КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

 

       Справа № 22-а-21756/08                                      Головуючий у 1-й інстанції Білошкап О.В.

Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

             

18 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

           головуючого - судді                                      Коротких А.Ю.,

           суддів:                                                            Бараненка І.І.,

                                                                                                     Глущенко Я.Б.,

           при секретарі:                                                Дакал В.О.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва  на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва  про підвищення пенсії та відміну встановленої надбавки, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

У жовтні 2007 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, просила здійснити перерахунок призначеної їй пенсії з 01.01.2007 року, з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, та відмінити встановлену надбавку до пенсії у розмірі 20 грн. 30 коп. з 20.07.2007 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу  пенсії 3 01.01.2007 року з урахуванням підвищення на 30 %  мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України « Про соціальний захист дітей війни». В задоволені іншої позовної вимоги відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з розміру мінімальної пенсії, який відповідає розміру прожиткового мінімуму.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що позивач має статус «дитина війни» та є інвалідом другої групи.

Статтею  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону. 

Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. 

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.

Не спростовують зазначеного висновку і доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

У свою чергу, цим Законом передбачено, що розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.

Окрім того, судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що  виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

 

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

 

У Х В А Л И В :

           

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва  залишити без задоволення.

 

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня  2008 року залишити без змін.

            

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий  суддя                                                        

                

                        судді: