Справа №  1-354/09

П О С Т А Н О В А

м. Київ                                             20 лютого 2009 року

Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючого  судді                                       Кияшка О.А.

при секретарі                                 Сироті О.О.

з участю прокурора                             Довбищука А.І.

провівши у відкритому судовому засіданні попередній розгляд кримінальної справи за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, уродженця с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, працюючого директором ТОВ «СІ ЕС СІСТЕМС», проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.366 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1  обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду директора ТОВ «СІ ЕС СІСТЕМС», у квітні 2007 року усвідомлюючи, що через неукомплектованість штату підприємства інженерно-технічними працівниками – спеціалістами у галузі будівництва, отримання очолюваним ним підприємством ліцензії на будівельну діяльність є неможливим, з метою неправомірного одержання вказаної ліцензії звернувся до невстановленої слідством особи з проханням про складання відповідних документів, повідомивши їй реєстраційний та установчі дані підприємства. Після складання вказаних документів, знаходячись в Міністерстві будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, ОСОБА_1 , розуміючи, що складені ним документи, надані невстановленою слідством особою, за своїм змістом містять відомості, які не відповідають дійсності, підписав складені документи – заяву на видачу ліцензії на будівельну діяльність ТОВ «СІ ЕС СІСТЕМС» та завідомо неправдиві додатки до неї: перелік видів робіт заявлених до ліцензування ТОВ «СІ ЕС СІСТЕМС» та відомості про професійну структуру товариства, згідно яких до штату ТОВ «СІ ЕС СІСТЕМС» входили працівники, які насправді не там працювали.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1  у квітні 2007 року подав вказані документи до державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ( АДРЕСА_2 ), на підставі яких 16.04.2007 року ТОВ «СІ ЕС СІСТЕМС» було видано ліцензію на будівельну діяльність серії АВ № 315271.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей і видача завідомо неправдивих документів.

Прокурор, який брав участь у попередньому розгляді справи, пропонував призначити справу до судового розгляду, вважаючи, що справа підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, підстав для закриття або зупинення справи та зміни або скасування запобіжного заходу немає, обвинувальний висновок складено відповідно до вимог КПК України,  порушень вимог КПК України, без усунень яких справа не може бути призначена до судового розгляду, органами досудового слідства не допущено.    

Обвинувачений ОСОБА_1  клопотав про закриття кримінальної на підставі ст.6 п.2 КПК України, зазначаючи, що офіційних документів він не підроблював.

Заслухавши доповідь прокурора, думку обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінальної справи, суд вважає що справа підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю складу злочину в діях обвинуваченого.

З диспозиції ст.366 ч.1 КК України вбачається, що обов’язковою ознакою службового підроблення є його предмет – офіційні документи.

На думку провідних юристів, яка викладена у науково-практичних коментарях до Кримінального кодексу України, офіційними визнаються документи, які виходять від службових осіб, що їх склали або видали від імені державних органів чи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, та які засвідчують факт, що мають юридичне значення.

Таким чином, заява керівника підприємства про видачу ліцензії з додатками не є офіційним документом оскільки складається від імені певної посадової особи, має інформативне значення, сама по собі не засвідчує юридичного факту, а лише подається з метою отримання офіційного документу (ліцензії), який засвідчує юридичний факт про право на зайняття певним видом господарської діяльності.

Такі дії можуть розцінюватись як подання завідомо неправдивої інформації до державних органів.

Така правова позиція закріплена законодавцем та втілена у диспозиції ст.222 КК України, згідно з якою подання завідомо неправдивої інформації службовою особою підприємства не є службовим підробленням, а визнається окремим злочином лише за умови наявності мети отримання фінансових ресурсів.

Більш того, кримінальний закон містить спеціальну норму, яка передбачає відповідальність за порушення умов ліцензування.

Так, в силу ст.202 КК України злочином є здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування за умови отримання доходу у великих розмірах.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітні 2003 року № 3 порушенням умов ліцензування є здійснення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, з порушенням як порядку одержання ліцензії, так і ліцензійних умов.

В силу частини 2 пункту 3 вказаної постанови якщо в результаті господарської діяльності з порушенням умов ліцензування не отримано доходу у великих розмірах, то такі дії складу злочину не утворюють, а є адміністративним правопорушення, передбаченим ст.164 КУпАП.

Таким чином, дії ОСОБА_1  можуть розцінюватись як порушення умов ліцензування, однак оскільки пред’явлене йому обвинувачення не пов’язане з отримання доходу у великих розмірах, склад злочину, передбачений ст.202 КК України, в його діях відсутній.

В силу п.2 ст.6 КПК України кримінальна справа підлягає закриттю за відсутності в діянні складу злочину. У разі виявлення поряд з обставинами що виключають провадження у справі в діянні особи складу адміністративного правопорушення, суддя зобов’язаний направити справу органу уповноваженому розглядати справу про таке правопорушення.

В силу ст.248 КПК України в ході попереднього розгляду справи при наявності обставин, передбачених ст.6 КПК України, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу та скасовує запобіжні заходи.

Враховуючи викладене, суд вважає що кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1  за ст.366 ч.1 КК України слід закрити у зв’язку з відсутністю в діянні складу злочину на стадії попереднього розгляду. Відсутність в діянні складу злочину вбачається з процесуальних документів (постанови про притягнення як обвинуваченого, обвинувального висновку), вивчених судом в ході підготовки справи до попереднього розгляду, тому необхідності у призначені справи до судового розгляду та дослідженні доказів суд не вбачає.

    Керуючись ст.ст. 6, 248 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1  за ст.366 ч.1 КК України у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Скасувати обраний щодо ОСОБА_1  запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

    Направити матеріали справи органу, уповноваженому розглядати справи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.164 КУпАП.

    Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя