Справа 688/591/15-ц

№ 2/688/254/15

Рішення

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:    

головуючого судді Головко Н.П.        

при секретарі Обезюк І.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

16 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обгрунтування вимог посилається на те, що 27 вересня 2014 року відповідач позичив у нього 30000 доларів США, які зобов’язався повернути до 27 грудня 2014 року. На підтвердження факту отримання грошей, ОСОБА_2 надано розписку, в якій відповідач також зазначив свій обов’язок сплатити штраф в розмірі 100% суми позики у разі невиконання свого зобов’язання. Оскільки відповідач у визначений договором термін позику не повернув, просив стягнути з останнього суму позики, проценти за користування позикою, а також штрафні санкції за невиконання ОСОБА_2 свого зобов’язання. На підтвердження своїх вимог, позивачем надано розрахунок заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, з підстав, викладених у ньому. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 подав суду письмове заперечення проти позову, у якому заперечив факт отримання коштів у борг. Вказав, що розписку склав особисто 27 вересня 2014 року під психологічним тиском та погрозами. Заперечив, що його дружина надала згоду на отримання грошей в борг. Вказав, що мав стосунки з позивачем щодо спільного бізнесу у м.Славута Хмельницької області, для започаткування якого він придбав обладнання для облаштування станції технічного обслуговування. З відома позивача документи на СТО були оформлені на дружину ОСОБА_4 Інших стосунків з позивачем не мав, грошей в борг не брав (а.с.45-46).

В судовому засіданні 18 березня 2014 року відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що розписка дійсно складена ним в м.Шепетівці у автомобілі ОСОБА_3. ОСОБА_3 неодноразово телефонував йому і пропонував зустрітися. 27 вересня 2014 року ОСОБА_3 приїхав з м.Умані в м.Шепетівку і наполіг на тому, щоб він склав розписку про те, ніби-то позичив у нього кошти, щоб бути спокійним щодо їх відносин. Зазначив, що таких грошей у позивача не брав, був винен йому лише 100000 гривень, з яких частково повернув борг в сумі 30000 грн. Вказав, що позивач у 2014 році неодноразово телефонував йому та погрожував, що у разі відмови скласти розписку йому «відіб’ють» голову. Зазначив, що з часу складання розписки не звертався до правоохоронних органів, в т.ч. у міліцію, бо змінився начальник міліції, якого він не знав. Не звертався до правоохоронних органів і за місцем фактичного проживання у м.Києві. ОСОБА_3 наполіг, щоб у розписці зазначити 30000 доларів, бо за його твердженням сума боргу збільшилася з урахуванням курсу долара.

Відповідач заявив клопотання про призначення судово-психологічної експертизи тексту розписок для встановлення факту тиску на нього при їх складанні. На пропозицію суду відповідач не обґрунтував підстав для проведення експертизи, не надав переліку питань на вирішення експертизи, не надав доказів про особливості його емоційного стану у певних обставинах, зокрема на час складання розписки. Ухвалою суду, без виходу до нарадчої кімнати, у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовлено, роз’яснено право повторно заявити клопотання про призначення експертизи.

В судове засідання 25 березня 2015 року відповідач не з’явився, подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку із його зверненням до Шепетівського МВ УМВС України про відкриття кримінального провадження щодо протиправних дій ОСОБА_3 (а.с.59-60)

16 квітня 2015 року відповідач, повідомлений про дату та час розгляду справи за допомогою SMS повідомлення, на підставі поданої заяви (а.с.58,66), повторно не з’явився в судове засідання, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, свідка ОСОБА_5 дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору позики. 27 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останній отримав позику в сумі 30 000 доларів США та зобов’язався повернути ОСОБА_3 кошти до 27 грудня 2014 року. У разі невиконання зобов’язання, ОСОБА_2 зобов’язався сплатити штраф в розмірі 100 % від суми позики (а.с. 10).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики, внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладання цього договору, всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргову розписку про отримання в борг грошових коштів, суд приходить до висновку, що вказаний документ, виданий боржником (ОСОБА_2М.) кредитору (ОСОБА_3Л.) за договором позики на підтвердження укладення договору, його умов, а також, засвідчує отримання боржником від кредитора грошової суми.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Позичальник свої зобов’язання, у встановлений договором строк, не виконав, боргу не повернув, про що свідчить наявний у позивача оригінал договору позики, наданий представником позивача для огляду в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що в 2014 році йому зателефонував ОСОБА_2, запитав, чи не допоможе він йому знайти особу, у кого можна позичити гроші в борг для бізнесу – на придбання тренажерів. Вказав, що він домовився з ОСОБА_3 про позику грошей. Спростував твердження відповідача ОСОБА_2 про наявність спільного бізнесу в м.Славута, що оформлений на його дружину.

Твердження відповідача про складання ним боргової розписки під психологічним тиском та погрозами не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, ОСОБА_2 20 березня 2015 року звернувся до Шепетівського МВ УМВС України із заявою про відкриття кримінального провадження щодо протиправних дій ОСОБА_3, який примусив написати його розписку про отримання в борг 30000 доларів. Заява зареєстрована за №1292 за ЄО 20.03.2015 року (а.с.59,60).

З повідомлення начальника Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 01 квітня 2015 року №ф/5-16 слідує, що під час проведення перевірки звернення ОСОБА_2, зареєстрованого за №1292, ознак складу кримінального правопорушення не виявлено (а.с.69).

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування факту укладення договору позики, чи укладення такого договору "з пороком волі", не здобуто таких і судом.

За таких обставин, суд вважає доведеним отримання відповідачем ОСОБА_2 позики від ОСОБА_3 Не викликає сумніву і факт неповернення відповідачем позики та сплати штрафу за невиконання свого зобов’язання. Відсутні також докази, які б заперечували вказаний договір за його безгрошовістю відповідно до ст.1051 ЦК України.

Предметом договору позики у справі є іноземна валюта.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому ОСОБА_6 держави не встановлює заборону щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, а ст.193 цього ж Кодексу визначено, що види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Отже, іноземна валюта може бути предметом договору позики, оскільки чинним законодавством України не забороняється мати у власності фізичним особам іноземну валюту та розпоряджатися нею, але з дотриманням правил, передбачених спеціальним законодавством.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане в гривні. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 р. за № 14 вбачається, що оскільки ч.1 ст.192 ЦК визначає законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, грошову одиницю України — гривню, то при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, грошову одиницю України — гривні (з наведенням розрахунків з переведенням іноземної валюти (яка була предметом позики) в українську за курсом, встановленим ОСОБА_7 банком України на день ухвалення рішення).

ОСОБА_7 України 16 квітня 2015 року установив курси національної валюти України щодо основних світових валют, які діють з 00-00 16 квітня 2015року, на рівні: в т.ч. 100 доларів США – 2178,3027 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики в сумі 65 3490грн. (2178,3027х30 000:100), що еквівалентно 30 000 доларів США на день ухвалення рішення суду (а.с.70).

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки ОСОБА_7 банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки сторони при укладенні договору позики не обумовили, що позика є безоплатною та не неї не нараховуються проценти, відомості про це у розписці відсутні, а тому ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити ОСОБА_3 проценти за користування позикою за період з 28 грудня 2014 року по 16 квітня 2015 року на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 42 736грн. 47коп. (за 40 днів прострочення у період з 28.12.2014р. по 05.02.2015р. в розмірі 10026,15 грн.=653490х40(дн) х 14%(ос НБУ) : 100% : 365(дн); за 26 днів прострочення у період з 06.02.2015р. по 03.03.2015р. в розмірі 9077,25 грн. = 653490 х 26(дн) х 19,5%(ос НБУ) : 100% : 365(дн); за 44 дні прострочення у період з 04.03.2015р. по 16.04.2015р. в розмірі 23633,07 грн. = 653490 х 44(дн) х 30,0%(ос НБУ) : 100% :365(дн); (а.с.71).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Станом на 16 квітня 2015 року ОСОБА_2 позику не повернув, у зв’язку з чим зобов’язаний сплатити обумовлений розпискою штраф в розмірі 100% суми позики – 30 000 доларів США, який на день ухвалення рішення, відповідно до національної валюти становить 65 3490грн. (2178,3027х30 000:100) (а.с.70).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суму, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат кредитора від знецінення внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та не залежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Оскільки ОСОБА_2 прострочив виконання зобов’язання на 110 днів (з 28 грудня 2014р. по 16 квітня 2015р), тому з відповідача підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми в розмірі 5 908грн. 27коп. (65 3490х110х3:365) (а.с.72)) та інфляційні витрати в розмірі 13 2658 грн. 47 коп. (65 3490 х 1,203 = 78 614,47 - 65 3490 ) (а.с. 73).

В той же час, ОСОБА_3, окрім суми штрафу обумовленого розпискою, без відповідних на те правових підстав просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 85 472грн. 91коп. (а.с.74).

Відповідно до ст. 549 ЦК України пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Таким чином, позивач просить застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов’язання (не виконання грошового зобов’язання), що суперечить положенням ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення ОСОБА_2 пені за невиконання умов договору позики стягненню не підлягає.

Крім того, на користь ОСОБА_3 у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України також підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.

При зверненні до суду позивачем заявлено позов, з урахуванням курсу долара, на суму 1573685,83 грн. та сплачено максимальний розмір, передбачений законом, судового збору - 3654 грн.

Судом частково задоволено позовні вимоги на суму 1488283,21 грн., що складає 94,57 % (1488283,21:1573685,83х100%)

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати що складаються з судового збору в сумі 3455,59 грн (3654:100%х94,57%).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 192,193, 202,207,509, 533, 549,1046 -1049 ЦК України, Конституцією України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за договором позики в сумі 1488283 (один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят три) гривні 21 копійку, яка складається: 653490 гривень основного боргу, 653490 гривень штрафу, 42736 гривень 47 копійок процентів за користування позикою в розмірі облікової ставки ОСОБА_7 банку України, три проценти річних від простроченої суми за період з 28 грудня 2014 року до 16 квітня 2015 року в сумі 5908 гривень 27 копійок, інфляційні втрати в сумі 132658 гривень 47 копійок.

В решті вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3455,59 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області, а особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: