ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року Справа № 876/157696/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Святецького В.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі №2а-1970/2980/12 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадках на виробництві та професійних захворювань України у місті Тернополі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів у сумі 840 225,32 грн., -

В С Т А Н О В И В:

17.01.2012р. Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (далі - Управління) звернулось в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернополі (далі - Відділення), просило, з врахуванням поданої заяви про зміну позовних вимог: визнати дії щодо неприйняття до заліку суми витрат пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату державної адресної допомоги, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих відповідачем неправомірними; стягнути з відповідача в користь Управління суми витрат пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату державної адресної допомоги, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суму витрат на виплату допомоги на поховання оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, суми виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття на загальну суму 840 225,32 грн.; зобов'язати відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми витрат пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну, суми витрат на виплату державної адресної допомоги, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суми витрат на виплату допомоги на поховання оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, суми щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття на загальну суму 840 225,32 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2012р. позов задоволено частково: стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернополі у користь Управління Пенсійного фонду України 764 грн. витрат за травень 2011 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернополі подали апеляційні скарги.

Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2012р. в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Відділення не включало в акти щомісячної звірки до відшкодування за травень-грудень 2011 року суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату державної адресної допомоги, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суму витрат на виплату допомоги на поховання оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, суми виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернополі просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2012р. в частині стягнення витрат за травень 2011 року по громадянину ОСОБА_2 та відмовити в задоволені позову в цій частині. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позовними вимогами охоплено період більший шести місяців, з пропуском встановленого ст.99 КАС України шестимісячного строку, доказів поважності пропуску позивач не зазначив. Акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Таблиці розбіжностей підписуються щомісячно, а тому позивач не був позбавлений права чи можливості звернутись до суду раніше, охопивши менший період в межах шестимісячного строку. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції помилково стягнув кошти в розмірі 764 грн., оскільки дана сума складається з основної пенсії 150 грн. та 614 грн. державної адресної допомоги, яка задоволена помилково.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Управління слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Відділення - задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за період травень-грудень 2011 року Управління та Відділення підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до таблиць розбіжностей за вказаний період, Відділення відмовилось відшкодувати Управлінню витрати по наступних виплатах: 6188 грн., з яких: 630,16 грн. основної пенсії, 104,24 грн. цільової виплати та 5435,60грн. державної адресної допомоги за період травень - грудень 2011 року включно по гр.ОСОБА_3, як громадянину держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; 6188 грн., з яких: 1200 грн. основної пенсії та 4988 грн. державної адресної допомоги за період з травня по грудень 2011 року включно гр.ОСОБА_4, як громадянину держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; 6236,90 грн., з яких: 708,08 грн. основної пенсії та 5,60 грн. на її виплату і доставку, 26,32 грн. цільової виплати і 0,24 грн. на її виплату і доставку, 5453,60 грн. державної адресної допомоги і 43,06 грн. на її виплату і доставку за період з травня по грудень 2011 року включно по гр.ОСОБА_5, як громадянину держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; 1428 грн., з яких: 300 грн. основної пенсії та 1128 грн. державної адресної допомоги на поховання за червень 2011 року по гр.ОСОБА_6; 764 грн., з яких: 150 грн. основної пенсії та 614 грн. державної адресної допомоги за травень 2011 року по гр.ОСОБА_2; 6188 грн., з яких: 1200 грн. основної пенсії, 4988 грн. державної адресної допомоги за період з травня 2011 року по грудень 2011 року включно по гр.ОСОБА_7; 10688,87 грн., з яких: 1455,04 грн. основної пенсії і 11,52 грн. на її виплату та доставку, 13,76 грн. цільової виплати і 0,09 грн. на її виплату та доставку, 9136,30 грн. державної адресної допомоги і 72,16 грн. на її виплату і доставку за період з травня 2011 року по грудень 2011 року включно по гр.ОСОБА_8; 840255,55 грн. суми витрат на виплату державної адресної допомоги по інших фізичних особах за період травень-грудень 2011 року включно (а.с.9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 176).

З письмових заперечень Відділення вбачається, що не прийнято до заліку проведені позивачем виплати з наступних причин: не враховано 12424,90 грн. витрат за період з травня по грудень 2011 року на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну: по гр.ОСОБА_3 у сумі 6188 грн., по гр.ОСОБА_4 у сумі 6188 грн., по гр.ОСОБА_5 у сумі 6236,90 грн. у зв'язку з відсутністю у матеріалах пенсійних справ оригіналів актів про нещасний випадок на виробництві за встановленими формами, або наявні акти не відповідають по формі, не містять обов'язкових реквізитів. Не встановлено вини роботодавця в нещасному випадку по громадянину ОСОБА_3 та ОСОБА_4; не враховано 1428 грн. витрат за червень 2011 року на виплату допомоги на поховання по гр.ОСОБА_6, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування; не враховано 764 грн. витрат на виплату пенсії за травень 2011 року по гр.ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю особової справи потерпілого; не враховано 6188 грн. витрат на виплату пенсії за період з травня по грудень 2011 року включно по гр.ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю у матеріалах особової справи потерпілого оригіналу акта про нещасний випадок на виробництві встановленої форми, та згідно копії акту про нещасний випадок на виробництві від 30.06.1994р., який знаходиться в матеріалах пенсійної справи по гр.ОСОБА_7, вини роботодавця в нещасному випадку не встановлено; не враховано 10688,87 грн. витрат на виплату пенсії за період з травня 2011 року по грудень 2011 року включно по гр.ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю у матеріалах особової справи потерпілого оригіналу акта про нещасний випадок на виробництві встановленої форми; не враховано 840255,55 грн. витрат на виплату державної адресної допомоги по інших фізичних особах за період з травня по грудень 2011 року включно, у зв'язку з тим, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Вказане стало підставою для звернення Управління із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. № 16/98-ВР (далі - Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Положеннями ст. 4 Основ встановлено, що одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-XIV (далі - Закон України №1105-XIV) страховиком у відносинах страхування від нещасного випадку є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 21 Закону України №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Підсумовуючи вказане, враховуючи, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком є Фонд.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Основ, положенням якої кореспондують абз.2 п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України №1105-XIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 (далі - Порядок №5-4/4).

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох 120 відсотків, на трьох і більше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Відповідно до п.4 вказаної Постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону №1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного суду України від 06.06.2011р. (справа №21-57а11) та від 20.06.2011р. (справи № 21-118а11 та 21-59а11), які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги Управління в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо стягнення 840 225,55 грн. витрат на виплату державної адресної допомоги є безпідставними.

Щодо підставності вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача по неприйняттю до заліку за період з травня по грудень 2011 року включно сум витрат пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну та стягнення таких сум з Відділення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України №1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно з п. «а» ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються: по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи.

Пунктом 2 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-XIV (далі - Закон України № 1105-XIV) встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 березня 2007 року, 12 червня 2012 року та 21 травня 2013 року (справи №№ 21-1087во06, 21-165а12 та 21-129а13 відповідно).

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Згідно з ч.7 ст.13 Закону України № 1105-XIV підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно до абз.1 ст.14 Закону України № 1105-XIV нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Згідно з Актом про нещасний випадок на виробництві №13 від ОСОБА_3 під час нічної зміни отримав раптовий удар в голову, нанесений невідомою особою, у зв'язку з чим встановлено третю групу інвалідності (а.с.182-183). З даного акта не вбачається пов'язаність пошкодження здоров'я з впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища, чи вини підприємства. При цьому не надано Рішення профсоюзного комітету, яким, відповідно до Акта №13, нещасний випадок визнано пов'язаним з роботою.

Не вказано про наявність вини роботодавця у нещасному випадку в п. 13.2 Акта про нещасний випадок №1 від 30.06.1994р., винесеного щодо гр.ОСОБА_7.(а.с.200-202).

Копія Акта про нещасний випадок на виробництві №1 по гр..ОСОБА_9 не містить вказівки на те, що нещасний випадок стався у процесі виконання потерпілим трудових обов'язків, а також відсутня дата складання акта, підписи членів комісії по розслідуванню нещасного випадку та особи, якою затверджено акт, з зазначенням дати підписання. Таким чином вказаний акт не відповідає встановленій формі (а.с.185-186).

З наявної в матеріалах справи копії Акта про нещасний випадок на виробництві №4 встановлено, що нещасний випадок на виробництві з гр.ОСОБА_10 стався 06.08.1988р., акт оформлено 07.10.1988р. Вказаний акт не відповідає встановленій формі Н-1, що затверджена Постановою Президії всесоюзної центральної ради професійних спілок від 13.08.1982р. №11-6, яка діяла на час оформлення такого акта.

Не відповідає вимогам щодо оформлення акта про нещасний випадок на виробництві також наявна в матеріалах справи копія Акта про нещасний випадок на виробництві №1 по гр.ОСОБА_11 (а.с.205-206).

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено і належними та допустимими доказами не підтверджено обов'язку відповідача відшкодувати виплачені суми по вказаних громадянах, оскільки не надано належним чином оформлених актів розслідування нещасного випадку, наявність яких є однією з обов'язкових підстав для призначення спірних виплат.

Відповідно до копії Акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №5 від 26.10.2006р. ОСОБА_6 отримав травму при обслуговуванні автомобіля КАМАЗ на КП «Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» 23.06.2006р. (а.с.191-192). Відповідно до Довідки Управління №1271/05 від 31.01.2012р. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54). При цьому, причинний зв'язок смерті особи з одержаним трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати виплачені Управлінням суми допомоги на поховання громадянина ОСОБА_6

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Управління в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо стягнення виплачених з період травень - грудень 2011 року сум витрат пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну є безпідставними.

Вирішуючи питання апеляційної скарги Управління в частині зобов'язати Фонд прийняти до заліку спірні суми, виплачені Управлінням за період травень - грудень 2011 року, та включити такі до щомісячних актів звірки, колегія суддів враховує наступне.

Положення Порядку №5-4/4 не врегульовують спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 26 березня 2012 року (справа №21-61а12).

Аналіз чинного законодавства та встановлених обставин у справі дає можливість колегії суддів прийти до висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти до заліку спірні суми, виплачені Управлінням за період з травня 2011 року по грудень 2011 включно та включити їх до щомісячних актів звірки є такою, що не ґрунтується на законі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано представником відповідача в судовому засіданні, виплати призначені та здійсненні позивачем у користь ОСОБА_2 на підставі Акта про нещасний випадок на виробництві від 19.09.1985р., який належним чином оформлений. Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК №0033502 ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом (а.с.194-198).

Однак, відповідно до поданого Управлінням розрахунку загальна сума виплат ОСОБА_12 - 764 грн. складається з суми основної пенсії - 150 грн. та суми державної адресної допомоги - 614 грн. Враховуючи наведені вище законодавчі положення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача суму адресної допомоги 614 грн., що є підставою відмови в позові в цій частині позовних вимог.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернополі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі №2а-1970/2980/12 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернополі на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі 150,00 (сто п'ятдесят) грн. витрат з виплати пенсії за травень 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді В.В. Святецький

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 24.04.2015р.