КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа№ 910/29382/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Натха М.С.

за участю представників

від позивача: Поставець О.О. - адвокат, договір від 11.06.2013 року б/н

від відповідача 1: Лобачевський А.В. - дов. від 21.05.2014 року б/н

від відповідача 2: Безух А.М. - дов. від 03.02.2014 року б/н

від третьої особи: не з'явилися

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" та Командитного товариства „Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року

у справі № 910/29382/14 (суддя Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київський маргариновий завод" (м. Київ)

до 1. Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" (м. Київ)

2. Командитного товариства „Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" (с. Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

Приватне акціонерне товариство „Мелітопольський олійноекстракційний завод" (м. Мелітополь Запорізької області)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Київський маргариновий завод" з позовом до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" та Командитного товариства „Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" про визнання недійсним договору поруки від 16.08.2012 року № SR 12-157/200, що був укладений між відповідачем 1 та позивачем.

Ухвалою від 30.12.2014 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство „Мелітопольський олійноекстракційний завод".

Рішенням від 09.02.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Визнав недійсним договір поруки № SR 12-157/200, укладений між ПАТ „Київський маргариновий завод" та ПАТ „ОТП Банк". Стягнув з ПАТ „ОТП Банк" на користь ПАТ „ОТП Банк" судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „ОТП Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року по справі № 910/29382/14 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Також не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, КТ „Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року апеляційні скарги ПАТ „ОТП Банк", КТ „Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" були прийняті, об'єднані в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи № 910/29382/14 у судовому засіданні за участю представників сторін та третьої особи.

В судове засідання 23.04.2015 року повноважні представники третьої особи не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Третя особа надіслала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 23.04.2015 року представники відповідачів підтримували вимоги своїх апеляційних скарг. Представник позивача проти вимог апеляційних скарг заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиві на апеляційну скаргу не подав.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

16.08.2012 року Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк" (Банк) та ПАТ „Мелітопольський олійноекстракційний завод" (Клієнт) уклали договір про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4, відповідно до умов якого Банк надає на вимогу Клієнту банківську послугу, а Клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

З метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язань за вказаним договором, 16.08.2012 року Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк" (Банк) та Публічне акціонерне товариство „Київський маргариновий завод" (Поручитель) уклали договір поруки № SR 12-157/200, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Банком за виконання Клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань Клієнтом. Порукою забезпечується виконання зобов'язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов'язок поручителя перед Банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобов'язань.

П. 14 договору від 16.08.2012 року № SR 12-157/200 визначено, що Поручитель зобов'язаний забезпечити належне виконання боргових зобов'язань, як шляхом впливу на Клієнта, так і шляхом виконання боргових зобов'язань згідно договору поруки.

В п. 21 договору від 16.08.2012 року № SR 12-157/200 його сторони встановили наступні, що генеральний ліміт складає 95 000 000 грн. (або еквівалент цієї суми в доларах США), а генеральний строк до 30.08.2015 року, включно.

У ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Задовольняючи позов місцевий господарський своє рішення обґрунтував тим, що договір поруки зі сторони поручителя був підписаний не уповноваженою особою.

Як вбачається із матеріалів справи, договір від 16.08.2012 року № SR 12-157/200 від імені ПАТ „Київський маргариновий завод" був підписаний виконуючим обов'язки Голови правління Воскобоєвим Юрієм Олексійовичем, який діяв на підставі довіреності від 10.08.2012 року № 4968.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України „Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

За змістом ч. 1 ст. 58 Закону України „Про господарські товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Згідно з п. 11.1 Статуту ПАТ „Київський маргариновий завод" (в редакції, чинній на момент укладення договору поруки) правління є колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю. До компетенції правління належить вирішення питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Правління є підзвітним загальним зборам і наглядовій раді товариства та організовує виконання їх рішень.

Пунктом 11.11 Статуту ПАТ „Київський маргариновий завод" визначено, що голова правління має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень правління, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Таким чином, голова правління ПАТ „Київський маргариновий завод" мав право згідно Статуту діяти від імені позивача без довіреності, в тому числі укладати правочини.

В той же час, оспорюваний договір від 16.08.2012 року № SR 12-157/200 від імені ПАТ „Київський маргариновий завод" підписаний виконуючим обов'язки голови правління - членом правління Воскобоєвим Юрієм Олексійовичем.

Відповідно до п. 11.12.17 Статуту ПАТ „Київський маргариновий завод" до його компетенції відноситься питання видачі довіреності на здійснення повноважень, що складають компетенцію голови правління, визначену чинним законодавством та цим статутом.

Відтак, укладаючи договір від 16.08.2012 року № SR 12-157/200 від імені позивача Воскобоєв Юрій Олексійович виконуючи обов'язки голови правління повинен був мати відповідну довіреність, видану згідно положень п. 11.12.17 Статуту.

В матеріалах справи відсутня довіреність від 10.08.2012 року № 4968, а представник позивача та сам Воскобоєв Ю.О. заперечують її існування.

Місцевим господарським судом було встановлено, що ПАТ „ОТП Банк" в письмових поясненнях також заперечував наявність у нього довіреності на підтвердження повноважень особи, яка зі сторони позивача підписала такий правочин.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що від імені позивача договір поруки було укладено неуповноваженою особою та всупереч положень ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами не доведено факту існування довіреності від 10.08.2012 року № 4968, виданої на ім'я Воскобоєва Ю.О.

Ч. 1 ст. 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Наявні в матеріалах справи документи, на які посилається ПАТ „ОТП Банк" як на докази наступного схвалення ПАТ „Київський маргариновий завод".

Зокрема, звіт про фінансові результати позивача за 9 місяців 2012 року не може вважатися належним доказом прийняття до виконання оспорюваного правочину, оскільки неможливо встановити хто саме надав такий звіт Банку і невідомо ким саме був поданий такий звіт.

Також в листах позивача від 14.02.2013 року № 125, від 15.08.2013 року № 703, від 25.10.2012 року № 866, від 25.01.2013 року № 56, від 02.04.2013 року № 305, від 01.07.2013 року № 568, від 10.10.2013 року № 810/1, від 10.10.2013 року № 811/1 та від 10.10.2013 року № 811/2 відсутнє посилання на те, що наявна в таких листах інформація стосовно фінансових результатів діяльності позивача та укладених ним договорів з іншими контрагентами подається Банку саме на виконання договору.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що переписка уповноважених осіб позивача з Банком без посилання на договір не може свідчити про прийняття його до виконання, оскільки не виключається можливості існування будь-яких інших договорів, укладених між такими особами під час ведення господарської діяльності.

Також в матеріалах справи відсутні доказів вчинення позивачем дій, які б свідчили про наступне схвалення оспорюваного договору поруки.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зі сторони позивача договір поруки був укладений неуповноваженою особою, та за відсутності його наступного схвалення, а відтак місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та визнав його недійсним.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" та Командитного товариства „Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року у справі № 910/29382/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року у справі № 910/29382/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/29382/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун