Справа № 140/171/13- к

Провадження №11/772/39/2015

Категорія: кримінальна

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Царапора О. П.

Доповідач : Пасько Д. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької

області в складі:

Головуючого-судді: Паська Д.П.

Суддів: Бурденюка С.І., Нагорняка Є.П.

При секретарі: Воронюк О.О.

За участю прокурора: Кузьміна С.В.

Захисників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Потерпілої: ОСОБА_4

Представника потерпілої: ОСОБА_5 та Корпала В.М.

Виправданих: ОСОБА_7 та ОСОБА_8

розглянула 28 квітня 2015 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_4, а також прокурора на вирок Немирівського районного суду від 27 листопада 2014 року, яким ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше

не судимого

визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.191 КК України та ч.5 ст.191 КК України та виправдано за недоведеністю їх вчинення.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця м. Хмільника Вінницької

області, жителя АДРЕСА_2,

раніше не судимого

визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні, передбаченому ч.5 ст.191 КК України, та виправдано за недоведеністю його вчинення.

В задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання з речовими доказами.

Як вбачається з виправдовувального вироку районного суду, ОСОБА_7, який працював директором ТОВ «Осанна» та ОСОБА_8, який працював державним нотаріусом Першої Вінницької нотаріальної контори ставилося до вини те, що вони у квітні 2008 року у м. Вінниці умисно, з корисливих мотивів незаконно обернули на свою користь отримані від потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_4 кошти в сумі 60000 доларів США як оплату за придбання двокімнатної квартири в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3.

Аналогічно ОСОБА_7 ставилося до вини незаконне заволодіння коштами в сумі 25000 доларів США, отриманих ним від потерпілої ОСОБА_11 за придбання двокімнатної квартири в тому ж будинку.

Мотивуючи виправдання підсудних, районний суд вказав, що він критично оцінює показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_4 з огляду на те, що вони є зацікавленими особами у зв'язку з перебуванням у родинних стосунках в якості матері та дочки і не надали суду будь-яких документально підтверджених доказів передачі коштів підсудним. Таким же чином суд віднісся і до показань потерпілої ОСОБА_11, які та давала під час досудового слідства.

Крім того, прийняте рішення суд мотивував і тим, що він не може перевірити та дати оцінку як доводам обвинувачення, так і доводам захисту, а також встановити об'єктивні обставини справи, а також прийняти до уваги показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_4, оскільки вони є суперечливими та позбавлені доказової сили, показання ряду свідків прямо не вказують на вчинення злочинів обвинуваченими, а письмові докази не містять жодних об'єктивних та прямих доказів провини даних осіб.

В апеляціях прокурора, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_9, а також їхнього представника адвоката Корпало В.М. ставиться питання про скасування вироку як незаконного, винесеного з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального законодавства, такого що не відповідає фактичним обставинам справи при упередженій та однобокій оцінці доказів.

Апелянти просять постановити новий вирок, яким визнати підсудних винними в інкримінованих їм злочинах, призначити покарання у виді реального позбавлення волі та задоволити в повному обсязі заявлені потерпілими цивільні позови.

Заслухавши доповідача, виступи прокурора, потерпілої, яка з'явилася, представників потерпілих, які підтримали апеляції, виступи підсудних та їх захисників, які заперечили щодо задоволення апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи, провівши судові дебати, надавши останнє слово підсудним, обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції частково обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з протоколу судового засідання та вироку суду при розгляді справи судом допущені істотні порушення норм кримінально-процесуального законодавства щодо безпосередності та усності судового розгляду, передбачених ст.257 ч.1 КПК України 1960 р., яка зобов'язує суд безпосередньо дослідити докази в справі, допитати підсудних, потерпілих, свідків та дослідити інші докази, а також положення ст.323 КПК України 1960 р. щодо законності та обґрунтованості вироку, який має бути обґрунтований лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Проте, всупереч даних положень закону та положень ст.ст.306 ч.1 п.2 та 308 КПК України 1960 р., суд не визнавши явку потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13, оголосив їх показання, які вони давали під час досудового слідства і дав їм оцінку у вироку.

При допиті всіх свідків по справі не дотримані положення ст.303 ч.2 КПК України 1960 р., оскільки перед допитом їх по суті не з'ясовувалися їх стосунки з підсудними і потерпілими, а з'ясування цього могло істотно вплинути на оцінку їх показань.

Крім того, мотивувальна частина виправдовувального вироку не відповідає положенням ст.334 ч.4 КПК України 1960 р., оскільки в ній не в повній мірі зазначені мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення, натомість приведені вислови щодо критичної оцінки показань потерпілих, хоча всі докази по справі суд має оцінити таким чином: за наявності до того підстав або покласти в обґрунтування висновку щодо доведеності провини підсудних, або відкинути їх з наведенням відповідних мотивів, чого судом не зроблено.

Показання свідків по справі суд лише за змістом навів у вироку і підсумовуючи наведеня змісту доказів, зробив висновок про те, що суд не може перевірити та дати оцінку як доводам обвинувачення, так і доказам захисту, а також встановити об'єктивні обставини справи, що свідчить про незаконність та необґрунтованість вироку, невідповідність висновків суду, вказаних у вироку, фактичним обставинам справи.

Допущені порушення закону не можуть бути усунуті в судовому засіданні апеляційного суду, а тому вирок районного суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа відповідно до ст.379 ч.1 п.п.1, 3 та ч.4 КПК України 1960 року, поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, під час якого судове слідство має бути проведено відповідно до положень Глави 26 КПК України 1960 р., забезпечено всебічність, повноту і об'єктивність дослідження обставин справи, в повному об'ємі перевірені доводи підсудних, які висунуті ними на свій захист, докази оцінені відповідно до ст.67 КПК України 1960 р., у разі винесення вироку забезпечено його законність і обґрунтованість і недопущення подвійного висновку щодо можливості встановлення об'єктивних обставин справи та перевірити і дати оцінку як доводам обвинувачення, так і доводам захисту.

Підстав для зміни запобіжного заходу підсудним колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч.2, 366, 367 ч.1 п.п. 1 та 3, 368 ч.1 п.1, 370 ч.1, 374 ч.1 п.п.1 та 4, 377 КПК України 1960 р. та п. 11 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_4, представника потерпілих адвоката Корпала В.М., а також прокурора задовольнити частково.

Вирок Немирівського районного суду від 27.11.2014 року стосовно виправдання ОСОБА_7 за ст.191 ч.4 та ст.191 ч.5 КК України та виправдання ОСОБА_8 за ст.191 ч.5 КК України скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд але іншим складом суду.

Запобіжні заходи залишити попередні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

З оригіналом згідно: