Справа № 2-а-15/2009 рік.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

10 березня 2009 року     Теплицький районний суд Вінницької області в складі :

головуючої – судді Панченка Д.І.,

при секретарі – Недбайло М.В.,

за участю прокурора Голдинського О.А., представника  відповідача Поник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора району в інтересах ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації про визнання їх дій неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни,

ВСТАНОВИВ:

                   У серпні 2008 року прокурор звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Теплицької райдержадміністрації про визнання їх дій неправомірними та стягнення 1397,43 грн. недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни за 2008 рік, посилаючись на те, що відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй як учаснику війни, щорічно до п’ятого травня повинна надаватись грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком,  а виплату було здійснено відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» в розмірі 65 грн.

                   09 лютого 2009 року до Теплицького районного суду від Вінницького окружного адміністративного суду надійшла дана позовна заява   провадження в якій відкрито не було.  Ухвалою судді від 11 лютого 2009 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом прокурора.

                   В судовому засіданні прокурор Голдинський О.А. підтримав заявлені вимоги, просить стягнути з відповідача 1397,43 грн. недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2008 рік.

         Представник відповідача - управління праці та соціального захисту населення Теплицької РДА – Поник Л.М, яка діє на підставі довіреності, позов не визнала і в задоволенні позову просить відмовити, оскільки щорічна грошова допомога   ОСОБА_1  була виплачена 19 квітня 2008 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік».  В обґрунтування своїх заперечень посилається на ч.2 ст. 95 Конституції України, п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України, Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008. Вважає, що позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірах, визначених чинним законодавством на дату виплати допомоги.  

         Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що в позові слід відмовити , виходячи з наступного.

         Судом встановлено, що позивач   ОСОБА_1  є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1  виданим 20 січня 2003 року управлінням праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

         Відповідно до ст.14 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

       Із наданої управлінням праці та соціального захисту населення Теплицької райдержадміністрації  довідки за № 63 від 10 березня 2009 року вбачається, що ОСОБА_1  19 квітня 2008 року була виплачена щорічна разова допомога в сумі 65 грн. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік».  

       Частиною 2 ст. 95 Конституції України, встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

        Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

       Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

                    Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.  Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

                      За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

                     Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

                     Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  який діяв у часі раніше,  пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

       Відповідно до  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що у 2008 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни  здійснюється у розмірі 65 гривень.

       Рішенням Конституційного суду України 22.05.2008 р. № 10-рп/2008   визнано такими, що не відповідають Конституції України - положення п.20 розділу ІІ Закону України    «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України»  

             Положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

            Таким чином, на момент виплати позивачу 19 квітня 2008 року разової грошової допомоги в 2008 році, яка становила 65 грн., норма  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги, була чинною і підстав для її не виконання відповідачем не було.

              Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Оскільки грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу в розмірах, визначених Законом України про державний бюджет, бюджетних асигнувань на виплату такої допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком законодавчим органом передбачено не було, а повноваження щодо визначення розміру грошової допомоги до 5 травня учасникам війни чи самостійного розпорядження коштами державного бюджету на цілі, не передбачені в ньому, у відповідача відсутні, то суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  Суд вважає, що управління праці та соціального захисту, як підрозділ виконавчого органу, не має права самостійно вирішувати питання, які ставить прокурор в своєму позові, в їх функції входить обов’язок виплатити законодавчо затверджений розмір допомоги, яка поступила з держбюджету і це відповідачем виконано.

                   На підставі Конституції України, Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,   Закону України  «Про державний бюджет України на 2008 рік», керуючись ст.ст. 3,7,8,9,12,71,160,162,163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

                   В позові прокурору району в інтересах ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації про визнання їх дій неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни – відмовити.  

                    На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Теплицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                  Суддя