ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1130/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.,

представника позивача - Китманової К.С.,

представника відповідача - Кушової І.Б.,

розглянувши відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області

про визнання дій протиправними та скасування постанов

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2015 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (надалі - ПАТ "АвтоКрАЗ") до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області) про

- визнання дії ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області протиправними;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 45998852 про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" виконавчого збору у розмірі 53 597,11 грн;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 45998462 про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 у справі № 816/3546/14 про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці 535 971,06 грн платіжним дорученням від 15.12.2014 № 23652 було сплачено зазначену суму заборгованості; зазначає, що постанову Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2014 не отримував; дізнався про виконавче провадження з постанови ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області про прийняття виконавчого провадження № 45346221 до виконання.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Письмові заперечення мотивовані тим, що єдиною умовою стягнення виконавчого збору є невиконання боржником виконавчого документа самостійно; законодавцем не передбачено залежність стягнення виконавчого збору від примусового виконання судового рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 40636147) задоволено адміністративний позов прокурора м. Кременчук в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області до ПАТ "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій: стягнуто з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 2, у розмірі 535 971,06 грн.

На виконання вказаної постанови 17.10.2014 судом видано стягувачу виконавчий лист № 816/3546/14.

07.11.2014 постановою старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 45346221) та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 13.11.2014 (а.с. 77).

Докази отримання позивачем зазначеної постанови у належний строк відповідачем не надано.

26.11.2014 начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 45346221 з Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції до ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області (а.с. 78).

28.11.2014 головним державним ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 45346221 до виконання (а.с. 86). Зазначену постанову ПАТ "АвтоКрАЗ" отримало 17.12.2014, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції з № 4489 (а.с.47).

15.12.2014 ПАТ "АвтоКрАЗ" сплатило заборгованість згідно з рішенням суду в справі № 816/3546/14 шляхом перерахування коштів на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, що підтверджується платіжним дорученням № 23652 від 15.12.2014.

Про здійснення вказаної сплати ПАТ "АвтоКрАЗ" листом від 17.12.2014 № 189/18-84 повідомило ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області (а.с.82).

Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області листом від 17.02.2015 № 22596/0621 також повідомило ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області про сплату заборгованості за виконавчим листом № 816/3546/14 (а.с. 84).

30.12.2014 головним державним ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесені постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 53 597,11 грн та про закінчення виконавчого провадження № 45346221, якою, зокрема постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 30.12.2014 постановлено виділити в окреме провадження (а.с. 88, 91, 93).

Зазначені постанови направлені на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" 30.12.2014 та 31.12.2014, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 01-04-37 (а.с. 49, 51).

16.01.2015 головним державним головним державним ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесені постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн та за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 53 597,11 грн (а.с. 8, 9).

Зазначені постанови були направлені на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" 20.01.2015, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції та копією фіксального чеку № 0010710 0009158 від 21.01.2015 (а.с. 52,53).

Позивач не погодився із указаними постановами державного виконавця та оскаржив їх до суду.

У прохальній частині адміністративного позову ПАТ "АвтоКрАЗ" заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

17.04.2015 через канцелярію суду позивачем надано письмове обґрунтування поважності пропущення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилався на те, що на підприємстві згідно зі спільними постановами адміністрації та профспілкового комітету ПАТ "АвтоКрАЗ" про роботу підприємства в березні 2015 року № 6/8 від 24.02.2015 та № 11/11 від 31.03.2015 з метою раціонального використання робочого часу та фінансових ресурсів підприємства встановлено гнучкий режим робочого часу - 64 години в місяць з тривалістю робочої зміни 8 годин. У зв'язку з цим керівникам основного та допоміжного виробництва дозволено своїми наказами встановлювати робочі дні, а керівникам решти структурних підрозділів встановлювати робочі дні, керуючись наявністю матеріальних та фінансових ресурсів. Також через нестабільну роботу підрозділів підприємства значно збільшився строк підготовки адміністративного позову та строк проведення оплати судового збору та отримання платіжного доручення з відміткою банківської установи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, скориставшись своїм правом досудового врегулювання спору щодо оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження по стягненню з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн та по стягненню з боржника виконавчого збору в розмірі 53 597,11 грн, 05.02.2015 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця до ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області.

16.03.2015 на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" надійшла відповідь від ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області.

Даний позов ПАТ "АвтоКрАЗ" надіслано до суду 03.04.2015 згідно з відбитком штемпеля на конверті.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Поновлення пропущеного процесуального строку передбачено також і статтею 102 КАС України, згідно з частиною 1 якої пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.

Суд зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Причини поважності пропуску строку для звернення з адміністративним позовом до адміністративного суду оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 86 КАС України.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підставі для визнання причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними з огляду на вищевикладене та з урахуванням незначного його пропуску.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Указане також передбачено і пунктом 3.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (надалі - Інструкція), відповідно до якого державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; у постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з абз. 2 пункту 3.6.2 Інструкції копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до пункту 4.1.1 Інструкції державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Відповідачем на вимогу суду не надано доказів надіслання на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2014.

Крім того, на виконання вимог суду відповідачем взагалі не надано жодних доказів надіслання позивачу копії постанови від 07.11.2014 про відкриття виконавчого провадження.

Отже, позивач був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк або оскаржити у встановленому порядку зазначено постанову.

Також необхідно зазначити про те, що позивач добровільно сплатив заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, шляхом перерахування коштів на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області.

Відповідно до статті 27 Закону Україна «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

У статті 28 вказаного Закону (у редакції, чинній на момент винесення спірних постанов відповідача) зазначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Отже, стягнення виконавчого збору є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений. При цьому, суд наголошує, що боржник повинен бути обізнаний з постановою про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначений строк для добровільного виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області в супереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції, не пересвідчившись чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн та про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 53 597,11 грн. При цьому, на момент винесення зазначених постанов у ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області була наявна інформація про добровільне виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 у справі № 816/3546/14.

Згідно з пунктом 20 постанови Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

У силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірних рішень (у даному випадку - постанов ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області) покладено на суб'єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем не надано суду доказів правомірності свого рішення, а саме: прийняття спірних постанов. Разом з тим, у ході судового розгляду справи встановлено невідповідність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158 - 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 16.01.2015 про відкриття виконавчого провадження № 45998852 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" виконавчого збору в розмірі 53 597,11 грн.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 16.01.2015 про відкриття виконавчого провадження № 45998462 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" витрат на проведення виконавчих дій у сумі 49,22 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (ідентифікаційний код 05808735, вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 73,08 грн (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна