ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 922/5640/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Логвін О.О.,

за участю представників:

позивача - Романенко Т.М. (дов.№08-11/4688/2-14 від 24.12.2014р.),

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№1737 від 25.08.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківіського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1511Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року по справі №922/5640/14

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,

про стягнення 143517,89 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідача) на користь міського бюджету м.Харкова збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 178163,49 грн. згідно з розрахунком величини пайового внеску виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва.

12.02.2015 р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог вх.№5606, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь міського бюджету м.Харкова збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 143517,89 грн. згідно з розрахунком величини пайового внеску виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року (суддя Макаренко О.В.) по справі №922/5640/14 в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2015 у справі №922/5640/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність факту порушення права позивача на момент подання позову до господарського суду Харківської області. Апелянт вказує на те, що судом не досліджено великої розбіжності у сумах проведених розрахунків.

У судовому засіданні 22.04.2015р. представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року по справі №922/5640/14 та прийняти нове рішення, яким яким позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи її незаконною та необґрунтованою. Просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішеня господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року по справі №922/5640/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування.

Законом встановлено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з ч.1. ст.40 цього Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання ч.1. ст.40 Закону Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011р. №804 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок), який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

Відповідно до п.1.6 Порядку під будівництвом слід розуміти - нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а під об'єктами будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту не пізніше, ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 04.10.2013р. за № ХК 202132770451, будівництво кафе літ. А-1 за навісом літ. Б по АДРЕСА_1 вважається закінченим будівництвом об'єкт готовим до експлуатації.

З Декларації про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становить 349,956 тис. грн.(а.с. 25-а.с.26).

Замовником будівництва за даною декларацією є відповідач ФОП ОСОБА_3.

В матеріалах справи міститься лист від 12.11.2013р. Департаменту економіки та комунального майна № 687/0/124-14, в якому пропонував ФОП ОСОБА_3 у 10-ти денний термін звернутись до Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна для підготовки проекту договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова та надати документи, передбачені п. 2.6 Порядку (а.с. 19-а.с.20).

11.12.2013р. Департаментом економіки та комунального майна на адресу відповідача надіслано пропозицію про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при будівництві громадської будівлі - кафе - літ. А-1 з навісом літ. Б за адресою узбережжя Безлюдівського водойму, б/н. (а.с.21).

Разом із даною пропозицією відповідачеві було надіслано у 2-х примірниках для розгляду та підписання договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при будівництві громадської будівлі - кафе - літ. А-1 з навісом літ. Б за адресою узбережжя Безлюдівського водойму, б/н.

Департаментом економіки та комунального майна проведено розрахунок кошторисної вартості будівництва кафе літ. А-1 за навісом літ. Б по АДРЕСА_1, яке було прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 04.10.2013 року за № ХК 202132770451, яка відповідно до здійсненого розрахунку становить 178163,49 грн. (а.с.24).

Позивач з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог заявив до стягнення з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) згідно з розрахунком величини пайового внеску виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва в розмірі 143517,89 грн. на підставі приписів ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. ст. 22, 623 ЦК України.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з наступного.

Згідно з п.4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 ЦК України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 р. у справі №42/266-6/492).

При цьому відповідно до частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачу надсилався лист Департаменту економіки та комунального майна від 22.11.2013 р. №613/0/114-13, в якому відповідачеві було запропоновано звернутись у 10-ти денний термін до Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна для підготовки проекту договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та надати документи, передбачені п. 2.6 Порядку та на направлення 11.12.2013р. відповідачу Пропозиції про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при будівництві громадської будівлі - кафе - літ. А-1 з навісом літ. Б за адресою узбережжя Безлюдівського водойму, б/н.

Позивач стверджує, що відповідач відповідей на вище вказаний лист та пропозицію не надав, надісланий разом з пропозицією примірник договору Департаменту економіки та комунального майна не повернув.

Як встановлено судом першої інстанції, 25.04.2014р. між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (Департаментом) та відповідачем (замовником) було укладено договір №172-14/1 від 25.04.2014 р. про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, за умовами п.1.1. якого договір регулює взаємовідносини між сторонами щодо пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Харкова при будівництві громадської будівлі - кафе - літ. А-1 з навісом літ. Б за адресою узбережжя Безлюдівського водойму, б/н (а.с. 52-а.с.53).

Зі змісту листа Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 01.07.2014р. (за вих.№ Є-3-62/113-14-384/0/114-14) вбачається, що ФОП ОСОБА_3 на виконання договору №172-14/1 від 25.04.2014р. про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 25.04.2014 р. сплачено до бюджету м.Харкова кошти пайової участі в повному обсязі в розмірі 34645,60 грн. (а.с. 54).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях відповідача відсутні будь-які ознаки протиправної поведінки по відношенню до позивача. Позивач не довів суду ані розміру заявлених збитків, ані того, що відповідач є особою, діями або бездіяльністю якої позивачеві було спричинено збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 143517,89 грн.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, договір №172-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова було укладено між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та відповідачем 25.04.2014 р. і те, що кошти пайової участі внесено відповідачем в повному обсязі в розмірі 34645,60 грн., тобто до звернення позивача 05.12.2014р. з даним позовом до суду першої інстанції, господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту порушення права позивача, правомірно відмовивши в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року по справі №922/5640/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року по справі №922/5640/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.04.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.