ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 914/163/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Кузя В.Л.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 13.03.2015р. №14/г-270

на рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015р.

у справі № 914/163/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м. Трускавець

про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 1 339 642,10 грн.

за участю представників сторін:

- від позивача - Вознюк Є.В.,

- від відповідача - Наконечна М.П.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представникам сторін, що прибули в судове засідання роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2015р. (суддя Кітаєва С.Б.) в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі ПАТ «НАК «Нафтогаз України») до комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (надалі КП «Трускавецьтепло») про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1339642,10 грн. за порушення грошового зобов'язання відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що заборгованість КП «Трускавецьтепло» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором № 13/3440-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками від 28.12.2012р., виникла не з вини комунального підприємства, а внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування. З огляду на відсутність складу правопорушення, у позивача недостатньо правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій. Крім цього, суд зазначає, що для застосування санкцій, передбачених п. 7.2. договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором № 548/30 про організацію взаєморозрахунків від 02.10.2014р.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015р. у справі № 914/163/15 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій задоволити. В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що договором про організацію взаєморозрахунків не передбачено, що його умови можуть застосовуватися до відносин, які виникли до його укладення, відповідно його дія не може розповсюджуватися на договірні зобов'язання, які мали місце до його підписання. Отже, нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних нараховувалися не тільки на суму, яка передбачена на погашення різниці в тарифах, а і на суму яка не підпадала під договір про організацію взаєморозрахунків, а тому нараховані суми, які є предметом спору є обґрунтованими і такими, що здійснені у відповідності до норм чинного законодавства України та умов договору купівлі-продажу газу.

На виконання вимог ухвали суду від 31.03.2015р. відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що відповідно до умов договору № 548/30 від 17.10.2014р. КП «Трускавецьтепло» перерахувало кошти в сумі 4372315,61 грн. на рахунок ПАТ «НАК «Нафтогаз України», що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 17.10.2014р. із зазначенням в призначенні платежу п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», а також договорів №13/3440-ТЕ-21 від 28.12.2012 р. та №548/30 від 02.10.2014р. Крім цього, відповідач зазначає, що договір № 548/30 від 02.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків ознак новації, в розумінні ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, не містить, а відтак відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої п. 7.2. договору № 13/3440-ТЕ-21 від 28.12.2012р., та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір № 548/30 від 02.10.2014р., сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ. З огляду на викладене відповідач просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

28.12.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3440-ТЕ-21 (надалі договір №13/3440-ТЕ-21), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності)(п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору № 13/3440-ТЕ-21, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 4740 тис.куб.м.(чотири мільйони сімсот сорок тисяч куб.м.), з розбивкою по місяцях.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб.м. газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%-218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (одна тисяча триста дев"ять грн.20 коп.) (п. 5.2. договору № 13/3440-ТЕ-21).

Відповідно до умов договору № 13/3440-ТЕ-21, а саме п.6.1., оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору протягом січня-квітня 2013 року, жовтня-грудня 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4372315,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29.03.2013р. (газ спожитий у січні 2013р.) на суму 925105,59грн.; від 29.03.2013р. (газ спожитий у лютому 2013р.) на суму 791110,28грн.; від 31.03.2013 р. (газ спожитий у березні 2013 р.) на суму 879227,31грн.; від 30.04.2013р. (газ спожитий у квітні 2013р.) на суму 338280,26грн.; від 24.01.2014р. (газ спожитий у жовтні 2013р.) на суму 183682,08грн.; від 24.01.2014 р. (газ спожитий у листопаді 2013р.) на суму 562260,82 грн.; від 24.01.2014 р. (газ спожитий у грудні 2013р.) на суму 692649,27грн. (а.с. 43-49).

Пунктом 7.2. договору № 13/3440-ТЕ-21 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).

31.12.2013 р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року №13/3440-ТЕ-21. Даною додатковою угодою № 1 сторони погодили викласти п.1.1 статті 1 «Предмет договору» у новій редакції - «Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у першому півріччі 2014 року природний газ ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору»; п.2.1 статті 2. «Кількість та якість газу» сторони доповнили абзацом у наступній редакції: «продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у жовтні-грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються щомісячно в актах приймання-передачі природного газу»; сторони замінили в п.11.1 статті 11 «Строк дії договору» фразу «діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» словами «діє в частині передачі газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Відповідно до п.4 додаткової угоди №1 - решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

02.10.2014 р. між територіальним органом казначейства в Львівській області, департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради та НАК «Нафтогаз України» (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») було укладено договір № 548/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Даним договором визначено порядок погашення заборгованості КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий газ за договором № 13/3440-ТЕ-21 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, який поставлено комунальному підприємству виключно для вироблення теплової енергії для потреб населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками на загальну суму 437215,61 грн., яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13/3440-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу позивачем, на виконання вимог п. 7.2 договору № 13/3440-ТЕ-21 та в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано 318651,95 грн. пені, 173876,50 грн. - 3% річних, 847113,65 грн. - інфляційних втрат, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, що кореспондує з ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу(ч. 1 ст 691 Цивільного кодексу України).

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини між сторонами пов'язані з поставкою природного газу виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, відтак такі правовідносини підпадають під врегулювання Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

На виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Кабінетом міністрів України була прийнята постанова від 29.01.2014 р. № 30, якою затверджено порядок та умови надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (надалі Постанова № 30), відповідно пунктом 4 якої передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України» 02.10.2014р. між територіальним органом казначейства в Львівській області, департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради та національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» було укладено договір № 548/30 про організацію взаєморозрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

Пунктом 7 договору № 548/30 сторони погодили, що КП «Трускавецьтепло» перераховує на рахунок НАК «Нафтогаз України» кошти у сумі 4372315,61 грн., у тому числі податок на додану вартість 728719,27 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 року №13/3440-ТЕ-21.

З метою виконання договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (пп. 2 п. 10 договору № 548/30).

17.10.2014 року на виконання Постанови № 30 на рахунок КП «Трускавецьтепло» надійшли бюджетні кошти у сумі 4372315,61 грн. в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що підтверджується випискою з рахунку № 37127001009914 (а.с. 82).

Матеріалами справи встановлено, а позивачем не оспорюється, що 17.10.2014р. на рахунок НАК «Нафтогаз України» відповідачем було перераховано кошти у сумі 4372315,61грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 17 жовтня 2014 року. З наявного в матеріалах справи платіжного доручення (а.с. 64) вбачається, що призначенням платежу була оплата заборгованості за природний газ за 2013р. згідно договору №13/3440-ТЕ-21 від 28.12.12 р. та договору №548/30 від 02.10.14р., а також міститься посилання на пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.

Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору № 13/3440-ТЕ-21, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Відтак, для застосування санкцій, передбачених підпунктом пунктом 7.2 договору № 13/3440-ТЕ-21, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постановах з розгляду аналогічних справ.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015р. у справі № 914/163/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 29.04.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.