У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі :
Головуючого – Коваленка Є.П.
Суддів – Гавриш Г.П., Коструби Г.І.
З участю прокурора – Маслюка О.П.
захисників – ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 .
засуджених – ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 .
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4 ., ОСОБА_3 ., захисника ОСОБА_2 ., на вирок Бучацького районного суду від 3 листопада 2008 року, яким
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродже-
нець Республіки Комі, Росія, українець,
гр-н. України, одружений, тимчасово не
працюючий, житель АДРЕСА_1 .
АДРЕСА_1 , Тернопільської області, раніше судимий
26.06.2007 року Бучацьким райсудом за ч.3
ст.185 КК України до п’яти років позбав-
лення волі із звільненням від покарання з
випробуванням та іспитовим строком 2 роки
засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 4-х років позбавлення волі;
за ч.2 ст.186 КК України до 5-ти років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і визначено у вигляді п’яти років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бучацького районного суду від 26.06.2007 року у вигляді одного року позбавлення волі і остаточне покарання засудженому ОСОБА_3 . визначено шість років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 . залишена попередня тримання під вартою з 8.01.2008 року.
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець
м.Бережани Тернопільської області, українець,
гр-н. України, неодружений, тимчасово не
працюючий, житель АДРЕСА_2 ,
Тернопільської області, раніше судимий :
26.06.2007 року Бучацьким райсудом за ч.3 ст.185
КК України до 5-ти років позбавлення волі із
звільненням від відбування покарання з випробу-
ванням та іспитовим строком 2 роки
засуджений за ч.2 ст.185 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бучацького районного суду від 26.06.2007 року у вигляді одного року і одного місяця позбавлення волі і остаточне покарання засудженому ОСОБА_4 . визначено п’ять років і один місяць позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 . залишена попередня тримання під вартою з 8.01.2008 року.
Цивільний позов ОСОБА_5 . залишений без розгляду.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . визнані винними та засуджені за вчинення злочинів при слідуючих обставинах.
Так, 21 грудня 2007 року у вечірній час ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 ., перебуваючи на вул. Молодіжна у м.Бучачі, та будучи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, пошкодили замок у дверях автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_3 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить жителю м.Бучача ОСОБА_5 . та таємно демонтували і викрали з нього аккомуляторну батарею і автомагнітолу. Своїми діями засуджені завдали потерпілому ОСОБА_5 . матеріальної шкоди на загальну суму 725 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3 . 7 січня 2008 року близько 22 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на автобусній зупинці біля магазину "Торговий світ", що в м.Бучачі, маючи вільний доступ до сумки, яка належала потерпілому ОСОБА_6 . та знаходилась на тротуарі автобусної зупинки, відкрито з даної сумки викрав мобільний телефон "Сіменс С75". Своїми діями ОСОБА_3 . заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 850 грн.
В своїй апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_3 . посилається на те, що висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Крім цього апелянт вважає, що ні досудовим слідством ні в судовому засіданні не здобуто достатніх доказів його причетності до злочинів, у вчиненні яких його звинувачують, а докази його вини свальсифіковані органами досудового слідства. Також апелянт вважає, що як під час досудового слідства так і в судовому засіданні мало місце порушення його права на захист. Виходячи із викладеного засуджений ОСОБА_3 . вважає вирок суду щодо нього незаконним і таким, що підлягає до скасування, а справа направленню на додаткове розслідування.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_2 . вважає, що вина ОСОБА_3 . у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена, а зізнавальні покази ним були дані під тиском працівників міліції. В зв’язку з цим апелянт просить переглянути дану кримінальну справу в апеляційній інстанції та винести справедливе рішення.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_4 . вважає, що судом не прийняті до уваги ряд наявних пом’якшуючих його вину обставин, що призвело до призначення йому занадто суворого покарання. Апелянт просить врахувати всі обставини по справі і пом’якшити йому міру покарання.
Заслухавши доповідача, виступи засуджених та їх захисників, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що подані апеляції до задоволення не підлягають.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, що спростовує твердження в апеляції з цього приводу засудженого ОСОБА_3 . Винність ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, стверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.
Твердження засудженого ОСОБА_3 . та його захисника ОСОБА_2 . в своїх апеляціях з приводу недоведеності його вини у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються є безпідставними і спростовуються рядом наявних доказів по справі.
Так факт таємного викрадення 21 грудня 2007 року ОСОБА_3 . спільно з ОСОБА_4 . чужого майна з автомобіля ОСОБА_5 . підтверджується визнавальними показами самого ОСОБА_3 ., який на протязі усього часу досудового слідства послідовно та детально розказував про обставини вчинення даного злочину та яким чином їм вдалося відчинити салон автомобіля потерпілого. Даний факт під час досудового слідства був підтверджений і самим ОСОБА_4 . Причому обоє засуджених протягом усього часу проведення досудового слідства своїх показів не змінювали та давали однакові покази.
Беззаперечним же фактом причетності ОСОБА_4 . до вчинення вищевказаного злочину, являється висновок дактилоскопічної експертизи від 17.01.2008 року, з якого видно, що 12 слідів папілярних узорів, що були вилучені під час проведення ОМП за фактом крадіжки з автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_3 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить грн. ОСОБА_5 ., що мав місце в м.Бучачі по вул.Молодіжна 21.12.2007 року залишені пальцями правої та лівої рук ОСОБА_4 .( а.с.72-93).
Безпідставним є твердження ОСОБА_3 . в апеляції, що 12 слідів папілярних відбитків пальців рук не вилучалися з місця події, а отримані іншим (протиправним) чином, з метою фальсифікації доказів його та ОСОБА_4 . вини. Стверджуючи подібне апелянт не навів жодного переконливого мотиву, яким же чином, на його думку, протиправно могли бути отримані ці відбитки. Крім цього при ознайомленні з матеріалами дактилоскопічної експертизи (а.с.94), а потім і з усіма матеріалами кримінальної справи в тому числі і з протоколом огляду місця події, вже в присутності своїх захисників (а.с.213) ОСОБА_3 . будь-яких зауважень та клопотань з приводу наявності процесуальних порушень не заявляв
Як пояснив на досудовому слідстві свідок ОСОБА_7 . (а.с. 22) 23 чи 24 грудня 2007 року до нього додому прийшов ОСОБА_4 ., який приніс і дав йому автомобільну магнітолу, щоб той її комусь продав. Чия це була річ і звідки він її взяв свідок не запитував.
Факт причетності обох засуджених до вчинення даного злочину підтверджується також поясненнями потерпілого ОСОБА_5 . який в судовому засіданні заявив, що претензій матеріального характеру до засуджених немає, оскільки їх родичі добровільно відшкодували спричинену йому злочином шкоду, визнавши таким чином факт скоєння даного злочину саме засудженими.( а.с. 337). Виходячи з вищенаведеного абсурдним є посилання ОСОБА_3 . в апеляції на фальсифікацію, на його думку, дійсної вартості викраденого у ОСОБА_5 . майна, оскільки з підстав наведених вище дане питання в судовому засіданні не досліджувалося.
Безпідставним є посилання ОСОБА_3 . в апеляції на те, що судом було проігнороване його клопотання з приводу виклику в судове засідання ряду свідків, які могли б підтвердити його алібі в момент вчинення крадіжки з автомобіля потерпілого ОСОБА_5 ., оскільки заявлений ним свідок ОСОБА_8 . був викликаний та допитаний в судовому засіданні. Разом з тим даний свідок не зміг категорично ствердити, що саме в день та час вчинення вищевказаного злочину ОСОБА_3 . знаходився разом з ним на АЗС м.Бучача.
Пояснення даного свідка спростовують твердження ОСОБА_2 . в апеляції, яка посилаючись саме на них аргументує факт непричетності свого сина ОСОБА_3 . до вчинення даної крадіжки.
Що стосується епізоду відкритого викрадення ОСОБА_3 . мобільного телефону із сумки потерпілого ОСОБА_6 ., то з цього приводу сам засуджений під час проведення досудового слідства свою вину визнавав частково. Тобто сам факт крадіжки не заперечував лише стверджував що викрадав мобільний телефон таємно. Це він підтвердив і під час проведення ставок віч-на-віч з потерпілим та свідком.
Разом з тим, підтвердженням того, що ОСОБА_3 . усвідомлював, що його злочинні дії були викриті потерпілим та його батьком, є пояснення останніх про те, що побачивши як якийсь незнайомий почав ритися в сумці ОСОБА_6 . вони підбігли до нього і висловили свої претензії, проте останній виразився на їх адресу нецензурними словами і почав тікати.
Допитаний в якості свідка під час досудового слідства ОСОБА_9 .( а.с.160) пояснив, що в той вечір 07.01.2008 року він зустрівся з ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . на автобусній зупинці м.Бучача і бачив як двоє невідомих йому осіб перебігали через дорогу до них і почали з ними сваритися. Після цього засуджені пішли в сторону міської ратуші, а молодший із тих невідомих, оглянувши вміст сумки повідомив, що із сумки пропав мобільний телефон і вони почали наздоганяти засуджених.
Крім цього, як видно з пояснень ОСОБА_4 . під час проведення досудового слідства, останній стверджував, що очевидцем відкритого викрадення ОСОБА_3 . мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_6 . він не був, проте коли їх затримували працівники міліції то він бачив як ОСОБА_3 . викинув мобільний телефон в сніг.
Факт того, що під час вчинення злочинів як ОСОБА_3 . так і ОСОБА_4 . перебували в стані алкогольного сп’яніння підтверджується як самими засудженими на досудовому слідстві, так і показами свідків ОСОБА_10 ., ОСОБА_9 ., ОСОБА_6 . При цьому свідок ОСОБА_10 . підтвердив що в цей день 07.01.2008 року у нього був день народження на святкуванні якого присутні ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . разом з ним вживали спиртні напої.
Згідно висновку спеціальної медичної наркологічної експертної комісії Тернопільського обласного комунального наркологічного диспансеру № НОМЕР_2 від 29.01.2008 року встановлено, що ОСОБА_3 . хворіє хронічним алкоголізмом 1-го клінічного ступеня. Сумніву у компетентності та професійності даної комісії у суду не виникає.
Безпідставним є твердження засудженого ОСОБА_3 . та його захисника ОСОБА_2 . в апеляціях з приводу дачі ОСОБА_3 . зізнавальних показів виключно під тиском працівників міліції, оскільки на протязі усього проведення досудового слідства будь-хто з них жодних претензій з цього приводу не заявляв. Крім цього допит ОСОБА_3 в якості обвинуваченого від 11 лютого 2008 року (а.с.192), де останній повністю визнав свою вину за епізодом таємного викрадення спільно з ОСОБА_4 . майна з автомобіля потерпілого ОСОБА_5 . та частково по епізоду відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_6 . проводився за участю захисника ОСОБА_11 ., а отже виключає можливість будь-якого тиску з боку працівників міліції на покази ОСОБА_3 .
Посилання засудженого ОСОБА_3 . в апеляції на факти порушення його права на захист є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. Так 04.01.2008 року йому як підозрюваному було роз’яснено його право на захист, від якого останній відмовився власноручно написавши, що відмова від захисника не пов’язана з його матеріальним становищем, про що свідчить відповідний протокол ( а.с.25). Крім цього на протязі усього досудового слідства ОСОБА_3 . роз’яснювалося його право на захист, про що свідчать відповідні протоколи (а.с. 48,99,161,179,182,189,196). 15 січня 2008 року за клопотанням ОСОБА_3 . до участі в справі для захисту його інтересів допущена адвокат ОСОБА_11 ., про що свідчить постанова слідчого від цього числа (а.с.187). Постановою слідчого від 11.02.2008 року за клопотанням ОСОБА_3 . до участі в справі в якості його захисника допущено його дружину ОСОБА_12 . (а.с. 196). Також під час знаходження даної кримінальної справи в провадженні Бучацького районного суду всі клопотання ОСОБА_3 . про допуск до участі в справі в якості захисників його батька, матір, сестру та брата були задоволені, про що зазначено в протоколі судового засідання на аркуші справи 334.
Таким чином на підставі здобутих та досліджених в судовому засіданні доказів суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . у вчиненні інкримінованих їм злочинів, а їхні заперечення в судовому засіданні своєї вини розцінив як спробу уникнути відповідальності за скоєне.
Призначаючи покарання обом засудженим суд 1-ї інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особи винних, які вже притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів і жодних належних висновків з цього не зробили та знову вчинили злочини під час іспитового строку, наданого їм судом за попереднім вироком. Дана обставина є підставою для обов’язкового часткового чи повного приєднання невідбутої частини покарання до призначеного за новим вироком, що судом 1-ї інстанції і було зроблено. Крім цього суд 1-ї інстанції як обтяжуючу вину обставину врахував обом засудженим те, що злочини ними були вчинені в стані алкогольного сп’яніння.
Разом з тим врахував суд і наявні пом’якшуючі їх вину обставини, в тому числі і ті, на які посилаються апелянти в своїх апеляціях.
Таким чином, проаналізувавши всі наявні по справі обставини в їх сукупності, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність призначення обом засудженим покарання у вигляді ізоляції їх від суспільства.
На думку колегії суддів призначені ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . міри покарання є законними, справедливими і такими, що відповідають вчиненому ним та даним про їх особи, а тому підстав до зміни чи скасування вироку немає.
Разом з тим, призначаючи обом засудженим покарання за ч.2 ст.185 КК України, суд 1-ї інстанції в порушення вимог ч.4 ст.67 КК України визнав, як обтяжуючу вину обох засуджених таку обставину, як вчинення злочину групою осіб, яка фактично є кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.185 КК України, а тому не може ще раз враховуватись при призначенні покарання, як обтяжуюча обставина. В зв’язку з цим дану вказівку суду з мотивувальної частини вироку слід виключити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.356, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_4 ., ОСОБА_3 ., захисника ОСОБА_2 ., залишити без задоволення, а вирок Бучацького районного суду від 3 листопада 2008 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – без змін.
В порядку ст.365 КПК України з мотивувальної частини вироку виключити вказівку суду на таку обставину, що обтяжує вину обох засуджених, як вчинення злочину групою осіб.
Головуючий :
Судді апеляційного суду :