Справа № 299/1119/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Власова С. О.

з участю секретаря - Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Виноградівського районного суду від 15 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явили позов до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла їх мати ОСОБА_5. Після її смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги є четверо дітей спадкодавця: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Позивачі звернулися до нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак 19 лютого 2013 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вони пропустили строк для прийняття спадщини. На момент смерті матері в будинку проживали і були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Доказом того, що позивачка ОСОБА_2 вступила в управління та володіння спадковим майном є те, що після смерті матері вона здійснювала догляд за спадковим будинком, підтримувала будинок в належному стані.

У зв'язку з цим позивачі просили встановити факт прийняття ними спадщини після смерті матері ОСОБА_5 та визнати за кожним з них право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Протягом розгляду справи позивачі збільшили свої позовні вимоги та просили окрім встановлення факту прийняття спадщини визнати за кожним з них право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Справа розглядалася неодноразово. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2014 року попередні судові рішення у справі було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім іншого, суд касаційної інстанції в своїй ухвалі вказав, що суди не перевірили з урахуванням чинних на момент відкриття спадщини вимог закону, чи фактично вступили позивачі у володіння спадковим майном, незважаючи на відсутність письмового звернення із відповідною вимогою до нотаріальної контори, вчинили дії, що свідчать про прийняття ними спадщини, у порядку, передбаченому ст. 549 ЦК УРСР, та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову (Т.1, ас. 232-233)

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 15 грудня 2014 року позов задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з цим рішенням відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вказує на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції скаржниця апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_6, батько сторін (а. с. 10), а ІНФОРМАЦІЯ_3 року їх мати ОСОБА_5 (а. с. 9).

Відповідно до довідки, виданої Комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» 06 березня 2013 року № 63, житловий будинок з надвірним будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Виноградівського району Закарпатської області (колишня АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі проголошення розподілу всього майна від 21 червня 1941 року, завіреного конторою окружного суду за № 3152/41 (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належний їй будинок.

У відповідності до положень статті 529 ЦК Української PCP спадкоємцями першої черги після її смерті є діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_1

Із відповіді Виноградівської державної нотаріальної контори від 19 лютого 2013 року № 17/02-16 вбачається, що ОСОБА_3, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно належне ОСОБА_5, оскільки ним пропущено строк для прийняття спадщини (а. с. 19).

Листом Виноградівської державної нотаріальної контори від 26 липня 2013 року № 23/01-16 ОСОБА_8 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належний ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у зв'язку з тим, що позивачем не надано документи для прийняття спадщини (а.с.117).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

П. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 549 ЦК Української PCP перадбачає, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

При цьому, відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Досліджуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_3 на час смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, проживав саме за адресою: АДРЕСА_1. Зокрема, із наданої ксерокопії паспорта слідує, що в будинку за адресою: АДРЕСА_2 він зареєстрований з 11 листопада 1986 року (а. с. 8), а отже за записами будинкової книги підтверджується його проживання і реєстрація у спадковому будинку АДРЕСА_1. Із довідки головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 10 грудня 2013 року № 11831 (Т.1., а.с. 187) вбачається, що в заявах про видачу паспорта взірця колишнього СРСР від 12 липня 1976 року та від 14 січня 1982 року позивач ОСОБА_3 зазначав адресу проживання АДРЕСА_1. Крім того, даними військового квитка серії НОМЕР_1 (Т.1, а.с.193), а також даними довідки № 217 від 28 листопада 2013 року та особистої картки, виданої Виноградівським промкомбінатом (Т.1, а.с.197-199), також підтверджено, що місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1.

У договорі дарування, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 23 лютого 1984 року (Т. 1, а.с.195-196), державним нотаріусом зазначено , що позивач ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 беззаперечно підтвердили факт того, що позивач ОСОБА_3 дійсно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2, а в позивачки ОСОБА_2 після смерті матері були ключі від спірного будинку, вона обробляла земельну ділянку, збирала врожай, здійснювала догляд за будинком, підтримуючи його в належному стані

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично вступили в управління та володіння спадковим будинком по АДРЕСА_1, незважаючи на відсутність звернення із заявою до нотаріальної контори, а отже вчинили дії, які свідчать про прийняття ними спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказані обставини не спростовує, а лише вказує на те, що вона особисто не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, як і її представник - адвокат Левко Ю. Ю., якого було мобілізовано до лав ЗСУ. Апеляційним судом було роз'яснено апелянтці її право за наявності відповідних підстав звернутися до уповноваженого законом органу для отримання безкоштовної правової допомоги, яким вона не скористалася.

Крім того, апелянтка у скарзі зазначила, що, на її думку, оспорене рішення порушує також і права її брата ОСОБА_4 У зв'язку із цим, колегія констатує, що ОСОБА_4 був залучений до участі у розгляді справи в якості відповідача, апеляційної скарги на рішення не подавав, апелянтка повноважень на представництво інтересів останнього немає.

Враховуючи наведене та межі апеляційного розгляду, встановлені ст. 303 ЦПК України, колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків місцевого суду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 15 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ____________

Судді ____________

____________