Справа № 2-а-2278/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Постигача Б. А.

розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни, зобов’язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є дитиною війни і згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказує, що він перебуває на обліку у відповідача як дитина війни, однак йому виплачується соціальна допомога як дитині війни у розмірі меншому, ніж це встановлено нормою закону. В зв’язку із викладеними обставинами позивач просив визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування йому пенсії як дитині війни, у розмірі меншому, ніж передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з 20 січня 2011 року по 30 червня 2011 року включно.

Ухвалою від 14 лютого 2012 року в справі відкрито скорочене провадження за вимогами в межах строку позовної давності.

Відповідач у письмовому запереченні позовних вимог не визнав.

Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач являється пенсіонером, відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має статус дитини війни і перебуває як дитина війни на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, що підтверджується копією його паспорта, копією його пенсійного посвідчення, довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області №3462/03-20 від 13.03.2012 року.

Відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, продовжує діяти у своїй первинній редакції з 01 січня 2006 року, відповідно до якої - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними твердження відповідача у письмовому запереченні на позов про те, що для відновлення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”Верховна Рада України повинна була приймати якісь рішення про відновлення.

Отже, позивач як дитина війни, мав право на отримання підвищення до пенсії починаючи із 22 травня 2008 року і по час вимоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до відновленої дії редакції ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

У заявленому до суду адміністративному позові, який є предметом даного судового розгляду, позивач просить визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо не нарахування і невиплати йому як дитині війни підвищення до пенсії за період з 20 січня 2011 року по 30 червня 2011 року включно, а також зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату йому підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 20 січня 2011 року по 30 червня 2011 року включно.

При відкритті провадження по даній адміністративній справі вирішено питання щодо строку звернення до адміністративного суду. Предметом судового розгляду являються позовні вимоги за період із 20 січня 2011 року по 30 червня 2011 року.

Крім цього, суд вважає безпідставними покликання відповідача у запереченні на те, що із травня 2008 року і у наступні періоди дітям війни підвищення до пенсії повинні проводитись у розмірах, що встановлені п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. При цьому суд враховує і те, що відновлені дією із 22 травня 2008 року норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”мають вищу юридичну силу ніж норми вищевказаної постанови КМ України, і відповідно до ч.4 ст.9 КАС України підлягають до застосування.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" , з тих підстав, що його дія не поширюється на спірні правовідносини - з 20 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, а дія закону починається з 23.07.2011 року.

Суд виходить з того, що у своїх рішеннях від 26.12.2011 року за № 20-рп/2011, та від 25.01.2012 року за № 3-рп/2012 Конституційний Суд України не визнав будь-яких норм не коституційними, а тому законодавства не змінював.

Судом встановлено, що протягом розглядуваного періоду позивачу підвищення до пенсії як дитині війни щомісячно нараховувались і виплачувались в розмірі 49,80 грн., що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області №3462/03-20 від 13.03.2012 року.

Тобто, такі нарахування і виплати здійснювались не на підставі відновленої дії редакції ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і у меншому розмірі щомісячного підвищення до пенсії ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Оскільки за розглядуваний період позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у передбаченому законом розмірі не були нараховані, а обов’язок такого нарахування із визначенням конкретного розміру та обов’язок виплати нарахованої суми лежить на відповідачеві, тому відповідача слід зобов’язати здійснити такі нарахування і виплати відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, без зазначення судом їх конкретного розміру.

При цьому суд враховує, що такі нарахування і виплати повинні бути проведені з врахуванням положень ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”для визначення мінімальної пенсії за віком при розрахунку розмірів підвищень до пенсії дітям війни.

Статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”хоча і передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений аб.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак, чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за цими правилами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних прав і гарантій на підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.9 ч.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи вищенаведене, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що через відсутність законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини для підвищень до пенсії дітям війни, такі підвищення не можуть бути нараховані та виплачені.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 105, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., суд –

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 20 січня 2011 року по 30 червня 2011 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 20 січня 2011 року по 30 червня 2011 року включно, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та з врахуванням виплачених їй сум за цей період.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя : Б. А. Постигач