ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 916/3324/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач)

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.15

у справі№ 916/3324/14 Господарського суду Одеської області

за позовомЗаступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 3.Одеського автомобільно-дорожнього коледжу Одеського національного політехнічного університету

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фізична особа-підприємець ОСОБА_6

провизнання недійсними договорів оренди та повернення державного майна

В судовому засіданні взяли участь представник прокуратури: Красножон О.М. - прок. ГПУ, посв. №000598. Представники позивача, відповідачів та третьої особи не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заступником прокурора Приморського району Одеської області у серпні 2014 року заявлений позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про: 1) визнання недійсним договору оренди від 27.04.13, укладеного Одеським автомобільно-дорожнім коледжем Одеського національного політехнічного університету та Приватним підприємцем ОСОБА_4; 2) виселення Приватного підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, загальною площею 197 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та передачу зазначеного приміщення за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Одеському автомобільно-дорожньому коледжу Одеського національного політехнічного університету; 3) визнання недійсним договору оренди від 27.04.13, укладеного між Одеським автомобільно-дорожнім коледжем Одеського національного політехнічного університету та Приватним підприємцем ОСОБА_5; 4) виселення Приватного підприємця ОСОБА_5 з нежитлового приміщення загальною площею 198,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та передачу зазначеного приміщення за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Одеському автомобільно-дорожньому коледжу Одеського національного політехнічного університету. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що оспорювані договори оренди укладені з порушенням статті 9 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", оскільки Одеський автомобільно-дорожній коледж Одеського національного політехнічного університету не мав права їх укладати, оскільки є лише балансоутримувачем спірного майна, перерахування орендної плати на рахунок відділення Фонду державного майна по Одеській області не здійснюються, порушена процедура незалежної оцінки вартості майна, з якої повинна вираховуватись орендна плата, відповідачем не здійснено страхування об'єкта. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 11, 16, 202, 203, 215, 317, 386, 509, 525, 526, 611, 629, 785 Цивільного кодексу України, статей 175, 287 Господарського кодексу України, статей 2, 5, 9 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.14, ухваленим суддею Демешиним О.А., позов задоволено частково. Виселено Приватного підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення загальною площею 197 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та передати зазначене приміщення балансоутримувачу - Одеському автомобільно-дорожньому коледжу Одеського національного політехнічного університету. Суд першої інстанції виходив з того, що Приватний підприємець ОСОБА_4 незважаючи на акт від 01.07.13 про повернення цього майна, продовжує користуватись спірним приміщенням без правових підстав, тому виходячи з приписів частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вимоги про виселення визнав такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимог прокурора про виселення Приватного підприємця ОСОБА_5, то суд вказав на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки матеріали справи не містять доказів знаходження вказаної особи в спірному приміщенні. Провадження у справі в частині вимог до Одеського автомобільно-дорожнього коледжу Одеського національного політехнічного університету - припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що коледж є філією Одеського національного політехнічного університету без права юридичної особи. В решті позову відмовлено. Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Пироговського В.Т. - головуючого, Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г., постановою від 14.01.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача -1 залишив без задоволення. Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у позові. Отже фактично скаржник не погоджується з судовими рішеннями в частині задоволення позову прокурора про виселення ПП ОСОБА_4 Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилаючись на приписи статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 №6 "Про судове рішення", пункт 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", статей 10, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вказує на те, що оспорюваний договір оренди є укладеним, оскільки між сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов. Скаржник вказує на неврахування судами приписів статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" згідно з якими орендодавцями є підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство. Від Заступника прокурора Приморського району міста Одеси, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Приватного підприємця ОСОБА_5, Одеського автомобільно-дорожнього коледжу Одеського національного політехнічного університету, Приватного підприємця ОСОБА_6 відзивів на касаційну скаргу не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Заступника прокурора Приморського району Одеської області заявлена в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про: 1) визнання недійсним договору оренди від 27.04.13, укладеного Одеським автомобільно-дорожнім коледжем Одеського національного політехнічного університету та Приватним підприємцем ОСОБА_4; 2) виселення Приватного підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, загальною площею 197 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та передачу зазначеного приміщення за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Одеському автомобільно-дорожньому коледжу Одеського національного політехнічного університету; 3) визнання недійсним договору оренди від 27.04.13, укладеного між Одеським автомобільно-дорожнім коледжем Одеського національного політехнічного університету та Приватним підприємцем ОСОБА_5; 4) виселення Приватного підприємця ОСОБА_5 з нежитлового приміщення загальною площею 198,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та передачу зазначеного приміщення за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Одеському автомобільно-дорожньому коледжу Одеського національного політехнічного університету. Як убачається з матеріалів справи, задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, визнав наявними підстави для виселення Приватного підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення та передачі цього приміщення балансоутримувачу, відмовивши в решті позовних вимог. Судові рішення у справі переглядаються в касаційному порядку у фактично оскаржуваній частині, а саме щодо задоволення вимог про виселення, оскільки в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог РВ ФДМУ прокурором рішення та постанова не оскаржені. Оренда державного майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. За приписами статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Зобов'язання орендаря повернути об'єкт оренди, та умови за яких має відбутись таке повернення, визначене частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 785 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. За приписами статті 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов пунктів 10.6, 10.7 договору оренди від 27.04.13, укладеного між Одеським автомобільно-дорожнім коледжем Одеського національного політехнічного університету - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_4 - орендарем, строком дії до 01.07.13, сторони 01.07.13 склали акт приймання-передавання про повернення об'єкта оренди - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Між тим, як установлено судами, орендоване майно відповідач балансоутримувачу не повернуто і, на час розгляду даної справи, останній займає вказане приміщення без будь-яких правових підстав. Враховуючи те, що суди установили обставини неповернення відповідачем-1 об'єкта оренди, за наявності такого його обов'язку, висновки судів про виселення Приватного підприємця ОСОБА_4 зі спірного приміщення і передачу його балансоутримувачу визнаються правомірними. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі,оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.15 у справі №916/3324/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець