номер провадження справи 10/68/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 Справа № 908/1791/15-г

За позовом: В.о. прокурора м. Запоріжжя, в особі - органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (позивач) Запорізька міська рада, м. Запоріжжя.

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Запоріжжя.

Про повернення земельної ділянки

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Пилипенко І. В., на підставі довіреності № 01/02-17/01032 від 08.04.2015 р.;

від відповідача - не з'явився;

від прокуратури - Редька М. В., посвідчення № 029080 від 19.09.2014 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява виконуючого обов'язки прокурора м. Запоріжжя, в особі - органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (позивач) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Запоріжжя про повернення земельної ділянки.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., довідкою про автоматичний розподілу справи між суддями від 19.03.2015 р., справу 908/1791/15-г передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1791/15-г. Справі присвоєно номер провадження № 10/68/15, її розгляд призначено на 22.04.2015 р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", - у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідач чи його представник в судове засідання 22.04.2015 р. не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Відповідач без поважних причин не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 24.03.2015р., витребуванні документи не надав, без поважних причин не направив в судове засідання компетентного повноважного представника.

Представник позивача та прокуратури 22.04.2015 р. підтримали вимоги викладені в позовній заяві. Представник позивача надіслав до суду обґрунтування позовних вимог в яких просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 22.04.2015 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою міста вивчено стан законності у сфері земельних відносин в частині сплати орендної плати та земельного податку за користування земельними ділянками на території м. Запоріжжя, за результатами чого встановлено порушення під час використання земельної ділянки ПП ОСОБА_2

Зокрема, встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 403/41 від 27.11.2003 р. ОСОБА_2 передано та продовжено право оренди частиною земельної ділянки строком на 5 років, площею 0,1578 га (землі комерційного використання), по АДРЕСА_2 для розташування складу для зберігання металево-пластикових конструкцій за рахунок земель Запорізької міської ради.

Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 1 682 826,54 грн..

У подальшому, на підставі вищезазначеного рішення між Запорізькою міською радою та відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.08.2005 р. за № 040526100532.

Відповідно до п. 8 Договору строк дії договору становить 5 років. За змістом договору оренди сторонами узгоджено його істотні умови, у тому числі, зміну умов договору і припинення його дії.

Так, відповідно до п. 33 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 20 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендар, згідно п. 30 договору зобов'язаний після закінчення строку оренди землі, договір поновити або повернути земельну ділянку орендодавцю за його вимогою в належному стані.

Пунктом 2 рішення восьмої сесії Запорізької міської ради №56/71 від 06.04.2011 "Про поновлення ПП ОСОБА_2 договору оренди землі по АДРЕСА_2 для розташування складу для зберігання металево-пластикових конструкцій" відповідачу поновлено строком на 19 років договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,1578 га.

Вказаним рішенням, а саме п. 4.1 ПП ОСОБА_2 зобов'язано після прийняття зазначеного рішення у двомісячний термін укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі, подати його на державну реєстрацію та одержати в установленому порядку.

Однак, відповідно до інформації Запорізької міської ради, договір оренди із ПП ОСОБА_2 не укладався, земельна ділянка за актом прийому-передачі міській раді не поверталась.

Крім того, відповідно до п. 4.4. ПП ОСОБА_2 зобов'язано у разі продажу складу протягом місяця звернутися для переоформлення в установленому законодавством порядку земельної ділянки та внесення змін до земельно-кадастрової документації.

Так, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2013 р. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідач продав будівлю, склад, літ. Г, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,1578 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Однак, відповідно до інформації управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до міськради з приводу переоформлення в установленому законодавством порядку земельної ділянки та внесення змін до земельно-кадастрової документації не зверталися.

Таким чином, рішення Запорізької міської ради № 56/71 від 06.04.2011 р. "Про поновлення ПП ОСОБА_2 договору оренди землі по АДРЕСА_2 для розташування складу для зберігання металево-пластикових конструкцій" є нереалізованим, ПП ОСОБА_2 самоусунувся від виконання п. 4.1., 4.4 вказаного рішення щодо укладення із Запорізькою міською радою договору оренди землі, у встановлений рішенням строк до міськради для укладення договору та для переоформлення в установленому законодавством порядку земельної ділянки та внесення змін до земельно-кадастрової документації не звернувся. Отже, договір оренди не може бути поновлений на підставі вказаного рішення.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договору встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення його терміну.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У свою чергу, відповідно до положень ст.ст. 13,14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк .

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Встановлено, що до заяви про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, проект додаткової угоди ПП ОСОБА_2 не додавався.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Окрім зазначеного, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки; уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відповідно до узагальнення судової практики Вищого господарського суду про розгляд господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 р. - чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Таким чином, договір оренди землі укладений між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_2 на підставі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» п. 30 договору - є припиненим.

Згідно наданої ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя інформації від 24.12.2014 за № 12626/10/08-26-150, остання податкова звітність по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ПП ОСОБА_2 надана у 2012 році. Відповідно, кошти за використання земельної ділянки перестали сплачувати з 2012 року.

Відповідно до п.п. 49.1., 49.2 Податкового кодексу України - податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 286.2. Податкового кодексу України - платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Таким чином, станом на 24.12.2014 року заборгованість по орендній платі за землю за ПП ОСОБА_2 не обліковується у зв'язку з неподанням податкової звітності вказаним підприємцем.

Крім того, відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про оренди землі" договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Положеннями п. п. д, є ст. 141 Земельного кодексу України передбачені такі підстави припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Зважаючи на викладене, договір оренди землі не може бути поновлений.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, власником нерухомого майна, а саме будівля, склад, літ. Г, яке розташоване на спірній земельній ділянці є ОСОБА_5. Нерухоме майно, яке належить ПП ОСОБА_2, на земельній ділянці відсутнє.

Отже, вказана земельна ділянка може бути безперешкодно повернута відповідачем орендодавцю.

Таким чином, у порушення ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п.п. 20, 30 договору оренди землі, відповідач не повернув Запорізькій міській раді земельну ділянку, що у свою чергу унеможливлює подальшу передачу вказаної земельної ділянки в оренду власнику об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається обов'язок представляти інтереси держави в суді у випадках, визначених законом.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає можливість звернення прокурора до суду в інтересах держави при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує на орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад тощо.

Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, Запорізька міська рада є органом уповноваженим державою розпоряджатись землями комунальної власності та здійснювати на відповідних територіях контроль за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Зважаючи на наведені вище обставини, спір, який виник, не має публічно-правового характеру, оскільки стосується реалізації сторонами їх цивільних прав та обов'язків у сфері земельних відносин, а отже, його вирішення має здійснюватись в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі сі. 175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У порушення зазначених норм закону та умов укладеного Договору оренди земельної ділянки., відповідач зобов'язання за вказаними Договором належним чином не виконав, а саме не повернув частину земельної ділянки, площею 0,1578 га (землі комерційного використання), по АДРЕСА_2.

Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, м. Запоріжжя в односторонньому порядку протиправно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору оренди земельної ділянки, і не бажає добровільно повертати частину земельної ділянки, площею 0,1578 га (землі комерційного використання), по АДРЕСА_2.

Факт порушення відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки, підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду відзив не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем та прокурором були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов виконуючого обов'язки прокурора м. Запоріжжя, в особі - органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (позивач) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Запоріжжя про повернення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги виконуючого обов'язки прокурора м. Запоріжжя, в особі - органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (позивач) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Запоріжжя задовольнити.

Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2, (АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1) повернути на користь Запорізької міської ради (пр. Леніна, 206, м. Запоріжжя ЕДРПОУ: 0240892) земельну ділянку площею 0,1578 га вартістю 1 682 826 (один мільйон шістсот вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 54 коп. кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою АДРЕСА_2 шляхом підписання акту прийому-передачі.

Видати наказ.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, (АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя, Орджонікідзевського району, р/р 31215206783007, МФО 813015, ЕДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 050) - та судові витрати у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 23.04.2015 р.