ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/16055/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2а-19401/10/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 09.08.2010 № 0004431501/0, від 01.09.2010 № 0004431501/1, від 14.10.2010 № 0004431501/2, від 29.12.2010 № 0004431501/3 про застосування ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14843,74 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, відмовлено в замовленні позову.

ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 09.08.2010 № 0004431501/0 та складеними за результатами адміністративного оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 01.09.2010 № 0004431501/1, від 14.10.2010 № 0004431501/2, від 29.12.2010 № 0004431501/3 відповідно до п.п. 17.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14843,74 грн. слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 27.07.2010 № 2225/15-0-16/30019775, про несплату узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат протягом граничних строків, визначених законом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган, керуючись положенням п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно спрямовував кошти, що надійшли на сплату податку (збору) на погашення податкових зобов'язань з цього ж податку (збору) в порядку календарної черговості настання граничних термінів його сплати.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними оскаржені судові рішення, оскільки суди допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та безпідставної відмови у задоволенні позову.

З положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 2181-ІІІ) випливає, що розмір штрафу визначається залежно від кількості прострочених календарних днів та обчислюється від погашеної суми податкового боргу.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно з п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Законом № 2181-ІІІ визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи з дати погашення позивачем податкових зобов'язань за визначений ним період, є помилковим.

Виходячи з того, що обставини у справі встановлені правильно, але суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків, що зумовило ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та прийняти нову постанову про задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 09.08.2010 № 0004431501/0, від 01.09.2010 № 0004431501/1, від 14.10.2010 № 0004431501/2, від 29.12.2010 № 0004431501/3 про застосування до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14843,74 грн.

Постанова набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун