№ 22-ц - 723\09р. Головуючий 1 інстанції -
Категорія: стягнення заборгованості Савченко Г.М.
Доповідач-Гальянова І.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2008 року по справі за позовом Акціонерної компанії „Харківобленерго” до ОСОБА_1 про стягнення донарахування у зв”язку з порушенням „Правил користування електроенергією для населення” ,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року позивач звернувся у суд з позовом в якому просив на підставі ст. 27 Закону України „Про електроенергетику” , ст.ст. 67, 68 ЖК України, стягнути з відповідача 4381,63 грн. дорахувань , пов”язаних з порушенням „Правил користування електроенергією для населення” та покласти на відповідача судові витрати у справі.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що 26.02.2008 року під час перевірки електроустановки за адресою АДРЕСА_1, де проживає відповідач, представниками АК „Харківобленерго” було виявлено факт порушення ним п.п.42,48 „Правил користування електроенергією для населення”, а саме факт бездоговірного користування ним електроенергією, оскільки особистий рахунок в АК „Харківобленерго” ним не відкрито. Виявлені порушення були зафіксовані в акті № 02-22217 від 26.02.2008 року. Згідно зазначеного акту та відповідно до ст. 27 Закону України „Про електроенергетику” ,здійснене нарахування в сумі 4381,63 грн., яке споживачем не сплачене.
Позивач , в особі його представника, в судовому засіданні суду першої інстанції підтримав позовні вимоги з зазначених вище підстав.
Відповідач та його представник в судовому засіданні суду першої інстанції позов не визнали та пояснили суду, що будинок обладнано приладом обліку та у 1981 році йому було видано абонентську книгу, за якою останній раз ним була сплачена електроенергія у грудні 1981 року, а потім за квитанціями по 20 грн.71 коп. за квітень, травень та червень 2008 року йому від позивача йому надходили квитанції щодо сплати електроенергії, які ним не сплачені, оскільки 26.02.2008 року , йому електропостачання було відключене.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області з ОСОБА_1 на користь АК „Харківобленерго” стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 4381 грн.63 коп. та 81 грн. судових витрат у справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим доказам.
ОСОБА_1 зазначає на те, що відповідно до зазначеного позивачем акту, при перевірці правил користування електроенергією , позивач зазначив на бездоговірне користування ним електроенергією. Однак у п.3 Правил користування електроенергією , ініціатором такого договору є виконавець послуг. Крім того, у нього є розрахункова книга, де зазначений номер його рахунку та відмітки про оплату.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб. які з”явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги позивача на підставі ч.1 ст.1166 ЦК України, суд виходив з наявності майнової шкоди у сумі 4381,63 коп., спричиненої позивачу , внаслідок порушень з боку відповідача пунктів 42 та 48 „Правил користування електричною енергією для населення”, а саме без договірне користування електроенергією та не проведення оплати за спожиту електроенергію.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та наданим сторонами доказами та зроблені судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Із позовної заяви позивача вбачається, що підставою для звернення його у суд з вказаним позовом, є порушення відповідачем пунктів 42, 48 „Правил користування енергетичною енергією для населення” затверджених Постановою Кабінетна Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року ( далі Правила). При цьому позивач також , як на підставу свого звернення у суд посилається на і на вимоги ст.ст. 67,68 ЖК України.
Вказані норми ЖК України передбачають плату за комунальні послуги у тому числі і електроенергію та строки її внесення.
Тобто при зверненні позивача у суд, він не зазначав підставою свого звернення, спричинення відповідачем майнової шкоди.
Суд першої інстанції на пред”явлені позивачем вимоги, уваги не звернув, та ухвалюючи рішення у справі, вийшов за межі пред”явлених позивачем вимог, що свідчить про порушення ним вказаних норм матеріального та процесуального права.
Крім того, як вбачається із акту про порушення Правил користування електричною енергією для населення від 26.02.2008 року № 02-22217, на який суд першої інстанції посилається як на доказ наявності спричиненої позивачу майнової шкоди, при перевірці дотримання вимог Правил користування відповідачем електричною енергією в буд. 58 по вул. Авіаційній смт. Покотилівка, було встановлено порушення ним п.48 Правил, а саме: бездоговірне користування відповідачем електричною енергією та не оформлення ним особистого рахунку ( а.с.5).
Згідно до п.48 зазначених Правил, споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію, порушення правил користування електричною енергією, ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимом споживання електричної енергії. розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромережі споживання електричної енергії без приладів обліку, пошкодження приладу обліку, розукомплектування та пошкодження об”єктів електроенергенити, розкрадання майна цих об”єктів, насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов”язки.
У п.42 Правил, на які позивач також посилається як на підставу своїх вимог, передбачено ,що споживач зобов”язаний : дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, забезпечувати належний технічний стан та безпеку експлуатації своїх електроустановок та побутових електроприладів;забезпечувати належний технічний стан та безпеку експлуатації своїх електроустановок та побутових електроприладів; забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку; оплачувати спожиту електроенергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності ; вносити плату за спожиту електроенергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку та інші.
Відповідно ж до зазначеного вище акту , перевіркою не встановлено самовільного встановлення відповідачем приладу обліку електроенергії, порушення його пломб, а зазначено на його наявність та показники ( а.с.5).
Заперечуючи проти позову відповідач посилаючись на наявність відкритого на його ім ”я особистого рахунку енергопостачальником, як на доказ таких пояснень посилався на видану йому у 1981 році енергопостачальником абонентської книжки (а.с.20-22), оригінал якої був досліджений судом апеляційної інстанції.
Як вбачається із абонентської книжки, вона видана на ім ”я відповідача у 1981 році з зазначенням його адреси , особистого рахунку № 30220 та свідчить про те, що останній раз відповідач сплачував послуги по електропостачанню у грудні 1981 року. В абонентській книжці також зазначені показники приладу обліку спожитої електроенергії.
При цьому, в суді апеляційної інстанції представник позивача не надав достовірних доказів того, що в зазначений період часу відповідач не мав вказаного в абонентській книжці особистого рахунку у енергопостачальника. А той факт , що з 1988 року ,згідно наданої ним книги обліку, зазначений в абонентській книжці особистий рахунок відповідача присвоєний іншій особі, яка проживає у зазначеному вище населеному пункті, не може бути прийнятим до уваги як доказ не оформлення відповідачем такого особистого рахунку, оскільки наявність таких рахунків у період з 1981 року по 1988 рік, позивач суду не надав у зв”язку з їх відсутностю. Між тим, той факт, що відповідач користується опломбованим приладом обліку електричної енергії до якого ,при проведенні перевірки 26.02.2008 року робітниками АК „Харківобленерго” не було нарікань, підтверджує зазначені вище пояснення відповідача.
Вказане також свідчить, що задовго до набрання законної сили Правил користування електричною енергією та Закону України „Про електроенергетику ” від 16.10.1997 року № 575\97ВР, відповідач користувався електроенергією та встановленим і опломбованим енергопостачальником приладом її обліку .
Згідно ж до вимог п.3 п.38 Правил користування електроенергією, саме на енергопостачальника покладені обов”язки щодо розроблення договору про користування електроенергією між споживачем і енергопостачальником, проведення не менш як один раз у 6 місяців контрольного знімання показань приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених тарифів та ознайомлення споживачів з цими Правилами .
Між тим, доказів , які б свідчили ,що позивач виконував зазначені вище зобов”язання, а саме: запропоновував відповідачеві укласти договір про користування електроенергією та до 26.02.2008 року, провадив перевірку виконання відповідачем Правил користування електроенергією, він суду не надав.
Суд першої інстанції на ці обставини справи уваги не звернув, визнавши винними дії відповідача по зобов”язанням, які повинен був вчинити сам позивач та також безпідставно визнав винними дії відповідача щодо відсутності його особистого рахунку у позивача.
Враховуючи зазначене, відповідач не повинен нести відповідальність , передбачену ст. 27 Закону України „Про електроенергетику” на підставі вказаного вище акту перевірки від 26.02.2008 року та п. 53 Правил користування електричною енергією.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.п.3,4 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.
Скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2008 року .
В задоволенні позовних вимог АК „Харківобленерго”, відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя :
Судді: