Справа № 308/13066/13-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.03.2015 р. м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Дацківа В.В. (головуючий), Машкаринця М.М., Мишинчук Н.С., за участю секретаря - Юрочко А.П., прокурора Сирохман Л.Ю., обвинуваченої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 28.03.2014 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Чинадієво Мукачівського району Закарпатської області, мешканка АДРЕСА_1, не судима, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком - один рік, з покладенням відповідно до вимог ст. 76 КК України обов'язків: повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу постановлено залишити попередній - домашній арешт.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 1322 гривень.

Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 12 липня 2013 року о 12 - й год. 45 хв., в приміщенні офісу ТОВ "Авальінвест", що знаходиться на АДРЕСА_2, обливши себе та приміщення вищевказаного офісу рідиною із різким запахом нафтопродукту, намагалася підпалити себе та приміщення, однак злочинний умисел до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд не в повній мірі з'ясував обставини події та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам. Обвинуваченням не доведено умисел ОСОБА_3 на підпал офісу ТОВ "Авальінвест". В основу вироку безпідставно покладено показання свідка ОСОБА_5, яка є зацікавленою стороною, оскільки саме вона ввела в оману обвинувачену щодо строків та умов отримання позики. Крім цього, ОСОБА_3 мала лише намір налякати працівників товариства з метою примусити їх надати їй позику.

Заслухавши доповідь судді про зміст оскарженого судового рішення та вимоги апеляційної скарги, доводи обвинуваченої та захисника про задоволення апеляційних вимог, думку прокурора про залишення вироку без зміни, виступи учасників кримінального провадження в судових дебатах, останнє слово обвинуваченої, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом.

В п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційні права громадян на забезпечення права на захист від обвинувачення при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Відповідно до ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з привод підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфікаційну правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

В силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, законодавчих приписів ст. 20 КПК України, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права засудженого на захист.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до протоколів № 1, 2,4,7 та 11 до Конвенції" говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не дотримано зазначених вимог Конституції України, кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено без забезпечення обвинуваченій участі захисника, що тим самим призвело до обмеження її у реалізації свого права на захист, оскільки, як зазначила ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, вона не змогла залучити захисника під час досудового розслідування самостійно через відсутність коштів на оплату його послуг, а захистити свої права вона не мала можливості в силу похилого віку та юридичної необізнаності.

Окрім цього, пунктом 5 частиною 2 статті 291, п. 2 ч. З ст. 374 КПК України передбачено, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а мотивувальна частина вироку у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового розслідування та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Відповідно до частини першої статті 194 КК України кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна настає в разі, якщо такими діями заподіяно шкоду у великих розмірах.

При цьому, для кваліфікації дій винної особи за частиною другою статті 194 КК України зазначені в ній способи повинні мати загальнонебезпечний характер. Тому умисне знищення або пошкодження чужого майна, яке не мало такого характеру, не може розглядатись як кваліфікуюча ознака цього злочину.

Як вбачається з обвинувального акту та з формулювання обвинувачення, яке суд вважав доведеним, ОСОБА_3 в приміщенні офісу ТОВ "Авальінвест", обливши себе та приміщення вищевказаного офісу рідиною із різким запахом нафтопродукту, намагалася підпалити себе та приміщення, однак злочинний умисел до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі.

Проте, як вбачається з показань обвинуваченої, вона мала не мала наміру підпалювати ні приміщення офісу, ні працівників, а тим більше спричиняти установі будь-яких збитків у вигляді пошкодження майна, а лише бажала налякати їх, обливши тільки себе бензином, а не розливаючи його по приміщенні офісу.

Окрім цього, судом першої інстанції не з'ясовано особу потерпілого та об'єкт злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, що є обов'язковою його складовою, оскільки основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 КК України право власності, при цьому предметом знищення або пошкодження майна може бути тільки чуже майно.

Викладене, на думку колегії суддів, вказує на неконкретне викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та, відповідно до вимог п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" № 8 від 24.10.2003 року, свідчить про порушення права обвинуваченого на захист.

На зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції належної уваги не звернув і ухвалив вирок, визнавши обвинувачення щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст. 194 КК України доведеним.

За таких обставин, виходячи зі змісту положень статті 412 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження допустив такі істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкоджали суду винести законний і обґрунтований вирок. Тому вирок суду щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Доводи обвинуваченої та її захисника щодо інших порушень вимог закону, допущених судом першої інстанції при ухвалені вироку, колегія суддів не обговорює, але вони підлягають обов'язковій ретельній перевірці при новому судовому розгляді кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 28.03.2014 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: