеський коньячний завод".

За даними ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області вказаний автомобіль зареєстровано за новим власником ПрАТ "Одеський коньячний завод" та присвоєно реєстраційний №АА1400ВМ та МРЕВ 8 м. Києва видане нове свідоцтво серія ААС №526503.

У зв'язку із невиконанням ТОВ „НАДІЯ" зобов'язань за кредитним договором позивач 22.04.2014р. зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із я.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до я.ч.1,2 ст.1 ЗУ "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно із ч.1 ст.3 ЗУ "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно ст.19 ЗУ "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ "Про заставу" заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно ст.22 цього Закону обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження. Якщо боржник та обтяжувач досягли згоди про збільшення максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги, таке збільшення підпорядковується пріоритету іншого обтяження, зареєстрованого раніше моменту реєстрації відомостей про зміну розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.23, ч.1 ст.24 Закону відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно ч.ч.2,3 ст.25 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Банку та наявність підстав для їх задоволення.

Господарський суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження скаржника про сплив позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вбачається, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Відповідач був присутній при розгляді справи у суді першої інстанції та не надав до суду доказів в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України на підтвердження неможливості подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права. Як зазначалося вище, лише в березні 2014р. позивачу стало відомо, що автомобіль AUDI А6, 2005 року випуску, реєстраційний №ВН2564АН, номери агрегатів - шасі (кузом, рама, коляска) №WAUZZZ4F26N077784, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС №908269, видане МРЕО - 2 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області 13.12.2005р., який відповідно до умов договору застави з 20.12.2005р. по теперішній час перебуває в заставі ПАТ "УкрСиббанк", відчужений ТОВ „НАДІЯ" без дозволу Банку у власність ПрАТ "Одеський коньячний завод". Тобто позовна давність встановлена ст. 257 ЦК України тривалістю у три року позивачем не пропущена.

Посилання відповідача на те, що спірний автомобіль було придбано в автосалоні в результаті господарської діяльності ТОВ „НАДІЯ", якою є оптова та роздрібна торгівля автомобілями господарським судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки таке посилання не підтверджене відповідними документами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 09 грудня 2014 року відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст.99,103-103,105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 09 грудня 2014 року у справі №916/2080/14 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий П.Ф.Мацюра

Суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош