Справа № 750/13061/14 Головуючий у І інстанції Стебліна А. В.

Провадження № 11-кп/795/301/2015

Категорія - cт. 296 ч. 2 КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.

суддів - Баглая І.П., Трейтяк О.П.,

при секретарі - Гой Н.Г.

З участю учасників судового провадження :

прокурора - Мельниченка В.В.

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілої - адвоката Колесника В.П.

захисника - адвоката Овсянніка М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження № 11-кп/795/301/2015 за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2015 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.296 КК України, у зв'язку із зміною обстановки за ст. 48 КК України, та кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.296 КК України закрито.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 22 вересня 2014 року близько 22 год., він разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, злочини щодо яких виділені та розслідуються в окремому провадженні, у стані алкогольного сп'яніння, знаходились біля торгівельного закладу ТОВ «Ашер» у м. Чернігові по АДРЕСА_1, та спілкувались між собою. Коли до них підійшов раніше незнайомий ОСОБА_11, зробив їм зауваження з приводу нецензурної лайки, і між ними виникла словесна суперечка, під час якої ОСОБА_9, використовуючи цей явно незначний та неістотний привід, відвів ОСОБА_11 у двір будинку № 133, на тій же вулиці, де, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, завдав ОСОБА_11 побоїв у вигляді неодноразових ударів руками по тулубу та обличчю.

Після цього ОСОБА_6 з ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 пішли від торгівельного закладу по тротуару в сторону будинку АДРЕСА_2, знову зустріли ОСОБА_11 та раніше їм незнайомого ОСОБА_12, який хотів дізнатись про причини побиття ОСОБА_11

У відповідь на це ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, грубо та зневажливо ставлячись до громадського порядку, існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, узгоджено між собою, руками та ногами стали наносити удари ОСОБА_11 і ОСОБА_12 по тілу.

Безпосередньо ОСОБА_6 з ОСОБА_9 нанесли побої та удари в різні частини тіла ОСОБА_12, а ОСОБА_8 із ОСОБА_10 аналогічно - побої і удари по тілу ОСОБА_11, збивши обох потерпілих з ніг.

Потім ОСОБА_9, діючи без відома інших учасників хуліганських дій, дістав наявний у нього ніж та нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, з метою умисного вбивства ОСОБА_12, з хуліганських мотивів та усвідомлюючи, що завдає йому особливих фізичних страждань, наніс ОСОБА_12 багаточленні ножові поранення по тулубу, від одержання яких той помер на місці.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 8 проникаючих у грудну та черевну порожнини колото-різаних ран грудної клітки й живота з ушкодженням обох легень, серця, діафрагми та печінки; 4 непроникаючих поранень грудної клітки, 1 різаного поранення правого плеча та 1 колото-різаного ушкодження лівого передпліччя, які супроводжувались кровотечею, що призвела до масивної крововтрати та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_12 настала від масивної крововтрати, що виникла внаслідок множинних колото-різаних ран грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів.

Також у ОСОБА_12 виявлені 2 синці на обличчі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не супроводжувались короткочасним розладом здоров'я.

Після вбивства ОСОБА_12, ОСОБА_9, наздоганяючи своїх товаришів, які вже залишили місце події, звернув увагу на ОСОБА_11, який лежав поряд на тротуарі, та діючи без відома інших учасників хуліганських дій, відкрито нехтуючи встановленим у суспільстві порядком та демонструючи грубу силу, наблизився до ОСОБА_11 та з метою його умисного вбивства із хуліганських мотивів, завдав ОСОБА_11 кілька ножових поранень в груди та шию, від яких потерпілий знепритомнів. Вважаючи, що виконав усі необхідні дії для доведення задуманого вбивства ОСОБА_11 до кінця, ОСОБА_9 залишив місце злочину. Однак через деякий час у непритомному стані ОСОБА_11 був доставлений швидкою медичною допомогою до Другої Чернігівської міської лікарні, де йому була надано необхідна медична допомога і він залишився живий.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 3 проникаючих колото-різаних поранень правої половини грудної клітки, 2 колото-різаних ран правого передпліччя з пошкодженням ліктьової артерії, 1 різаної рани шиї, котрі виникли від дії гострого предмету, що має колючо-ріжучі властивості, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Крім того, у нього виявлена закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забита рана верхньої губи, множинні садна та гематоми обличчя, волосистої частини голови, які виникли від дії не менше як 2 травмуючих дій тупих предметів та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Обґрунтовуючи своє рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.296 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, та закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.296 КК України, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, щиро розкаявся, раніше не був судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, влаштувався на роботу, за місцем якої характеризується виключно позитивно, приймає активну участь у підтриманні громадського порядку в місті у складі громадської організації «Самооборона Майдану», є волонтером, приймав участь у антитерористичній операції в складі БПС МОП «Чернігів», у складі якого також служив його батько, який загинув під час виконання бойового завдання, в результаті чого обвинувачений залишився єдиним годувальником у сім'ї, бо його мати пенсіонерка, має ряд захворювань, сестра навчається в школі, повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_11, тому вказані вище обставини свідчать про зміну обстановки, внаслідок чого особа обвинуваченого втратила суспільну небезпечність, та вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу суду як таку, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, та направити матеріали кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на розгляд до суду першої інстанції. Вказують, що вони та ОСОБА_3 в суді першої інстанції заперечували проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності Зазначають, що надані захисником Овсянніком М.В. документи є сумнівними, відповідно до вимог ст. 94 КПК України судом першої інстанції не перевірені. Вказують, що станом на 16 січня 2015 року ОСОБА_6 ніде не працював, а після вчинення кримінального правопорушення перебував у СІЗО з 26.09.2014 року по 23.12.2014 року. Судом не вказано, яку саме участь у підтриманні громадського порядку в місці в складі громадської організації «Самооборона Майдану» він приймає. Належним чином не підтверджено, що він є волонтером, бо не надано витягу з Реєстру волонтерів антитерористичної операції, затвердженого наказом МФУ від 30.10.2014 року №1089. Судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 взагалі не відшкодував їм ніякої шкоди. Не зрозуміло, в чому складалась шкода, яку він відшкодував потерпілому ОСОБА_11 Судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 наносив численні удари руками і ногами їх сину, довівши його до безпорадного стану, що в подальшому дало можливість ОСОБА_9 нанести багаточисельні колото-різані удари їх сину, що призвело до його смерті, і що свідчить про те, що ОСОБА_6, відповідно до ст.26 КК України, є співучасником злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України. Також не взято до уваги, що ОСОБА_6, згідно проведеного службового розслідування, характеризується негативно, в зв'язку з чим був звільнений в посади міліціонера. Після вбивства сина він жодного разу не зустрічався з ними, не вибачився.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника потерпілої, адвоката Колесника В.П., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, адвоката Овсянніка М.В., думку прокурора які заперечували проти апеляційної скарги потерпілих, перевіривши матеріали кримінального провадження в обсязі апеляційної скарги в межах вимог у відповідності із ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.48 КК України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, та якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Тобто ст.48 КК України передбачає дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час кримінального провадження або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, тощо, та у вузькому, - тобто об'єктивних /зовнішніх/ умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилась таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Всупереч вищенаведеним вимогам закону, суд першої інстанції не встановив, яка ж обстановка існувала під час вчинення злочину, що спонукала до його вчинення, тобто, не вияснив об'єктивні умови життя та діяльності, в яких перебувала дана особа під час вчинення злочину і які значною мірою впливали на її суспільну небезпечність; яка обстановка існувала після вчинення злочину; та які і в чому полягали її зміни на час кримінального провадження у суді; не навів конкретних даних, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності, тобто не визначив конкретної підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Без встановлення відповідної обстановки до і після вчинення злочину, без порівняння та оцінки її зміни на час кримінального провадження та розгляду у суді, без встановлення безпосереднього зв'язку між зміною обстановки, що відбулася протягом певного часу, - з часу вчинення злочину до розгляду провадження у суді, - неможливо прийняти правильне рішення щодо застосування ст. 48 КК України до ОСОБА_6

Стаття 48 КК України не підлягає застосуванню з огляду лише на позитивні характеристики особи, яка вчинила злочин, визнання нею вини і каяття у вчиненому тощо, якщо при цьому не було встановлено зміни обстановки.

Обставини, на які послався суд першої інстанції, необгрунтовано визнані такими, що давали підстави для застосування до ОСОБА_6 ст. 48 КК України.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_6 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, тобто у хуліганстві, в умисному грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_11, вчинене групою осіб.

Даний злочин, згідно ст. 11 КК України, не втратив суспільної небезпечності, посягає на громадський порядок та особисті інтереси людей, діяння заподіяло істотної шкоди конкретним об'єктам кримінально-правової охорони - фізичним особам та суспільству.

В апеляційному суді ОСОБА_6 не визнав, що вчиняв побиття ОСОБА_12 за тих обставин, що вказані у обвинувальному акті та у мотивувальній частині ухвали суду; заперечує своє перебування у стані алкогольного сп"яніння під час подій; підтвердив, що не зареєстрований як волонтер, бо не має коштів на внески; не відшкодував заподіяної шкоди потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_7; згідно довідки з місця проживання /а.с. 159 справи № 750/13061/14/ ніяк не характеризується.

Посилання суду на працевлаштування ОСОБА_6 як на зміну обстановки, не може впливати на зміну особистості обвинуваченого, бо він працює тільки з лютого 2015 року і не більше 20 годин на тиждень, характеристика не затверджена колективом працівників, сам трудовий договір /а.с. 262/ викликає сумнів, бо заробітна плата працівнику встановлена з порушенням КЗпПУ - 1/2 мінімальної зарплати, замість не нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а тому такий висновок суду є безпідставним.

Більш того, у суді першої інстанції не було здобуто обґрунтованого підтвердження позитивної діяльності ОСОБА_6 - волонтерство, охорона громадського порядку /відсутні дані про склад групи, графіки чергувань, об'єкти та результати чергувань/; чому він є єдиним годувальником у сім'ї, коли його мати - не досягла пенсійного віку /ІНФОРМАЦІЯ_1/, отримує пенсію за вислугу років, інвалідності не має; члени сім'ї та дружина мають певні пільги внаслідок загибелі військовослужбовця та втраті годувальника, батька ОСОБА_6 /а.с. 266, 269/.

Судом першої інстанції взагалі залишився поза увагою той факт, що обвинувачений не відшкодував збитків потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_2, а також не вияснено, в чому ж полягає його щире каяття, бо він не визнає побиття ОСОБА_12, порушення громадського порядку, перебування у стані алкогольного сп"яніння, групи осіб, що є ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, а також не зазначено, як впливає відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_11 на завдану невідшкодовану шкоду потерпілому ОСОБА_12

Таким чином, не навівши жодних обґрунтованих доводів про те, у чому полягала зміна обстановки на час розгляду провадження в суді щодо ОСОБА_6, не перевіривши представлені докази стороною захисту щодо їх достовірності чи недостовірності, належності чи неможливості їх використання, відсутність висновків суду щодо доводів потерпілих, суд першої інстанції порушив вимоги ст. ст. 94, 370 КПК України щодо всебічного, повного, неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, у відповідності із законом, з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення, яке було б законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції за даних обставин допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення - ч. 1 ст. 412 КПК України - що тягне скасування судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6, колегія суддів у відповідності до вимог ч.1 ст.407 КПК України, вважає за необхідне призначити новий розгляд в суді першої інстанції, під час якого необхідно усунути виявлені істотні порушення кримінального процесуального закону, повно, об'єктивно та неупереджено розглянути справу та прийняти процесуальне рішення у відповідності до вимог КПК України, з наведенням достатніх, достовірних доказів, що вказують на можливість чи неможливість встановлення обставин, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст. 48 КК України, чи відмови в цьому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 415 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2015 року, якою звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.296 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо нього закрито, - скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суддів.

Ухвала не оскаржується.

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г. Баглай І.П. Трейтяк О.П.