Справа № 161/10415/14-к Провадження №11-кп/773/147/15 Головуючий у 1 інстанції: Борнос А. В.

Категорія: ч. 4 ст. 368 КК України Доповідач: Хлапук Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Хлапук Л.І.,

суддів - Міліщука С.Л., Денісова В.П.,

при секретарі - Бубало О.О.,

з участю прокурорів - Лисюка В.В., Базярука А.А.,

захисника - Лавренчука О.В.,

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №11-кп/773/147/15 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Лавренчука О.В. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області, мешканка АДРЕСА_4 громадянка України, з вищою освітою, одружена, працююча лікарем-терапевтом, голова Луцької міської медико-соціальної експертної комісії, несудима,

засуджена за ч. 4 ст. 368 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади у закладах охорони здоров'я на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту її затримання.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави 368 (триста шістдесят вісім) грн. 48 (сорок вісім) коп. судових витрат у справі,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженць с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, мешканець АДРЕСА_5 громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий лікарем-хірургом Луцької міської клінічної лікарні, інвалід 2 групи, несудимий,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка с. Поромів Іваничівського району Волинської області, мешканка АДРЕСА_6 громадянка України, з вищою освітою, незаміжня, непрацююча, несудима,

засуджені кожен за ч. 4 ст. 368 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, на 4 (чотири) роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади у закладах охорони здоров'я на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання, якщо вони протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти її про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто в доход держави з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 368 (триста шістдесят вісім) грн. 48 (сорок вісім) коп. з кожного судових витрат у справі.

Знято арешт, накладений на майно ОСОБА_4, згідно ухвали слідчого судді від 18.06.2014 року - транспортний засіб - причіп марки МАЗ 8114, номер шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1, 1990 р.в.; транспортний засіб "Рено Кліо" номер кузова НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_4, 1993 р.в.; квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер 3214448, загальною площею 106,6 кв.м; квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер 3486106, загальною площею 31.8 кв.м; 1/3 частину квартири АДРЕСА_3, реєстраційний номер 6828318 загальною площею 48,1 кв.м ;

Вироком вирішено долю речових доказів.

В ході розгляду кримінального провадження, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнана винною в тім, що, будучи службовою особою - головою Луцької міської медико-соціальної експертизи (МСЕК), в посадові обов'язки якої входило організація та проведення медико-соціальної експертизи, визначення ступеню обмеження життєдіяльності людини, стану працездатності, групи, причин і часу настання інвалідності, з 14.01.2014 року по 09.04.2014 року, використовуючи своє службове становище, в оглядовій кімнаті Луцької міської МСЕК, за адресою: пр. Відродження, 13, м.Луцька, повторно отримувала від жителів м. Луцька неправомірну вигоду за підтвердження ступеню обмеження їх життєдіяльності, в тім числі стану працездатності та групи інвалідності.

Так, 14 січня 2014 року о 10 год. 54 хв. отримала від ОСОБА_5 200 грн., а о 13 год. 09 хв. повторно - від ОСОБА_6 1 тисячу грн. за підтвердження 3 групи інвалідності кожному;

- 15 січня об 11 год. 58 хв. - від ОСОБА_7 - 5 тисяч грн., о 13 год. від ОСОБА_8 - 1 тисячу грн., о 14 год. - від ОСОБА_9 - 1200 грн. за підтвердження такої ж групи інвалідності;

- 16 січня о 10 год. 40 хв. - від ОСОБА_10 - 200 доларів США, вартість яких згідно курсу НБУ становила на той час 1600 грн., а о 12 год. 44 хв. - від ОСОБА_11 - 500 грн. за підтвердження 3 групи інвалідності;

- о 10 год. 52 хв. 22 січня - від ОСОБА_12 - 300 грн. за підтвердження 2 групи інвалівдності;

- об 11 год. 51 хв. 23 січня - від ОСОБА_13 - 200 грн. за підтвердження 3 групи інвалідності;

- о 10 год. 25 хв. 29 січня - від ОСОБА_14 - 400 грн. за підтвердження такої ж групи інвалідності;

- 5 лютого 2014 року о 9 год. 58 хв., о 10 год. 22 хв. та об 11 год. 12 хв. повторно отримала від ОСОБА_15 500 грн., від ОСОБА_16 - 100 грн., від ОСОБА_17 також 100 грн. за підтвердження 3 групи інвалідності;

- 11 лютого о 13 год. 13 хв. там же отримала від ОСОБА_18 100 доларів США вартістю по курсу НБУ 855 грн., а о 14 год. 29 хв. - від ОСОБА_19 - 350 грн. за підтвердження 3 групи інвалідності;

- о 12 год. 02 хв. 18 лютого - від ОСОБА_20 - 200 грн. за підтвердження цієї ж групи;

- о 9 год. 13 хв. 21 лютого 2014 року отримала від ОСОБА_21 100 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 883 грн., за підтвердження 3 групи інвалідності;

- 09.04.2014 року о 11.47 год. отримала від ОСОБА_22 1 000 грн. за підтвердження 3 групи інвалідності.

Всього за вказаний період ОСОБА_2 отримала неправомірну вигоду в сумі 15391 грн.

ОСОБА_4, працюючи лікарем-хірургом, а ОСОБА_3 лікарем-невропатологом і будучи службовими особами - членами Луцької міської медико-соціальної експертизи МСЕК, в посадові обов'язки яких входило участь у проведенні медико-соціальної експертизи, визначення ступеню обмеження життєдіяльності людини, стану працездатності, групи, причин і часу настання інвалідності, в 2014 році, використовуючи своє службове становище, в оглядовій кімнаті Луцької міської МСЕК, за адресою: пр. Відродження, 13, м. Луцька, повторно отримували від жителів м. Луцька неправомірну вигоду за підтвердження групи інвалідності.

Так, ОСОБА_4 16.01.2014 року о 12:41 год отримав від ОСОБА_11 300 грн. за підтвердження 3 групи інвалідності;

- 22.01.2014 року о 11:57 год. - від ОСОБА_23 200 грн. за підтвердження 2 групи інвалідності;

- 23.01.2014 року о 11:46 год - від ОСОБА_13 - 200 грн. за підтвердження 3 групи інвалідності;

- 20.02.2014 року о 10:40 год від ОСОБА_24 - 100 Євро, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становило 1 207 гривень, за підтвердження 3 групи інвалідності;

- 01.04.2014 року о 11:20 год. отримав від ОСОБА_25 500 грн., за підтвердження 3 групи інвалідності.

Таким чином ОСОБА_4 за період з 16.01.2014 року по 09.04.2014 року отримав від вищевказаних громадян неправомірну вигоду на загальну суму 3 200 грн.

ОСОБА_3 15.01.2014 року о 11:35 год. отримала від ОСОБА_7 1 тисячу грн. за підтвердження 3 групи інвалідності;

- 16.01.2014 року о 13:17 год - від ОСОБА_26 - 1000 грн. за таку ж групу інвалідності;

- 07.02.2014 року о 09:37 год. - від ОСОБА_27 - 300 грн. за підтвердження 2 групи інвалідності;

- 09.04.2014 року о 11:47 год. - від ОСОБА_22 1000 грн. за підтвердження 3 групи інвалідності.

Всього за період з 15 січня по 9 квітня 2014 року ОСОБА_3 отримала неправомірну вигоду в сумі 3300 грн.

Адвокат Лавренчук О.В. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 в своїй апеляції посилається на однобічність і неповноту досудового і судового розслідування, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм кримінального і кримінального процесуального права.

Зокрема, незаконне визнання ОСОБА_2 винною в службовому злочині, в той час, як вона не була службовою особою. Побудову обвинувального вироку на сумнівних показаннях свідків та доказах, здобутих з порушенням закону, які суд безпідставно відмовився визнати недопустимими.

Вважає, що ОСОБА_2 була спровокована правоохоронними органами та свідком ОСОБА_22 на отримання від останнього неправомірної вигоди.

Звертає увагу на проведення негласних слідчих дій з порушенням ст. 290 КПК України, невідкриття досудовим слідством матеріалів йому, як захиснику обвинуваченої. Вказує на упередженість головуючого по справі судді Борнос А.В. та безпідставне незадоволення судом заявленого їй відводу.

Прохає вирок скасувати, ухваливши новий виправдувальний.

Інші учасникі судового розгляду, в тім числі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, який доповів суть справи і доводи апеляції, обвинувачену ОСОБА_2 та її захисника Лавренчука О.В., які її підтримали, обвинувачену ОСОБА_3, яка покладаються на думку суду, міркування прокурорів про законність винесеного вироку і залишення його без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

Отримання ОСОБА_2 на посаді голови Луцької міської медико-соціальної експертизи МСЕК з використанням свого службового становища неправомірної вигоди від громадян за підтвердження їм групи інвалідності стверджуються сукупністю зібраних і досліджених судом доказів.

Так, правовий статус ОСОБА_2 як службової особи підтверджується наказом №20/0с від 07.06.1999 року, Положенням "Про медико-соціальну експертизу", затвердженого КМУ 03.12.2009 року № 1317, її посадовою інструкцією.

Згідно них ОСОБА_2 перебувала на посаді голови Луцької міської медико-соціальної експертизи МСЕК, в її обов'язки входила організація та проведення медико-соціальної експертизи, тобто визначення стану працездатності особи, групи інвалідності, потребу інвалідів у медичній та соціальній допомозі тощо. Тобто була наділена організаційно- розпорядчими функціями. А тому суд підставно визнав її службовою особою.

Згідно Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Положення про медико-соціальну експертизу медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів, місцевого бюджету, фондів медичного страхування, благодійних фондів. Встановлення групи інвалідності проводиться МСЕК безоплатно.

З показань свідків ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_7 та ін. вбачається, що дізнавшись один від одного про необхідність дачі голові МСЕК ОСОБА_2 коштів за встановлення чи підтвердження стану непрацездатності та групи інвалідності, вони давали їй їх залежно від свого матеріального стану. Зокрема, за підтвердження 3 групи інвалідності ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_6, ОСОБА_29, ОСОБА_22 по 1000 грн. з кожного, від ОСОБА_7 5000 грн., ОСОБА_9 - 1200 грн., ОСОБА_13 та ОСОБА_28 по 200 грн. з кожного, ОСОБА_14 - 400 грн., з ОСОБА_15 - 500 грн., від ОСОБА_16 та ОСОБА_17 по 100 грн. з кожного, ОСОБА_19 - 350 грн., а від ОСОБА_10 - 200 Доларів США, від ОСОБА_18 та ОСОБА_21 по 100 доларів США. Крім того отримала від ОСОБА_12 за підтвердження 2 групи інвалідності 22.01.2014 року 300 грн.

З показань цих свідків вбачається, що ці кошти вони вручали ОСОБА_2 між 14.01.2014 та 09.04.2014 року в оглядовій кімнаті Луцької МСЕК.

Свідки з достатньою детальністю викладали обставини вчинення ОСОБА_2 інкримінованого злочину. Їх показання на досудовому та судовому слідстві ідентичні, підтверджуються показаннями обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_30 - членів МСЕК про отримання ними та ОСОБА_2 такої винагороди. Те, що дані свідки точно не пам'ятають номінал купюр, які давали обвинуваченій, не впливає на правдивість їх показань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає твердження апелянта про оговір даної обвинуваченої свідками голослівним.

Як встановив суд, вищевказані кошти свідки давали ОСОБА_2 саме за виконання тих дій, які вона мала б виконувати безоплатно в силу своїх службових обов'язків. Це усвідомлювали як самі свідки, так і дана обвинувачена. А тому суд вірно вважав такі дії отриманням неправомірної вигоди з використанням службового становища, не приймаючи до уваги твердження обвинуваченої про те, що вказані кошти були добровільними подарунками хворих за чуйне ставлення до них.

Судом перевірена висунута захисником обвинуваченої версія про провокацію, організовану правоохоронними органами, по отриманню ОСОБА_2 неправомірної вигоди від ОСОБА_22 Вона також не знайшла свого ствердження.

Як встановлено із показань свідка ОСОБА_22, в 2013 році він проходив медичний огляд в очолюваній ОСОБА_2 Луцькій МСЕК. Та відмовила йому у встановленні 3 групи інвалідності. Цю відмову він оскаржував в Волинське обласне бюро МСЕК, яке підтвердило йому на 1 рік таку групу. При проходженні чергового медогляду від ОСОБА_31 дізнався про відсутність подібної проблеми в разі передачі членам комісії МСЕК грошової вигоди. Це його обурило, і отримавши повідомлення з МСЕК про виклик на огляд на 09.04.2014 року, перед ним він повідомив правоохоронні органи про незаконну практику, що склалась в Луцькій МСЕК. Тоді ж отримав в присутності понятих грошові кошти в сумі 3000 грн., які розклав у три конверти по 1000 грн. А при проходженні медогляду вручив їх поклавши у кишені медичних халатів голові і членам МСЕК - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, що останні завідомо бачили. Після цього ті продовжили йому 3 групу інвалідності ще на 1 рік.

Даного факту не заперечує і сама ОСОБА_2 Отримані від ОСОБА_32 гроші вона переклала в гаманець та зберігала у своїй сумці. Це підтверджується протоколом про хід та результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, відеозаписом, показаннями обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_30, протоколом освідування ОСОБА_2, в ході якого остання 09.04.2014 року добровільно видала отримані від ОСОБА_32 1000 грн. витягнувши їх із своєї сумки.

З протоколу освідування ОСОБА_2, висновку судово-хімічної експертизи судом встановлено, що на виданих ОСОБА_2 грошах в сумі 1000 грн., на пальцях її рук, на внутрішніх частинах її гаманця та сумки, медичному халаті виявлено нашарування речовини, яка має спільну родову належність з речовиною, якою були помічені кошти, видані правоохоронними органами ОСОБА_22 для вручення ОСОБА_2

Як встановлено судом, до часу отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_22 грошової винагороди вона неодноразово отримувала таку винагороду від інших громадян за підтвердження групи інвалідності. В правоохоронних органів було достатньо підстав підозрювати її у вчиненні аналогічних злочинів, відомості про які внесені до ЄРДР задовго до дії ОСОБА_22 А останні були спрямовані на отримання додаткових доказів, необхідних для порушення кримінальної справи.

Судом першої інстанції перевірялась висунута захисником ОСОБА_2 версія про побудову обвинувачення на неналежних джерелах доказів і не знайшла свого ствердження.

Негласні слідчі (розшукові) дії по даному кримінальному провадженню: огляд та вручення грошових коштів ОСОБА_22, застосування оперативно-технічних засобів та фіксування ходу слідчої дії, освідування ОСОБА_2 проведено з дотриманням вимог глави 21 КПК України, на підставі ухвал слідчих суддів, що уповноважені на їх винесення, з фіксацією ходу і результатів цих слідчих дій в межах періоду дій ухвал.

Надуманими є посилання апелянта на недопустимість доказів через непред'явлення обвинуваченій ОСОБА_2 та її адвокату здобутої в процесі негласних слідчих дій інформації. Як встановлено у справі, після проведення негласних слідчих дій, в тім числі вищевказаних, у відповідності з ст. 253 КПК України ОСОБА_2 та захисник, який здійснював її захист, були повідомлені про проведення негласних слідчих дій. Про це стверджують їх відмітки. Відповідно до протоколів від 26.06.2014 року та від 23.09.2014 року ОСОБА_2 та її захиснику надавалась можливість в повному обсязі ознайомитись з матеріалами кримінального провадження та додатковими матеріалами, в яких містяться дані, отримані в результаті негласних слідчих дій. Відмова даних осіб переглядати всі матеріали в повному об'ємі не є підставою для визнання доказів недійсними.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що всі докази, на які послався суд, виносячи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_2, здобуті за умови неухильного додержання процесуальних законів та ст. 62 Конституції України.

По справі не встановлено, що обвинувальний вирок ухвалений щодо даної обвинуваченої через упередженість головуючого по справі судді Борнос А.В.

Дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК України (в ред. 2013 року), як повторне одержання неправомірної вигоди службовою особою з використанням свого службового становища за вчинення дій в інтересах тих, хто дає неправомірну вигоду.

Покарання ОСОБА_2 призначено судом у відповідності з ст. 50, 65 КК України, того що нею вчинено тяжкий злочин та відсутності обтяжуючих покарання обставин.

Разом з тим, вказавши про відсутність пом'якшуючих обставин, суд послався і фактично врахував цілий їх ряд: позитивні характеристики по місцю проживання та роботи ОСОБА_2, те що вона раніше несудима, займається благодійністю. А тому й призначив даній обвинуваченій мінімальне покарання, визначене законом, за яким вона визнана винною.

Підстав для пом'якшення їй покарання апеляційний суд не вбачає.

Одночасно в порядку ст. 405-407 КПК України апеляційний суд відмічає, що в мотивувальній та резолютивній частині вироку суд невірно вказав дату редакції ст. 368 ч. 4 КК України, за якою були визнані ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 винними: замість 18.05.2013 року вказав 18.04.2013 року. В звязку з цим в мотивувальну та резолютивну частини вироку слід внести відповідні виправлення.

Керуючись ст. 404-405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука О.В. залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

В порядку ст. 405-407 КПК України в мотивувальну та резолютивну частини вироку внести виправлення: вважати що ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 засудженні за ч. 4 ст. 368 КК України (в ред. 18.05.2013 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців.

Головуючий суддя:

Судді: