АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 2607/9846/12 Головуючий в І інстанції: Неганова Н.В.

Апеляційне провадження 22-ц/796/5418/2015 Доповідач: Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Корчевного Г.В., Крижанівської Г.В.,

при секретарі - Кутц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» ПАТ (далі БАНК) звернулось в суд з наведеним позовом.

Позивач зазначав, що 14 квітня 2005 року між БАНКом і ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 5689-45/5-2 з подальшим укладанням договорів від 22 листопада 2006 року, 05 вересня 2007 року і 14 серпня 2008 року про додаткові умови до основного кредитного договору, відповідно до яких продовжено строк дії кредитного договору (лінії) до 25 грудня 2010 року, а також збільшено ліміт відкличної кредитної лінії до 180 000,00 доларів США. Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованості за кредитом, яка станом на 02 липня 2012 становить 2 100 320,96 грн. (уточнення до позовної заяви суми заборгованості (т.1 а.с.106-109).

На виконання умов кредитного договору з відповідачами 25 квітня 2005 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є АДРЕСА_1.

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитом звернути стягнення на вказану квартиру шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, стягнути з відповідачів на користь БАНКу судовий збір в сумі 3219,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду від 15 листопада 2013 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5689-45/5-2 від 14 квітня 2005 року, укладеному від БАНКом та ОСОБА_4 в сумі 2 100 320,00 грн., що включає заборгованість по основному кредиту в сумі - 1 440 216,00 грн.; за відсотками - 410 563,50 грн., пеня за прострочення кредиту - 226 201,90 грн.; штраф за прострочення погашення відсотків - 23 339,56 грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,7 кв.м., жилою - 36,80 кв.м., яка належить на праві власності відповідачам - шляхом проведення прилюдних торгів за початкової ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб*єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна станом на час проведення прилюдних торгів.

Стягнуто з кожного з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на користь БАНКУ судовий збір по 804,75 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не застосування норм матеріального права, ставиться питання скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі.

Апелянт посилається на те, що справу розглянуто без участі відповідачки ОСОБА_2 Крім того, зазначає, що 03 червня 2014 року прийнято Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно цього Закону не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) нерухоме житлове майна; кредит є споживчим, видано його в іноземній валюті; квартира, яка передана в іпотеку, є єдиним житлом відповідачів.

Справу розглянуто без участі не з*явившихся в судове засідання представника БАНКу, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові зворотні відправлення від 27,30 березня 2015 року.

З*явившийся в судове засідання апелянт ОСОБА_1 заявив, що відповідачам відомо про час та місце розгляд справи.

Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 14 квітня 2005 року між Акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №5689-45/5-2, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 45 000 доларів США строком до 14 серпня 2008 року з погашенням відповідно до графіку зі сплатою 17 % річних, з фіксованою платою за надання кредиту в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту (а.с.57-58 т.1).

Відповідно до п.2.2.7 кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту позичальник зобов»язаний сплачувати пеню у розмірі відсотків річних, обчислених за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, яка діяла в період простроченої заборгованості по кредиту і відсоткам, за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 2.2.8 кредитного договору у випадку порушення строків погашення відсотків за користування кредитом позичальник зобов»язаний сплачувати штраф у розмірі 10 відсотків від суми прострочених відсотків за кожен випадок прострочення.

22 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір про додаткові умови до кредитного договору, відповідно до якого кредит переведено в режим відкличної лінії з лімітом 45 000 доларів США зі строком погашення до 14.04.2008 року (а.с.59 т.1).

05 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір про додаткові умови до кредитного договору, відповідно до якого було продовжено строк дії кредиту до 01 жовтня 2009 року та збільшено ліміт кредитної лінії до 130 000 доларів США (а.с.60 т.1).

14 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір про додаткові умови до кредитного договору, відповідно до якого було продовжено строк дії відкличної кредитної лінії до 25 грудня 2010 року, збільшено ліміт відкличної кредитної лінії до 180 000 доларів США, встановлено графік погашення кредитної лінії (а.с.61-62 т.1).

25 квітня 2005 року між Акціонерним банком «Київська Русь» та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання кредитного договору №5689-45/5-2 від 14 квітня 2005 року відповідачі передали в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,7 кв. м. (а.с.54-56 т.1).

10 вересня 2007 року між позивачем та відповідачами укладений правочин про внесення змін до договору іпотеки, в якому в тому числі параграф 1 договору іпотеки викладено у новій редакції, а саме щодо збільшення розміру кредиту до 130 000 доларів США (а.с.50-51 т.1).

18 серпня 2008 року між БАНКом та ОСОБА_2, ОСОБА_4, який діяв також і від імені ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_3 укладено правочин про внесення змін до договору іпотеки, в якому в тому числі параграф 1.1 договору іпотеки викладено у новій редакції, а саме щодо збільшення розміру кредиту до 180 000 доларів США і повернення кредиту у строк до 25 грудня 2010 року (а.с.52-53 т.1).

БАНК виконав свої зобов»язання перед позичальником ОСОБА_4, надавши кредитні кошти. Останнім, через нездійснення платежів в рахунок погашення кредиту, порушено умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.

Згідно з розрахунком станом на 02 серпня 2012 року ( а.с.6-7, т.1) заборгованість відповідача за кредитним договором в загальній сумі становить 2 100 320,96 грн., яка включає заборгованість за основним кредитом - 1 440 216,00 грн.; заборгованість за відсотками - 410 563,50 грн.; пеня за прострочення кредиту - 226 201,90 грн.; штраф за прострочення погашення відсотків - 23 339,56 грн.

10 серпня 2011 року відповідачам БАНКом направлялись вимоги про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором із застереженням про те, що в разі несплати заборгованості може бути звернуто стягнення на предмет іпотеки (а.с.34-49 т.1).

20 жовтня 2010 року Подільським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Київська Русь» заборгованості за вищевказаним кредитним договором у розмірі 1 713 633,96 грн. (а.с.65-67 т. 2).

29 грудня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЛінвінчукомІ.А. видано виконавчий напис №11066 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,7 кв. м що належить відповідачам.

16 березня 2012 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №11066.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2012 року Публічному акціонерному товариству «Банк «Київська Русь» відмовлено в задоволенні позову до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Барановського Б.В. про визнання неправомірними та протиправними дій, зобов»язання відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 29 грудня 2010 року №11066 (а.с.69 -73 т.2).

Судом було встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві знаходяться два виконавчих провадження №26140044 від 29 квітня 2011 року та №26139862 від 29 квітня 2011 року з виконання виконавчих листів, виданих відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» суми в розмірі 1 713 633 гривні 96 копійок, а також стягнення з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» по 910 гривень судових витрат. 06 жовтня 2011 року складено акт опису та арешту майна боржників. Інші дії державним виконавцем не вчинялись, кошти не стягувались, прилюдні торги не проводилися, майно не реалізоване. За вищевказаними виконавчими документами кошти не надходили, борг не погашався.

Наведені обставини підтверджується листом ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 15 листопада 2013 року за №1047/826/13п (т.2, а.с.87).

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 9.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником умов основного зобов»язання та/або іпотекодавцем умов цього договору звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи основну суму боргу та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов»язання, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов»язання, а також витрати, пов»язані з вчиненням виконавчого напису та оплатою послуг незалежного експерта.

Пунктом 10 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов»язанням, позичальник не повернув іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та випливають з основного зобов»язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов»язанням та цим договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов»язання (як основного боргу, так і процентів за ним). При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушення основного зобов»язання та/або зобов»язань, передбачених цим договором, і не менш ніж п»ятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

За вибором іпотекодержателя може бути застосований спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - за рішенням суду (п.11 іпотечного договору).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не було застосовано норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, не можуть бути прийнято до уваги, оскільки оскаржуване рішення ухвалено у 2013 році до прийняття вказаного Закону.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження з тих підстав, що, як зазначає апелянт, є чинне рішення, ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як зазначено вище, заочним рішенням 20 жовтня 2010 року Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року ухвалено рішення за позовом Акціонерного банку «Київська Русь» до ОСОБА_4 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 713 633,96 грн.

За матеріалами справи на час ухвалення оскаржуваного рішення вище вказане рішення не виконано.

Оскаржуване рішення ухвалено за позовом БАНКу до відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_1, ОСОБА_8 і ОСОБА_2, предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Правильним є висновок суду стосовного того, що відповідач ОСОБА_4 не здійснював платежі за кредитним договором, не погасив виниклу заборгованість, тому БАНК має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Приписами ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції та на його правильність не впливають, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: