Справа №4-с-26/09
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 19” січня 2009р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого – судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського районного суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві та визнати незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зобов’язати виконати ухвалу суду від 13.03.2007 року про забезпечення позову,
в с т а н о в и в:
23 січня 2008 року ОСОБА_1 , звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві, відповідно до якої просив суду визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві неправомірними, такими, що порушують вимоги ст.19 Конституції України, ст.153 ЦПК України, ст.ст.5,7,8,24,25,26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст.10,16 «Про державну службу». (а.с.1)
07 лютого 2008 року ОСОБА_1 подано доповнення до скарги, відповідно до яких просив суд визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві неправомірними, такими, що порушують вимоги ст..19 Конституції України, ст.153 ЦПК України, ст..ст.5,7,8,24,25,26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст.10,16 «Про державну службу» щодо не прийняття рішення та не надсилання повідомлень по поданій 20.12.2007 року до ВДВС заяві. (а.с.4)
26 листопада 2008 року ОСОБА_1 в судовому засіданні подав доповнення до скарги, відповідно до яких просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві щодо не виконання ухвали суду від 13.03.2007 року, від 11.12.2007 року та не надсилання заявнику копії постанови про прийняття рішення по заяві від 20.12.2007 року; зобов’язати виконати ухвалу суду від 13.03.2007 року про забезпечення позову, покласти на ВДВС Дніпровського РУЮ судові витрати та стягнути з ВДВС Дніпровського РУЮ витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду апеляційної скарги. (а.с.51)
17 грудня 2008 року ОСОБА_1 в судовому засіданні подав доповнення до скарги, відповідно до яких просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві щодо не виконання ухвал суду від 13.03.2007 року, від 11.12.2007 року не повідомлення про хід виконавчого провадження, не повернення виконавчого документа стягувану та не надсилання копії постанов про відкриття провадження від 25.01.2007 року про арешт коштів від 08.01.08 р., від 05.03.08 року, про арешт майна від 24.03.2008 року, про закінчення провадження від 07.07.2008 року; визнати незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2008 року; зобов’язати виконати ухвалу суду від 13.03.2007 року про забезпечення позову, покласти на ВДВС Дніпровського РУЮ судові витрати та стягнути з ВДВС Дніпровського РУЮ витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду апеляційної скарги. (а.с. 62)
Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у первісний заяві та заявах про доповнення раніше заявлених вимог, додатково пояснив, що в межах розгляду цивільної справи за його позовом до СПД ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди за користування житловим приміщенням, Дніпровським районним судом міста Києва 13 березня 2007 року винесено ухвалу , якою накладено арешт на майно та грошові кошти СПД ОСОБА_2 в межах заявлених ним вимог в сумі 14196,00 грн., яка спрямована до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві. Однак, дана ухвала суду не була прийнята до провадження державним виконавцем та винесено постанову від 05.11.2007 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, ця постанова стягувачем була оскаржена до Дніпровського районного суду міста Києва. За результатами розгляду даної справи, винесено ухвалу суду від 11 грудня 2007 року, якою скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві задоволено, визнано постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.11.2007 року №826/12 неправомірною та скасовано дану постанову, також зобов’язано державного виконавця виконати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 березня 2007 року про забезпечення позову, постановлену у справі №2-184/07. Незважаючи на це, державним виконавцем не надано будь-якої інформації про виконання як ухвали суду від 13.03.2007 року, так і ухвали суду від 11 грудні 2007 року, його особисто, як стягувача по справі, не повідомлено про хід проведення виконавчого провадження та вчиненні державним виконавцем виконавчі дії, жодного документу, який винесено державним виконавцем в рамках цього виконавчого провадження на адресу стягувача не надходило. Тому, в січні 2008 року він звернувся до суду із скаргою на дії Відділу державного виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, однак до грудня 2008 року йому не було відомо про проведені державним виконавцем виконавчі дії, в тому числі про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, яку винесено державним виконавцем 07.07.2008 року, оскільки жодної постанови на його адресу від державного виконавця не надходило. Вважає, що державним виконавцем поверхнево проведеного виконавчі дії та по суті не виконана ухвала суду від 13.03.2007 року про забезпечення позову, оскільки проведені державним виконавцем дії не свідчать про те, що виявлено майно боржника, яке з урахуванням оцінки майна, має в майбутньому, при постановлені рішення суду, задовольнити вимоги позивача, яким є ОСОБА_1 , в межах заявлених його позовних вимог, також не проведена оцінка майна, яке виявлено у боржника, тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2008 року є передчасною та такою, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому просить задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Представник ВДВС Дніпровського району міста Києва Мироненко Н.М. в судовому засіданні проти поданої скарги заперечувала, просила в скарзі відмовити, з підстав викладених у запереченнях на скаргу, які залучено до матеріалів справи. (а.с.80-82)
Заслухавши думку скаржника, представника суб’єкта оскарження Мироненко Н.М., дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13 березня 2007 року Дніпровським районним судом міста Києва по справі №№2-184/07 винесено ухвалу про накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і знаходяться у нього або інших осіб, в межах суми 14196,00 грн.
11 грудня 2007 року Дніпровським районним судом міста Києва винесено ухвалу в межах розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії державних виконавців відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві, відповідно до якої скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві задоволено частково. Визнано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.11.2007 року №826/12 неправомірною та скасовано дану постанову. Зобов’язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві виконати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 13 березня 2007 року, постановлену у справі №2-184/07. В решті заявлених вимог відмовлено.
Так, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвали про забезпечення позову виносяться судом за заявою заінтересованої особи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Разом з цим, Законом України «Про виконавче провадження», яким керується державний виконавець при виконанні рішень, встановлено, що негайне виконання полягає в тому, щоб державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження до нього виконавчого документа виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а подальші виконавчі дії будуть проводитись у порядку, встановленому Законом.
Як з’ясовано судом, 25 грудня 2007 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Мироненко Наталією Михайлівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання ухвали №2-184/07, яка винесена 13.03.2007 року Дніпровським районним судом міста Києва про накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать СПД ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і знаходяться у нього або в інших осіб, в межах 14196,00 грн.
Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець надає строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п’ятнадцяти днів, а потім вживає заходи, передбачені Законом, спрямовані на своєчасне, повне та неупереджене виконання рішення.
Однак, Законом встановлено, що за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог державний виконавець розпочинає проводити виконавчі дії не пізніше ніж через 5 днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 25 Закону).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем, при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, не встановлено боржнику строк для добровільного виконання ухвали суду, та, в подальшому, не стягнуто з нього виконавчий збір і витрати пов’язані з провадженням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з наданих Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві матеріалів виконавчого провадження щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову від 13 березня 2007 року, державним виконавцем в межах даного виконавчого провадження проведено наступні дії:
- направлено запити до відповідних органів з приводу виявлення рухомого та нерухомого майна у боржника ОСОБА_2 ;
- 08.01.2008 року винесено постанову про арешт коштів боржника – СПД ОСОБА_2 на рахунках, відкритих в КРД «Райффайзен БАНК Аваль»;
- 05.03.2008 року винесено постанову про арешт коштів боржника – СПД ОСОБА_2 на рахунках, відкритих в КРД «Райффайзен БАНК Аваль»;
- 24 березня 2008 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: причеп, модель 1991 року випуску, 2392У4 УЧ239204 03.08.1991 року, який належить ОСОБА_2
Відповідно ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладене стягнення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
В той же час, судом встановлено, що під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, державним виконавцем не в повному обсязі проведено виконавчі дії з приводу виявлення майна боржника, на яке може бути звернене стягнення, відсутні акти про відсутність у боржника іншого майна, а саме, наявного рухомого майна, грошових коштів, предметів домашнього вжитку тощо.
Всупереч вимог ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем не проведено оцінки майна боржника, яке виявлене під час здійснення виконавчих дій, а саме: рухоме майно – автомобільний причеп, який належить боржникові за даними органу автоінспекції, що унеможливлює вирішення питання в якій саме частині забезпечено позов стягувача.
Однак, незважаючи на відсутність оцінки виявленого майна боржника, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 07 липня 2008 року, виходячи зі змісту якої зазначається: „ Постановою державного виконавця від 24.03.2008 року №948/12 накладено арешт на автотранспортний засіб, який належить на праві власності СПД ОСОБА_2 Згідно повідомлення УДАІ МВС України від 06.06.08 р. вказана постанова виконана в повному обсязі. Згідно відповіді БТІ м. Києва встановлено про відсутність зареєстрованого за СПД ОСОБА_2 на праві власності нерухомого майна», за наявності цих обставин державний виконавець на підставі п.8 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» закінчив виконавче провадження, тобто у зв’язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
За нормою частини другої ст.25 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період реалізації арештованого майна.
Однак, даних, які б мали свідчити про те, що державним виконавцем було відкладено провадження виконавчих дій та/або зупинено виконавче провадження, суду надано не було.
Обов’язки і права державного виконавця визначені у статті 5 Закону України „Про виконавче провадження, серед яких, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; накласти арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах; викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках передбачених законом; при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників – фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в уставленому порядку із залученням працівників внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке законом можливе звернути стягнення.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві не в повному обсязі проведені виконавчі дії на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 13 березня 2007 року про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки в матеріалах виконавчого провадження не міститьсь інформації про те, що державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій повно та всебічно перевірено наявність банківських рахунків, відкритих на ім’я боржника, а також наявність рухомого та нерухомого майна, що ймовірно може належати боржникові; не проведена оцінка виявленого рухомого майна, а також про хід виконавчого провадження, прийнятті державним виконавцем процесуальні дії в рамках даного виконавчого провадження, не проінформовано сторін виконавчого провадження, не вжито заходів для повідомлення боржника про можливість добровільного виконання ухвали суду та стягнення виконавчого збору, в той же час не повідомлення стягувача про проведення виконавчих дій унеможливила останнього вчинити дії з приводу проведення авансування певних виконавчих дій та сприяти своєчасному та повному виконанню ухвали суду.
Відповідно до ст. 27 даного Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.
В той же час, в матеріалах виконавчого провадження не міститься супровідних документів, які мали свідчити про те, що про виконання обсягу виконавчих дій державним виконавцем направлялись сторонам повідомлення про вчинення виконавчих дій, а також відповідні процесуальні документи, які виносились державним виконавцем в процедурі виконання виконавчого провадження.
Суд критично відноситься до пояснення представника суб’єкта оскарження Мироненко Н.М., яка стверджувала в судовому засіданні, що всі обов’язкові документи виконавчого провадження, які відповідно до вимог чинного законодавства мають направлятись сторонам виконавчого провадження, направлялись їм для відомо шляхом направлення поштовими відправлення простою кореспонденцією, оскільки до суду надано лише витяги з журналів реєстрації кореспонденції Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, які свідчать лише про реєстрації у відповідному журналі даної кореспонденції, однак відповідних поштових реєстрів, які мали підтвердити відправку кореспонденції, в тому числі саме на адресу суб’єкта оскарження Галкіну В.В., суду не надано.
Таким чином, сукупність зібраних по справі доказів, дає підстави суду дійти висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві щодо виконання виконавчого провадження в частині виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 13 березня 2007 року про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки судом достовірно встановлено, що протягом визначеного законодавством строку виконавче провадження не виконано в обсязі встановленому чинним законодавством, вимоги ухвали суду про забезпечення позову не виконано, виконавчі дії вчиненні державним виконавцем поза межами строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.383 Цивільного процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як зазначено в статті 387 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимоги заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушенні права чи свободи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в межах розгляду даної скарги суд має діяти відповідно до ст.387 Цивільного процесуального кодексу України та прийняти судове рішення в частині заявлених вимог щодо неправомірності дії суб’єкта оскарження Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві.
Відповідно до частини першої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.
При цьому суд враховує, що виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ратифікована Законом від 17липня 1997 року №475/97-ВР).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 5, 25, 50, 57 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст. 209-210, 212-215, 383-387 Цивільного процесуального кодексу України,
у х в а л и в:
Скаргу ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві та визнати незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зобов’язати виконати ухвалу суду від 13.03.2007 року про забезпечення позову – задовольнити .
Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві щодо не виконання ухвал суду від 13.03.2007 року, від 11.12.2007 року не повідомлення про хід виконавчого провадження, не повернення виконавчого документа стягувачу та не надсилання копії постанов про відкриття провадження від 25.01.2007 року, про арешт коштів від 08.01.08 р., від 05.03.08 року, про арешт майна від 24.03.2008 року, про закінчення провадження від 07.07.2008 року.
Визнати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві Мироненко Н.М. про закінчення виконавчого провадження від 07 липня 2008 року неправомірною та скасувати дану постанову.
Зобов’язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві виконати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13.03.2007 року про забезпечення позову, постановлену у справі №2-184/07.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 10-ти днів з моменту подання заяви на апеляційне оскарження, яка має бути подана в 5-ти денний термін з моменту проголошення ухвали.
С у д д я