Справа № 308/11950/13-ц

У Х В А Л А

28 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: судді Дроботі В.В.,

суддів: Бисаги Т.Ю., Власова С.О.,

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ПАТ «ПриватБанк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 грудня 2014року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в розмірі 21397,31 доларів США, що складає 170964,50 грн., за кредитним договором №212988-SOGL, укладеного 06 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 на суму 9000 доларів США строком до 25.02.2011 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_2 укладено договір поруки №211988 від 06 березня 2008року.

У зв'язку з тим, що відповідачка свої зобов'язання за договором не виконувала, банк просив задовольнити позов.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10 грудня 2014року провадження по справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав.

Не погодившись з ухвалою суду, Шуліка А.В., яка діє від імені ПАТ КБ «ПриватБанк», звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2011 року, яке набуло законної сили, стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №212988-SOGL, з врахуванням штрафних санкцій, пені та відсотків, в розмірі 82657,71 грн., що еквівалентно 10442,45 дол.США.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Пунктом 17 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду у липні 2013 року з позовом банк просив стягнути із відповідачів заборгованість, спір про стягнення частини якої вже був вирішений рішенням Жовтневого районного суду від 01 березня 2011року, зокрема стягнуто заборгованість згідно договору №212988-SOGL від 06 березня 2008року в розмірі 10442,45 дол. США, яка виникла станом на 29 березня 2010року.

В матеріалах справи міститься витяг рішення з єдиного реєстру судових рішень України від 01 березня 2011року, ухваленого Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська. (а.с.83-89). Суд закрив провадження на підставі незавіреної належним чином копії судового акта, щодо якого нема доказів про набрання законної сили.

Навіть враховуючи те, що частина заявлених позивачем у липні 2013 року вимог вже була предметом розгляду і щодо них було ухвалено рішення, то суд першої інстанції мав вирішити питання про закриття провадження у справі у цій частині, а щодо інших - встановлювати обставини щодо їх обґрунтованості і у разі доведення позову з'ясовувати дотримання позовної давності та в залежності від встановленого зробити висновок щодо вирішення спору по суті.

Однак вирішуючи спір суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, дійшов передчасного висновку про закриття провадження щодо всіх вимог позивача, які були предметом розгляду, на підставі незавіреної копії судового акта.

Згідно п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України не відповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу - задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 грудня 2014року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: