УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2015 р. № 876/602/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Старунського Д.М.
за участі секретаря судових засідань: Щерби С.Б.
представника позивача - Янєва М.О.
представника відповідача - Токар М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до Державної фіскальної служби України про визнання недійною податкової консультації, -
встановив:
07.10.2014 ПАТ «Закарпаттяобленерго» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до ДФС України (далі - відповідач) у якому просить визнати недійною податкову консультацію від 09.09.2014 № 3787/6/99-95-42-01-15.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що порядку статті 52 ПК України він звернувся до ДФС України із заявою про надання податкової консультації з питань практичного застосування абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України. Зокрема позивач просив відповідача надати роз'яснення по питанню, чи зобов'язаний він включати до бази оподаткування податком на додану вартість суми коштів, які надходять у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії, оскільки, як вбачається з положень абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три процента річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. Листом від 19 вересня 2014 року № 3787/6/99-95-42-01-15 відповідач роз'яснив, що сума коштів, яка надійшла платнику податків у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії, включаються таким платником до бази оподаткування податком на додану вартість, оскільки на його думку подвійний розмір плати за перевищення договірних величин споживача не є штрафною санкцією, а є звичайною оплатою за спожиту електричну енергію збільшеною у двічі. ПАТ «Закарпаттяобленерго» з позицією відповідача не погодилось, оскільки вважає, що така суперечить нормам та змісту податку на додану вартість, а також не відповідає суті юридичної природи подвійного розміру плати за перевищення договірних величин.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 позов задоволено.
Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є необґрунтованою та постановлена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами, яка сплачується споживачами у випадку споживання електроенергії понад договірну величину є штрафною санкцією. Проте, апелянт вважає такі висновки помилковими, так як до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Тобто, суми коштів, які надходять у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії по своїй суті є оплатою за електроенергію, що використана понаднормово. При цьому, по подвійному тарифу оплачується тільки кількість електроенергії, яка спожита понад договірну величину. Отже, на думку апелянта, сума коштів, яка надходить у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії не є штрафною санкцією та не підпадає під визначення санкцій.
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проводить діяльність, пов'язану із постачанням електричної енергії споживачам.
13 серпня 2014 року ПАТ «Закарпаттяобленерго» звернулося до ДФС України із заявою за № 113-25/4658 про надання податкової консультації з питань практичного застосування абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України, а саме: чи зобов'язаний позивач включати до бази оподаткування податком на додану вартість суми коштів, які надходять позивачеві у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії (а.с. 8).
19 вересня 2014 року відповідачем надана податкова консультація, яка оформлена письмово - листом «Про надання відповіді» від 19 вересня 2014 року за № 3787/6/99-95-42-01-15. Вказана податкова консультація отримана позивачем 25 вересня 2014 року, про що свідчить відповідний вхідний штамп, що проставлений на цьому листі (а.с. 9).
Відповідно до наданої відповідачем податкової консультації відповідач вказав, що суми коштів, які надійшли платнику податку у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії, включаються таким платником до бази оподаткування податком на додану вартість.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація щодо практичного застосування абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України не ґрунтується на законі, оскільки двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами, яка сплачується споживачами електроенергії енергопостачальникам згідно із нормами статті 26 частини 6 Закону України «Про електроенергетику» у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, не може вважатися договірною вартістю операцій з постачання електричної енергії, з якої, як передбачено статтею 188 пунктом 188.1 ПК України, визначається база оподаткування операцій, оскільки така сплата не встановлюється сторонами договору як оплата вартості товару. Вказана двократна вартість не є компенсацією чи додатковою компенсацією вартості товарів/ послуг (в даному випадку електричної енергії), а є штрафною санкцією, встановленою за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, що обумовлюється конкретними договорами. Отже, сплата енергопостачальникам двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період є сумою штрафної санкції в розумінні статті 188 пункту 188.1 абзацу 2 ПК України та відповідно, до складу договірної (контрактної) вартості не включається, а відтак не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 52.1-52.4 статті 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами.
Згідно пункту 53.3 статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Підпунктом 14.1.191 14 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, з метою застосування терміна «постачання товарів» електрична енергія вважаються товаром.
Відповідно до статті 188 пункту 188.1 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За приписами абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Згідно частин 5, 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» (обов'язки та відповідальність споживачів енергії), споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 ГК України,).
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що споживачі електричної енергії у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої договірної величини, в яку (двократну вартість) також входить й вартість за не спожиту (фактично) електричну енергію. Таким чином відповідно до частини статті 217 Господарського кодексу України для такого споживача електричної енергії настають відповідні несприятливі наслідки.
Отже, двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами, яка сплачується споживачами електроенергії енергопостачальникам згідно із нормами частини 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, не може вважатися договірною вартістю операцій з постачання електричної енергії, з якої, як передбачено статтею 188 пунктом 188.1 ПК України, визначається база оподаткування операцій, оскільки така сплата не встановлюється сторонами договору як оплата вартості товару. Вказана двократна вартість не є компенсацією чи додатковою компенсацією вартості товарів/послуг (в даному випадку електричної енергії), а є штрафною санкцією, встановленою за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, що обумовлюється конкретними договорами.
Такі висновки суду підтверджуються частиною 7 статті 27 Закону України «Про електроенергетику», якою визначено, що санкції передбачені частиною 5 статті 26 цього Закону, застосовують в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 29.05.2014 К/9991/85049/11 за позовом ВАТ «Тернопльобленерго» до Тернопільської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, у якій суд касаційної інстанції вказав на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що двократна різниця між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електроенергію.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що сплата енергопостачальникам двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, є сумою штрафної санкції в розумінні абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України та відповідно, до складу договірної (контрактної) вартості не включається, а відтак не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надана відповідачем позивачеві податкова консультація від 19 вересня 2014 року за № 3787/6/99-95-42-01- 15 не ґрунтується на законодавстві, а тому позов належить задовольнити. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № 807/3120/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
Д.М. Старунський
Ухвала у повному обсязі складена та підписана 24.04.2015.