ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 918/1631/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -Янушевич С.М.,

відповідача прокуратури третьої особи-Пінчук В.В., -Савицька О.В., -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва (далі - АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва)

на рішення та постановугосподарського суду Рівненської області від 25.06.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015

у справі№918/1631/13

за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області

до (третя особаАТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва - Ставищенська сільська рада Брусилівського району Житомирської області)

провідшкодування 1504079,86 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного водокористування

встановив:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 (суддя Кочергіна В.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (судді: Савченко Г.І., Саврій В.А., Грязнов В.В.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.1166 ЦК України, ст.ст.3,152,224 ГК України, ст.ст.93,124 Земельного кодексу України, ст.23 Кодексу України про надра, ст.ст.48,111 Водного кодексу України, ст.ст.13,14 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.4,12,14,18 Закону України "Про оренду землі" та ст.43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що постанова Рівненського міського суду від 28.07.2014, якою було скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності директора Представництва Енцо Статі за ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне водокористування), скасовує як можливість застосування до відповідача будь-якої відповідальності за самовільне водокористування, так і є належним доказом відсутності вини Представництва у заподіянні шкоди своїми діями. Крім того, заявник вказує на те, що нормою ч.1 ст.23 Кодексу України про надра його звільнено від обов'язку отримувати дозвіл на спецводокористування з тих мотивів, що згідно договорів оренди господарського двору (будівельно-виробничої бази) від 04.08.2011 та від 01.03.2012, укладених з ФГ "Калина", відповідач є належним користувачем земельних ділянок, з надр яких ним видобувалися підземні води для власних виробничих потреб.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.08.2011р. та 01.03.2012р. між ФГ "Калина" (орендодавець) та Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (орендар) укладено договори оренди господарського двору (будівельно-виробничої бази) загальною площею 12тис.кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та підписано акт від 04.08.2011 щодо приймання-передачі зазначеного господарського двору.

Актами прийому-передачі до вказаних договорів оренди господарський двір (будівельно-виробничу базу) було передано Представництву "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в строкове платне володіння і користування.

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1 (виданий ОСОБА_9.), НОМЕР_2 (виданий ОСОБА_10.), НОМЕР_3 (виданий ОСОБА_11.), цільове призначення земельних ділянок - ведення фермерського господарства.

Відповідно до паспортів на свердловини №1 від 19.07.2012, №2 від 19.07.2012, №3 від 19.07.2012, виготовлених після проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у Житомирській області, власником водозаборів є Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.".

03-10.07.2012р. на підставі наказу №60-В від 02.07.2012 та направлення на перевірку №826 державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Житомирській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на території виробничої бази біля с.Ставище Брусилівського району, результати якої оформлені актом перевірки, підписаним перевіряючими державними інспекторами. Керівництво Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." від підпису акту перевірки відмовилося, про що на акті перевірки зроблено запис Рожкова Г.В., який представляє інтереси Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на підставі довіреності від 01.03.2012.

Перевіркою встановлено такі порушення природоохоронного законодавства, як-от: проведення забору води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне водокористування (ст.ст.44,48 Водного Кодексу України); первинний облік забраної води з підземного горизонту та води, яка використовується на технологічні потреби представництва, не ведеться (cт.44 Водного кодексу України та наказу Держкомстату України №264 від 27.07.1998 "Про затвердження типових форм первинного обліку").

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012 у визначеному законодавством порядку не оскаржувався.

На підставі акту перевірки від 03-10.07.2012 Державною екологічною інспекцією у Житомирській області складено припис №189/2 від 10.07.2012, яким зобов'язано Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." забір води з підземного горизонту здійснювати лише за наявності дозволу на спеціальне водокористування, а також вчинити наступні дії: 1) завести журнал первинного обліку води, яка забирається з підземного горизонту згідно встановленої форми ПОД-11; 2) подати статзвітність 2-ТП (водгосп) за 2011 рік та за 2 квартал 2012 року; 3) надати довідку щодо кількості забраної води з артезіанських свердловин, а саме з початку здійснення діяльності по 07.08.2011р., з 08.08.2011р. по 31.12.2011р., з 01.04.2012р. по 10.07.2012р.

За результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення №01052 від 16.07.2012 стосовно Енцо Статі (регіонального керівника Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.") за здійснення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.48 КУпАП, ст.110 Водного кодексу України, а також прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №01052 від 18.07.2012, якою Енцо Статі визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.48 КУпАП, ст.110 Водного кодексу, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.

На час прийняття рішення від 25.06.2014 протокол про адміністративне правопорушення №01052 та постанову про накладення адміністративного стягнення №01052 у визначеному законодавством порядку не було оскаржено та не скасовано.

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 та зареєстрованої в Мін'юсті України 14.08.2009р. за №767/16783 (із змінами і доповненнями), Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за І квартал 2012р., відповідно до якого розмір збитків становить 889261,32 грн.

10.07.2012р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на адресу Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." направлено претензію №64-15/5 з пропозицією в місячний термін відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів в сумі 889261,32 грн.

Згідно довідки Представництва "Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А." №КZH/ES/4/3223/12 від 09.08.2012, підписаної регіональним керівником Е.Статі, на тимчасовій виробничій базі, яка розміщена за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с.Ставище, об'єм використаної води склав: за 4 квартал 2011 року - 11822м3, за 1 квартал 2012 року - 18534м3, за 2 квартал 2012 року - 2451м3, а всього - 32807м3.

З урахуванням зазначеної довідки та на підставі акту перевірки від 03-10.07.2012, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за ІV квартал 2011 року та ІІ квартал 2012 року, відповідно до якого розмір збитків становить 684818,54 грн.

13.08.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на адресу Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." направлено претензію №76-16/5 з пропозицією в місячний термін відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів в сумі 684818,54 грн.

Платіжним дорученням №3833 від 06.11.2012 Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." сплачено 70000 грн. з призначенням платежу "відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування згідно претензії".

Платіжним дорученням №3401 від 20.07.2012 Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." сплачено 136 грн. коп. адміністративного штрафу з призначенням платежу "згідно постанови №01052 від 19.07.2012".

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Під час апеляційного провадження у даній справі постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 в адміністративній справі №569/11000/14-а, яка є остаточною та набрала законної сили, скасовано постанову Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 18.07.2012, якою керівника Представництва Енцо Статі було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.48 КУпАП (самовільне водокористування).

Однак, апеляційний суд цілком обґрунтовано відхилив посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на постанову Рівненського міського суду від 28.07.2014 в адміністративній справі №569/11000/14-а (а.с.21-24 том 4), якою було скасовано постанову №01052 від 18.07.2012 про накладення адміністративного стягнення на керівника Представництва Енцо Статі, оскільки вказана постанова була скасована судом з мотивів допущення інспекцією процедурних порушень (неповнота відомостей, вміщених в протоколі №01052 про адміністративне правопорушення, неотримання Енцо Статі постанови №01052 від 18.07.2012, незабезпечення іноземного громадянина послугами перекладача), а не з підстав спростування факту незаконності дій відповідача щодо самовільного водокористування (спеціального водокористування без відповідного дозволу).

Касаційна інстанція не приймає до уваги помилкові твердження заявника про те, що постанова Рівненського міського суду від 28.07.2014, якою було скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності директора Представництва Енцо Статі за ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне водокористування), скасовує як можливість застосування до відповідача будь-якої відповідальності за самовільне водокористування, так і є належним доказом відсутності вини Представництва у заподіянні шкоди своїми діями, оскільки, як роз'яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Натомість в постанові Рівненського міського суду від 28.07.2014 містяться оціночні судження суду про те, що в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення, а також іншими доказами не встановлено факту забору води з водних об'єктів та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, які (судження) не слід ототожнювати з преюдиціальними обставинами.

Водночас, судами попередніх інстанцій при вирішенні даного господарського спору на підставі ретельної правової оцінки акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012, припису про усунення порушень природоохоронного законодавства №189/2 від 10.07.2012, розрахунків збитків, довідки відповідача, звітів про використання води за 2011-2012рр. за формою №2-ТП (водхоз) та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано факт порушення ним водного законодавства шляхом самовільного спецводокористування (використання підземних вод без спеціального дозволу) в зазначений період, внаслідок чого державі було завдано збитків на спірну суму.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду про доведеність завдання відповідачем шкоди внаслідок самовільного водокористування, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.19 Кодексу України про надра останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, такі виняткові випадки визначено в ч.1 ст.23 Кодексу України про надра (в редакції від 12.04.2012р., чинній в охоплений перевіркою період), згідно з якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, реалізація суб'єктами господарювання права видобувати підземні води без спеціального дозволу можлива за наявної сукупності трьох умов: 1) права власності на земельну ділянку або права на користування нею, 2) видобування води для власних господарсько-побутових потреб або господарсько-питного водопостачання, 3) відсутності перевищення добового ліміту забору підземних вод.

Разом з тим, частинами 1 та 2 ст.48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Статтями 16,19,21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Як достеменно встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується скаржником, відповідач протягом спірного періоду використовував підземні води з 3-х артезіанських свердловин на виробничі потреби, пов'язані з господарською діяльністю, що є спеціальним водокористуванням та може здійснюватися лише за наявності дозволу на спеціальне водокористування.

При цьому, апеляційним судом правомірно враховано те, що відповідно до чинного міждержавного стандарту "ГОСТ 17.1.1.04-80", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980р. №1452, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж). До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.

Згідно з ч.5 ст.3 ГК України господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Факт використання відповідачем води на території Ставищенської сільської ради з трьох артезіанських свердловин для виробничих потреб асфальтно-бетонного заводу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012, звітами про використання води за 2011-2012рр. за формою №2-ТП (а.с.84-87 том 2) та визнається заявником у поданій касаційній скарзі.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір про співпрацю від 03.08.2011, укладений між ФГ "Калина" та Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.", передбачає обов'язок ФГ "Калина" підготувати всю необхідну документацію щодо передачі в тимчасове користування Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." ділянки площею 11,9589га для досягнення мети договору (пп."а" п.2.1 договору) (а.с.125 том 4). Як встановлено апеляційним судом та не спростовано заявником, докази виконання вказаного пункту договору в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з державних актів на право власності на земельні ділянки: НОМЕР_1, виданий ОСОБА_9, НОМЕР_2, виданий ОСОБА_10, НОМЕР_3, виданий ОСОБА_11, земельні ділянками площею 12тис.кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві приватної власності вищевказаним фізичним особам (а.с.221-223 том 2).

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Крім того, скаржником не доведено одержання ним статусу легітимного землекористувача щодо земельних ділянок, з надр яких ним видобувалися підземні води, оскільки з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено укладення між власниками землі (ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.) та відповідачем договорів оренди землі.

В свою чергу, апеляційна інстанція, виконуючи вміщені в постанові ВГСУ від 02.12.2014 обов'язкові вказівки касаційної інстанції щодо повного з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, правильно зазначила, що укладені між ФГ "Калина" (орендодавець) та Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (орендар) договори оренди господарського двору (будівельно-виробничої бази) від 04.08.2011 та від 01.03.2012 не можуть вважатися належними доказами набуття відповідачем права користування земельними ділянками площею 12тис.кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вказані вище договори не є договорами оренди землі в розумінні ст.ст.93,124 Земельного кодексу України та ст.13 Закону України "Про оренду землі". Більше того, умови договорів оренди від 04.08.2011 та від 01.03.2012 не містять жодних вказівок щодо включення земельних ділянок до складу орендованого майна.

Таким чином, в розумінні ч.1 ст.23 Кодексу України про надра відповідач не є землекористувачем щодо земельних ділянок, з надр яких ним видобувалися підземні води.

Колегія також відхиляє недоречні посилання скаржника на ст.ст.4,12,14,18 Закону України "Про оренду землі" в обґрунтування своїх доводів щодо підтвердження його права користування земельними ділянками, з надр яких видобувалися підземні води для власних виробничих потреб, договорами оренди господарського двору (будівельно-виробничої бази) від 04.08.2011 та від 01.03.2012, укладеними з Фермерським господарством "Калина", як з фактичним володільцем та користувачем цих земельних ділянок, так як, по-перше, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено наявність у ФГ "Калина" статусу землекористувача згідно правовстановлюючих документів, передбачених чинним земельним законодавством. По-друге, заявником не надано доказів укладення з ФГ "Калина" договорів суборенди стосовно вказаних земельних ділянок, які належать на праві власності фізичним особам - членам ФГ "Калина".

Крім того, наявні у справі державні акти на право власності на земельну ділянку визначають ведення фермерського господарства в якості цільового призначення земельних ділянок (а.с.221-223 том 2), в той час як згідно витягу з ЄДРПОУ від 20.05.2014 №05-3-07/580 видами діяльності відповідача є будівництво доріг і автострад, виготовлення виробів з бетону, виробництво бетонних розчинів тощо (а.с.132 том 2).

Наведені обставини виключають наявність у відповідача як землекористувача права на видобування підземних вод для власних виробничих потреб без спеціального дозволу на водокористування.

З огляду на це, положення ст.23 Кодексу України про надра, що передбачають звільнення землекористувача від обов'язку отримання дозволу на спецводокористування за певних умов (видобуток води для власних господарсько-побутових потреб в обсязі не більш як 300куб.м. на добу), не поширюються на правовідносини за участю відповідача.

Прісні підземні води є природним ресурсом із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра. Відтак, видобуток та подальше використання підземних вод для виробничих потреб відповідача при проведенні ним господарської діяльності потребує отримання як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, норми ч.1 ст.23 Кодексу України про надра мають інший предмет правового регулювання - використання землевласниками і землекористувачами надр в межах наданих їм земельних ділянок та видобуток підземних вод у чітко встановлених обсягах для власних господарсько-побутових потреб чи господарсько-питного водопостачання, що не слід ототожнювати з виробничими (промисловими) потребами суб'єкта господарювання, так як в останньому випадку виключається можливість видобутку та використання підземних вод без отримання відповідних дозволів.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного видобування підземних вод (постанова ВСУ від 01.04.2015 у справі №922/2610/14).

Відтак, колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обов'язковість отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування в спірний період, чого останнім зроблено не було, у зв'язку з чим позивачем цілком правомірно була нарахована шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Касаційна інстанція не приймає до уваги помилкові посилання скаржника на передчасне направлення позивачем претензії до винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності керівника Представництва Енцо Статі, яку (постанову) в подальшому було скасовано рішенням Рівненського міського суду від 28.07.2014, оскільки суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови в обґрунтування доведеності шкоди, завданої відповідачем внаслідок самовільного водокористування, послалися передусім на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012 та припис №189/2 від 10.07.2012, які не визнані протиправними та не скасовано у порядку, встановленому законодавством.

У зв'язку з викладеним, колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність належними доказами вини підприємства у завданні шкоди державі внаслідок порушення водного законодавства, протиправної поведінки відповідача, існування причинно-наслідкового зв'язку між нею та збитками.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі №918/1631/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун