ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
25.12.2006 |
Справа №2-13/19450-2006А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Жукової А.І.
при секретарі Ковальчук К.В.
за участю:
Від позивача - ОСОБА_1 - спд, паспорт
Від відповідача - Вовк В.Н. - гол. спец., ю/к., дов. 1428 від 24.10.2005 року
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1
До відповідача Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК, м. Сімферополь вул. Гоголя, 14.
Про визнання висновку незаконним
Суть спору: СПД ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом про скасування Висновку № НОМЕР_1 від 12.09.2006 року Комітету з охорони культурної спадщини РМ АР Крим. Також позивач просить зобов'язати Комітет з охорони культурної спадщини РМ АР Крим видати йому позитивний висновок для подальшого виконання відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування офісу за адресою: мАДРЕСА_1, площею 0,02 га.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновком Комітету з охорони культурної спадщини № НОМЕР_1 від 12.09.2006 року позивачу було відмовлено в подальшому виконанні відведення в оренду земельної ділянки у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка входить в зону охоронного ландшафту гори Дарсан (зона № 25).
Позивач вважає, що цей висновок порушує його право, яке надається йому ст. 116 Земельного Кодексу України, ст.6 Закону України „Про оренду землі” , а саме: право на отримання у користування на умовах оренди за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоповерхового житлового комплексу.
Відповідач проти позову заперечує. Заперечення на позов мотивовані тим, що 12.09 2006 року Комітет видав на адресу позивача висновок про неможливість відводу земельної ділянки за № НОМЕР_1. Підставою для відмови у узгодженні відводу земельної ділянки стало місцезнаходження ділянки у зоні охоронного ландшафту. Межі та режим використання охоронної зони затверджені Постановою Уряду АРК від 16.11.95 року №330 „Про затвердження історико-архітектурного плану та схем комплексного охоронного зонування пам'яток історії, культури, природи адміністративного району Великої Ялти”. На час прийняття Постанови, згідно ст.29 Закону УРСР „Про охорону та використання пам'яток історії та культури” (1978р) , ст. 7, ст. 30 Закону Республіки Крим „Про охорону та використання пам'яток культури” (від 26.03.93 року) , до повноважень Уряду Ар Крим відносилось прийняття рішень про встановлення зон охорони пам'ятників.
Провадження по справи здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони відмовились від послуг перекладача.
Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.
Сторони у судовому засіданні заявили про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам були вручені пам'ятки про права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
в с т а н о в и в:
Відповідно до п.6, 8 ст.3 КАС України адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ст.104 КАСУ до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.ч. 1, ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Ялтинської міської ради № НОМЕР_2 від 01.03.2004 року позивачу був наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у оренду площею 0,02 га для будівництва та обслуговування офісу зі складськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 6 ст.123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.
Однак згідно висновку Комітету з охорони культурної спадщини № НОМЕР_1 від 12.09.2006 року позивачу було відмовлено в подальшому виконанні відведення в оренду земельної ділянки у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка входить в зону охоронного ландшафту гори Дарсан (зона № 25).
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правових акти, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі ж невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16.11.95р., що покладено в основу висновку Комітету з охорони культурної спадщини АРК, була прийнята на підставі повноважень наданих уряду АРК ч.2 ст.29 Закону України "Про охорону і використання пам'ятників історії та культури". Однак, Закон України "Про охорону і використання пам'ятників історії та культури" втратив силу у зв'язку із прийняттям Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. № 1805 - III.
Постановою Уряду АРК № 330 від 16.11.95 р. затверджені історико-архітектурний опорний план і комплексне охоронне зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти відповідно до якого в ряді цих зон заборонене нове будівництво. Ці положення постанови суперечать п.3.ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", яка у діючий редакції (зміненої законом від 16.12.04 р. № 2245-IV) містить не безумовну заборону на здійснення містобудівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органа охорони культурної спадщини.
Законом України "Про охорону культурної спадщини" і прийнятими в його виконання нормативними актами введені нові: термінологія, назви й визначення об'єктів підметів охороні, а так само режими охорони, способи й механізми встановлення охоронних зон. Так, на приклад, введено поняття "історичний населений пункт" та "історичний ареал населеного пункту", що не передбачалося постановою уряду АРК від 16.11.1995 р., законодавством України, на підставі якого воно приймалося.
Постановою Кабінету Міністрів України № 878 26.06.2001р. був затверджений "Список історичних населених пунктів", у який внесені міста Ялта та Алупка, що входять до складу "Великої Ялти".
Постановою Кабінету міністрів України № 318 від 13 березня 2002р. був затверджений „Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць”. Відповідно до п.10, 12 зазначеного нормативного акту історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.
Для кожного ареалу визначаються режим використання й конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони й використання історичних ареалів населених пунктів. Правила охорони й використання повинні враховуватися при розробці місцевих правил забудови.
Для населених пунктів віднесених до списку історичних населених пунктів місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами за узгодженням з Міністерством культури, Держкомбудом або вповноваженим їм органом культурної спадщини.
У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання вимог Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995 р. входить у пряме протиріччя з Конституцією України та Законами України "Про місцеве самоврядування", "Про основи містобудування", "Про планування і забудову території", "Про охорону культурної спадщини", "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", а також прийнятими на їх виконання актам.
Слід зазначити і те, що всупереч Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" правова реєстрація постанови Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16.11.95р. не здійснена, як не має відомостей і про публікацію повного тексту постанови та затверджених їм додатків у 12 томах.
Суд не має доказів наявності єдиного "Історико-архітектурного плану адміністративного району Більшої Ялти" (12 томів) у вигляді належним чином оформленого документу. При таких обставинах установити автентичність "Історико-архітектурного плану адміністративного району Великої Ялти" (12 томів) неможливо.
Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" установлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятників. Згідно ст.2, 32 зазначені Закони зони охоронюваного ландшафту визначаються в межах зон пам'ятників, такі зони повинні бути визначені топографічне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства права та законні інтереси суб'єктів господарювання можуть бути захищені у тому числі і шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії.
За викладеними обставинами суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним висновок Республіканського комітету з охорони культурної спадщини РМ АРК № НОМЕР_1 від 12.09.2006 року про неможливість відведення земельної ділянки, орієнтовної площі 0,02 га для будівництва та обслуговування офісу зі складськими приміщеннями, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
3. Зобов'язати Республіканський комітет з охорони культурної спадщини РМ АРК (95000, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 14) виконати відповідно до вимог Закону України “З охорони культурної спадщини” дії, пов'язані з узгодженням можливості відведення СПД ОСОБА_1(АДРЕСА_1) земельної ділянки орієнтовної площі 0,02 га для будівництва та обслуговування офісу зі складськими приміщеннями, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; банківські реквізити суду не відомі) 3,40 грн. державного мита та 1090,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової землевпорядкувальної експертизи.
Виконавчий документ видати після вступу постанови у законну силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Жукова А.І.