УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2015 р. Справа № 876/11171/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря: Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство «Бізнес-центр «Підзамче» (далі - позивач, ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова), в котрому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 року №0000812210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки відповідача, котрий повністю ґрунтується на висновках інших актів податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів та/або їх покупців (постачальників). Також податковий орган стверджує, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність у них матеріально-технічної бази, що є необхідним для ведення господарської діяльності, а відтак контролюючий орган вважає, що позивач не міг здійснювати господарські відносини із зазначеними в акті перевірки підприємствами, а й відповідно господарські операції між ними є вдаваними. Позивач стверджує, що такі акти про неможливість перевірки контрагентів не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій, просив позовні вимоги задовольнити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 04.09.2014 року №0000812210.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з»ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт зазначає, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «Тенза Ліга», ТОВ «Лейт Біз» є безтоварними, оскільки в ході проведення перевірки щодо цих контрагентів встановлено відсутність в них будь-яких ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, що підтверджується даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів позивача.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Девен Альянс» за жовтень 2012 року, з ТОВ «Укрметалтрейдінг» за жовтень 2013 року, ТОВ «Тенза Ліга» за листопад 2013 року та з ТОВ «Лейт Біз» за грудень 2013 року, за результатами якої 12.08.2014 року було складено акт №305/22-10/32408191 (а.с. 19-35).
Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях на загальну суму 151751 грн. з такими контрагентами: жовтень 2013 року з ТОВ «Укрметалтрейдінг» на загальну суму 64148 грн, листопад 2013 року з ТОВ «Тенза Ліга» на загальну суму 51003 грн, грудень 2013 року з ТОВ «Лейт Біз» на загальну суму 36600 грн.
В основу цих висновків покладено доводи про неможливість здійснення операцій між ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» та ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «Тенза Ліга», ТОВ «Лейт Біз», в яких відсутні необхідні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, відносно них неможливо провести перевірку. Провести звірку названих вище контрагентів не вдалося тому, що за зареєстрованим місцезнаходженням таких немає, задекларовані ними показники податкової звітності документально не підтверджено, жодних пояснень з цього приводу отримати не вдалося. В основу висновків покладено матеріали перевірки цих підприємств, аналіз податкової звітності. Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що фактично жодних господарських операцій ці суб»єкти виконати не могли в силу низки об»єктивних на те причин, а укладені з ними правочини не мали на меті настання правових наслідків.
За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 року №0000812210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість на суму 227627 грн, (151751 грн. - основний платіж, 75876 грн - штрафна санкція) (а.с. 18).
Щодо взаємовідносин ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» та ТОВ «Тенза Ліга», суд першої інстанції на підставі долучених до матеріалів справи документів встановив наступне.
За період з 01.11.2013 року ТОВ «Тенза Ліга» виконало ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» поточний ремонт асфальтного покриття на території позивача. ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче" надало суду договір підряду від 30.10.2013 року №4-13-01 з терміном виконання робіт з 01.11.2013 року по 29.11.2013 року. Загальна вартість робіт за цей термін становить 306020 грн, в тому числі ПДВ 51003,34 грн. (а.с. 49-52).
Про виконання підрядних робіт між сторонами свідчать акти виконаних робіт: від 22.11.2013 року на суму 52000 грн., в т.ч 8666,67 грн. ПДВ; від 25.11.2013 року на суму 61956 грн., в т.ч. 10326 грн. ПДВ, від 26.11.2013 року на суму 48550 грн. в т.ч. 8091,67 грн. ПДВ; від 27.11.2013 року на суму 59000 грн., в т.ч. 9833,33 грн., ПДВ; від 28.11.2013 року на суму 55360,01 грн. в т.ч. 9226,67 грн. ПДВ; від 29.11.2013 року на суму 40110 грн., в т.ч. на суму 6685 грн. ПДВ (а.с. 54-59), та податкові накладні від 22.11.2013 року №419; від 25.11.2013 року №420; від 26.11.2014 року №421; від 27.11.2013 року №422; від 28.11.2013 року №423; від 29.11.2013 року №427 (а.с. 60-65).
ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» віднесло до складу витрат 255016,68 грн., та до податкового кредиту 51003,34 грн. Заборгованость між сторонами договору відсутня, що стверджуться актом перевірки. Всього перераховано за договором 306020 грн.
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Лейт Біз», то на підставі долучених до матеріалів даної адміністративної справи документів судом першої інстанції встановлено, що за період з 02.12.2013 року по 30.12.2013 року ТОВ «Лейт Біз» виконувало на замовлення ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» роботи по здійсненню поточного ремонту асфальтного покриття на території ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176). Взаємовідносини відбувались на підставі договору №11-365 від 28.11.2013 року між ТОВ «Лейт Біз» (Підрядник) та ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» (Замовник), та додаткового договору №11-365 від 24.10.2014 року, за умовами котрих Підрядник зобов»язується проводити ремонтно-будівельні роботи на об»єктах Замовника (а.с. 71-74, 76).
За наслідками виконаних робіт (послуг) складались акти виконаних робіт від 25.12.2013 року на суму 55300 грн., в т.ч. 9216,67 грн. ПДВ; від 26.12.2013 року на суму 54247 грн., в т.ч. 9041,17 грн. ПДВ; від 27.12.2013 року на суму 57753 грн., в т.ч. 9625,50 грн. ПДВ; від 30.12.2013 року на суму 52300 грн., в т.ч. 8716,67 грн. ПДВ (а.с. 77-80); податкові накладні №202 від 25.12.2013 року; №203 від 26.12.2013 року; №204 від 27.12.2013 року; №206 від 30.12.2013 року, які надавались до перевірки (а.с. 81-84).
ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» відобразило в бухгалтерському обліку витрати по придбанню послуг від ТОВ «Лейт Біз» на суму 183000 грн. та віднесло до податкового кредиту ПДВ всього на суму 36600 грн. Перевіркою встановлено відсутність заборгованості між сторонами договору, всього перераховано за договором 219600 грн.
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрметалтрейдінг», то на підставі долучених до матеріалів даної адміністративної справи документів судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно укладеного договору підряду №54-Б від 30.09.2013 року та додаткового договору до договору підряду від 30.09.2013 року №54-Б від 01.10.2014 року, в період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року ТОВ «Укрметалтрейдінг» виконувало на замовлення ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» роботи поточного ремонту фасаду ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176) (а.с. 97-101)
Факт виконання робіт за даним договором позивач підтверджує наступними первинними документами: актами виконаних робіт від 23.10.2013 року на суму 58007 грн., в т.ч. 9667,83 грн. ПДВ; від 24.10.2013 року на суму 52600 грн., в т.ч. на суму 8766,67 грн. ПДВ; від 25.10.2013 року на суму 54087 грн., в т.ч. 9014,50 грн. ПДВ; від 25.10.2013 року на суму 12480,24 грн., в т.ч. 2080,04 грн. ПДВ; від 28.10.2013 року на суму 59100 грн., в т.ч. 9850 грн. ПДВ; від 29.10.2013 року на суму 57063 грн., в т.ч. 9510,50 грн. ПДВ; від 30.10.2013 року на суму 55000 грн., в т.ч. 9166,67 грн. ПДВ; від 31.10.2013 року на суму 49031 грн., в т.ч. 8171,83 грн. ПДВ (а.с. 117-124); податковими накладними №1420 від 23.10.2013 року; №1433 від 24.10.2013 року; №1454 від 25.10.2013 року; №1473 від 28.10.2013 року; №1487 від 29.10.2013 року; №1510 від 30.10.2013 року; №1570 від 31.10.2013 року (а.с. 125-132).
ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» віднесло до складу витрат суму 320740 грн., та до податкового кредиту 64148 грн. Всього перераховано 384888 грн. Заборгованості не встановлено.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що долучені до матеріалів справи копії первинних документів за своїм змістом та оформленням в повній мірі підтверджують факт проведених ПАТ «Бізнес-центр «Підзамче» господарських операцій з ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «Тенза Ліга» та ТОВ «Лейт Біз». З договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів (банківських виписок), податкових накладних, платіжних доручень, не вбачається їх невідповідності вимогам, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та в цілому долучені позивачем докази повністю відображають зміст та перебіг господарських операцій позивача, а також їх вартісні показники.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об»єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об»єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).
Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.
Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Попри свій обов»язок, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «Тенза Ліга», ТОВ «Лейт Біз», як це зазначено в акті перевірки від 12.08.2014 року №305/22-10/32408191. Відповідач не надав належної правової оцінки первинним документам, про які зазначено вище. Суд встановив, що висновки ДПІ у Личаківському районі м. Львова, по суті, ґрунтуються виключно на актах про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів, а саме: акті ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенза Ліга» (ЄДРПОУ 38703938) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року» від 08.05.2014 року №1280/26-55-22-07/38703983; акті ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейт Біз» (ЄДРПОУ 38749616) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.12.2013 року по 01.03.2014 року» від 29.05.2014 року №1512/26-55-22-08/38749616; акті ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрметалтрейдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період 01.10.2013 року по 31.10.2013 року від 21.11.2013 року №720/26-54-22-02/38398399 (а.с. 189-213).
Також з матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду справи суд встановив, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2014 року зобов»язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта №1280/26-55-22-07/38703938 від 08.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенза Ліга» (код ЄДРПОУ38703938) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року»; відновити в інформаційній системі «Податковий блок» показники податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза Ліга» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період діяльності з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року (а.с. 164-169).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/6922/14 від 14.08.2014 року за наслідками апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року, серед іншого, дії ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що виразилися у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Тенза Ліга» (код за ЄДРПОУ 38703938), результати якої оформлені Актом №1280/26-55-22-07/38703938 від 08.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенза Ліга» (код ЄДРПОУ 38703938) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року», визнано протиправними. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року залишено без змін (а.с. 170-177).
Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду про те, що станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення, підстави для його винесення, що базувалися на інформації, отриманій згідно акта №1280/26-55-22-07/38703938 від «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенза Ліга» (кодЄДРПОУ38703938) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року» були відсутніми, оскільки дії податкового органу визнано протиправними щодо складення такого акту.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві по вжиттю заходів, направлених на проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалтрейдінг», за результатом якої складено акт №720/26-54-22-02/38398399 від 21.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалтрейдінг» (код за ЄДРПОУ 38398399), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.10.2013 року по 31.10.2013 року» визнано протиправними та зобов»язано ДПІ у Оболонському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов»зань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» інформацію, внесену на підставі акту №720/26-54-22-02/38398399 від 21.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалтрейдінг» (код за ЄДРПОУ 38398399), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.10.2013 року по 31.10.2013 року» (а.с. 178-185).
На підставі наведеного вище, окружний суд дійшов вірного висновку, що інформація зазначена в акті №720/26-54-22-02/38398399 від 21.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалтрейдінг» (код за ЄДРПОУ 38398399) не може слугувати підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 64148 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що один платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. В основу акту перевірки позивача лягли акти про неможливість перевірки контрагентів позивача, дії ж по складанню котрих судом визнані протиправними. Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов»язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.
Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року №21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов»язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.
Беручи до уваги наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при перевірці фінансово-господарських взаємовідносин позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства контролюючий орган помилково ставить правильність обчислення позивачем податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у пряму залежність від господарської діяльності контрагентів позивача.
В зв»язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року у справі №813/7018/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.04.2015 року.