ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.12.2006 | Справа №2-13/9559-2006А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Жукової А.І.
при секретарі Ковальчук К.В.
за участю:
Від позивача – Крамаренко Є.В. – пред-к, дов. від 11.04.2006р.
Від відповідача – Вовк В.Н. – гол. спец., ю/к., дов. 1428 від 24.10.2005 року
Від третьої особи – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа-Тур”, м. Ялта Парковий проїзд, 2-б
До відповідача Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК, м. Сімферополь вул. Гоголя, 14.
Третя особа Республіканський комітет АРК з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь вул. Кечкеметська, 198
Про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.
Суть спору: ТОВ “Медіа-Тур” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом про визнання дій Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим відносно ненадання висновку по узгодженню проектних матеріалів по відведенню земельної ділянки для будівництва та обслуговування пансіонату для сімей з дітьми за адресою: м. Ялта смт. Лівадія вул. Віноградна, район будинку № 24. Також позивач просить зобов’язати Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим надати йому позитивний висновок для подальшого виконання відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування пансіонату для сімей з дітьми за адресою: м. Ялта смт. Лівадія вул. Віноградна, район будинку № 24.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням 35 сесії 4 скликання Лівадійської селищної ради № 64 від 21.02.1006 року нам був наданий дозвіл на складання проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 0,67 га для будівництва та обслуговування пансіонату для сімей з дітьми.
Листом № 6 від 06.03.2006 року позивач звернувся до Комітету з охорони культурної спадщини АР Крим з проханням видати висновок про можливість відведення земельної ділянки площею 0,67 га. Не отримавши ніякою відповіді на звернення, Товариство звернулося повторно до Комітету з Листом від 10.04.2006 року.
Згідно Листа № 2083-п від 12.04.2006 року відповідач по справі відмовив у видачі висновку у зв’язку з тим, що дані землі відносяться до охоронних паркових зон, і видача висновків про можливість відведення земельної ділянки не входить до компетенції Комітету з охорони культурної спадщини АР Крим.
Позивач вважає, що „Санаторій „Нижня Ореанда” та Лівадійський парк не є парками - пам’ятками садово - паркового мистецтва та об’єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, оскільки немає жодного наказу Президента України про оголошення та створення об’єктів природно-заповідного фонду національного значення – Парків - пам’ятників садово – паркового мистецтва „Санаторій „Нижня Ореанда” та Лівадійський парк. Згідно Постанови РМ АР Крим „Про пам’ятники історії і культури” № 72 від 19.03.1996 року ніяких об’єктів природно – заповідного фонду місцевого значення – Парків – пам’ятників садово – паркового мистецтва „Санаторій „Нижня Ореанда” та Лівадійський парк не має.
Тому вважає, що дії відповідача суперечать діючому законодавству.
Відповідач проти позову заперечує. Заперечення на позов мотивовані тим, що Комітет відмовив позивачу по справі у видачі висновку, оскільки відповідно до Постанови РМ АР Крим № 330 від 16.11.1995 року „Про затвердження історико-культурного архітектурного плану і комплексного охоронного зонування пам’ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти” вказана земельна ділянка входить до зони Парків „Нижня Ореанда” та Лівадія (зона № 13) та відповідно до ст. 5 Закону України „Про охорону культурної спадщини” та Наказу Міністерства культури № 86 від 16.02.2005 року компетенція відносно видачі висновку по узгодженню особам проектних матеріалів по відведенню земельної ділянки, яка розташована на території пам’ятника національного значення, відноситься до компетенції Державної служби охорони культурної спадщини. Крім того, у зв’язку з цим, усі документи позивачу необхідно спрямувати у Державну службу охорони культурної спадщини України для підготовки висновку.
Ухвалою ГС АР Крим від 22.06.2006 року до участі у справі як третя особа був залучений Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища.
Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища надав суду пояснення з яких виходить, що статус Лівадійського парку і Нижньої Ореанди регламентується Рішенням Кримської обласної ради народних депутатів Виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів Виконавчого комітету від 18.12.1984р. за № 597 „Про мережу територій та об’єктив природо-заповідного фонду”, а також постановою Державного комітету Української РСР по екології та раціональному природокористуванню від 30.08.1990р. за № 18 „Про затвердження переліку парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва республіканського значення”.
Ухвалою ГС АР Крим від 30.08.2006 року провадження по справі було зупинено та по справі була призначена судова землевпорядкувальна експертиза.
28.11.2006 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 13 від 27.11.2006 року, відповідно до якого, границі охоронної зони № 13 у натурі не встановлені та охоронні знаки, які дозволяють встановити місце розташування охоронної зони № 13 не обнаружені.
Провадження по справи здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони відмовились від послуг перекладача.
Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.
Сторони у судовому засіданні заявили про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам були вручені пам'ятки про права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
в с т а н о в и в:
Відповідно до п.6, 8 ст.3 КАС України адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ст.104 КАСУ до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено Ії права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.ч.1, ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Рішенням 35 сесії 4 скликання Лівадійської селищної ради № 64 від 21.02.1006 року нам був наданий дозвіл на складання проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 0,67 га для будівництва та обслуговування пансіонату для сімей з дітьми.
Відповідно до ч. 6 ст.123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.
Листом № 6 від 06.03.2006 року позивач звернувся до Комітету з охорони культурної спадщини АР Крим з проханням видати висновок про можливість відведення земельної ділянки площею 0,67 га. Не отримавши ніякою відповіді на звернення, Товариство звернулося повторно до Комітету з Листом від 10.04.2006 року.
Згідно Листа № 2083-п від 12.04.2006 року відповідач по справі відмовив у видачі висновку у зв’язку з тим, що дані землі відносяться до охоронних паркових зон, і видача висновків про можливість відведення земельної ділянки не входить до компетенції Комітету з охорони культурної спадщини АР Крим.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правових акти, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі ж невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16.11.95р., що покладено в основу листа Комітету з охорони культурної спадщини АРК, була прийнята на підставі повноважень наданих уряду АРК ч.2 ст.29 Закону України "Про охорону і використання пам'ятників історії та культури". Однак, Закон України "Про охорону і використання пам'ятників історії та культури" втратив силу у зв'язку із прийняттям Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. № 1805 - III.
Постановою Уряду АРК № 330 від 16.11.95 р. затверджені історико-архітектурний опорний план і комплексне охоронне зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти відповідно до якого в ряді цих зон заборонене нове будівництво. Ці положення постанови суперечать п.3.ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", яка у діючий редакції (зміненої законом від 16.12.04 р. № 2245-IV) містить не безумовну заборону на здійснення містобудівних, архітектурних або ландшафтних перетворень , будівельних меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органа охорони культурної спадщини.
Законом України "Про охорону культурної спадщини" і прийнятими в його виконання нормативними актами введені нові: термінологія, назви й визначення об'єктів підметів охороні, а так само режими охорони, способи й механізми встановлення охоронних зон. Так, на приклад, введено поняття "історичний населений пункт" та "історичний ареал населеного пункту", що не передбачалося постановою уряду АРК від 16.11.1995 р., законодавством України, на підставі якого воно приймалося.
Постановою Кабінету Міністрів України № 878 26.06.2001р. був затверджений "Список історичних населених пунктів", у який внесені міста Ялта та Алупка, що входять до складу "Великої Ялти".
Постановою Кабінету міністрів України № 318 від 13 березня 2002р. був затверджений „Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць”. Відповідно до п.10, 12 зазначеного нормативного акту історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.
Для кожного ареалу визначаються режим використання й конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони й використання історичних ареалів населених пунктів. Правила охорони й використання повинні враховуватися при розробці місцевих правил забудови.
Для населених пунктів віднесених до списку історичних населених пунктів місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами за узгодженням з Міністерством культури, Держкомбудом або вповноваженим їм органом культурної спадщини.
У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання вимог Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995 р. входить у пряме протиріччя з Конституцією України та Законами України "Про місцеве самоврядування", "Про основи містобудування", "Про планування і забудову території", "Про охорону культурної спадщини", "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", а також прийнятими на їх виконання актам.
Слід зазначити і те, що всупереч Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" правова реєстрація постанови Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16.11.95р. не здійснена, як не має відомостей і про публікацію повного тексту постанови та затверджених їм додатків у 12 томах.
Суд не має доказів наявності єдиного "Історико-архітектурного плану адміністративного району Більшої Ялти" (12 томів) у вигляді належним чином оформленого документу. При таких обставинах установити автентичність "Історико-архітектурного плану адміністративного району Великої Ялти" (12 томів) неможливо.
Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" установлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятників. Згідно ст.2, 32 зазначені Закони зони охоронюваного ландшафту визначаються в межах зон пам'ятників, такі зони повинні бути визначені топографічне.
Ухвалою ГС АР Крим від 30.08.2006 року провадження по справі було зупинено та по справі була призначена судова землевпорядкувальна експертиза.
28.11.2006 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 13 від 27.11.2006 року, відповідно до якого, границі охоронної зони № 13 у натурі не встановлені та охоронні знаки, які дозволяють встановити місце розташування охоронної зони № 13 не обнаружені.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства права та законні інтереси суб'єктів господарювання можуть бути захищені у тому числі і шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов’язання його вчинити певні дії.
За викладеними обставинами суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. та по сплаті судової землевпорядкувальної експертизи у розмірі 1090,00 грн., понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Республіканського комітету з охорони культурної спадщини РМ АРК відносно ненадання висновку по узгодженню проектних матеріалів по відведенню земельної ділянки для будівництва та обслуговування пансіонату для сімей з дітьми за адресою: м. Ялта смт. Лівадія вул. Віноградна, район будинку № 24.
3. Зобов’язати Республіканський комітет з охорони культурної спадщини РМ АРК (95000, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 14) виконати відповідно до вимог Закону України “З охорони культурної спадщини” дії, пов’язані з узгодженням можливості відведення ТОВ “Медіа-Тур” (м. Ялта вул. Парковий проїзд, 2/1) земельної ділянки площею 0,67 га для будівництва та обслуговування пансіонату для сімей з дітьми за адресою: м. Ялта смт. Лівадія вул. Віноградна, район будинку № 24.
4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь ТОВ “Медіа-Тур” (м. Ялта вул. Парковий проїзд, 2/1 банківські реквізити суду не відомі) 3,40 грн. державного мита та 1090,00 грн. витрат, пов’язаних з проведенням судової землевпорядкувальної експертизи.
Виконавчий документ видати після вступу постанови у законну силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Жукова А.І.