КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 910/1355/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Вакулюк (свідоцтво № 026085 від 08.05.14р. прокурор відділу) ;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Крижний Я.О. ( за довіреністю №062/02/07-11628 від 29.12.2014 року);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Крохмалюк Ю.В. (директор), Медведська В.В. ( довіреність б/н від 03.07.14р.);

від третьої особи: Кошман А.С. ( довіреність №19 від 06.06.14р.) ;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 05.01.2015р.

у справі № 910/1355/13 (суддя: Васильченко Т.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Деснянської районної у м. Києві адміністрації

2. Дочірнього підприємства "Техком" товариства з обмеженою відповідальністю "Техком"

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про визнання недійсним договору та витребування нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з №1 по №2 (групи приміщень №10), приміщення №1 по № 9 (групи приміщень №11) (в літ. А), загальною площею 302, 70 кв. м., що складає 12/100 частини (від нежитлового будинку площею 2 426, 70 кв. м.), які знаходяться за адресою: вул. Закревського, 29 в місті Києві, що укладений 10.06.2009 між представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва та дочірнім підприємством "Техком" товариства з обмеженою відповідальністю "Техком" та витребування у відповідача-2 нежитлових приміщень з №1 по № 12 (групи приміщень № 10), приміщень з №1 по № 9 (групи приміщень №11) (в літ. А), загальною площею 302,70 кв.м., що складає 12/100 частини (від нежитлового будинку площею 2426,70 кв.м.), які знаходяться за адресою: вул. Закревського, 29 в місті Києві вартістю 1928367,60 грн. та повернення їх у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.01.2015р. у справі №910/1355/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що право власності на спірне нежитлове приміщення за Київською міською радою не було зареєстровано, а допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а також повернення приватизованого майна державі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора м. Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2015р. у справі № 910/1355/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на момент укладення оспорюваного договору та прийняття рішення Деснянською районною у місті Києві радою від 28.10.2008 №32 "Перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" Деснянська районна у місті Києві рада була позбавлена повноважень щодо відчуження майна, у тому числі, шляхом продажу об'єктів права комунальної власності міста Києва, зокрема, нежитлового приміщення площею 302,70 кв.м. на вул. Закревського, 29 у місті Києві. Також, зазначив, що всупереч норм приватизаційного законодавства та рішення Київської міської ради від 28.08.2008 №84-1/84, спірне нерухоме майно вибуло із комунальної власності територіальної громади м. Києва за відсутності волевиявлення Київської міської ради, що свідчить про наявність правових підстав для витребування спірного майна.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва та призначено справу до розгляду.

25.02.2015р. через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розгляд справи декілька разів відкладався.

16.04.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 2 надійшла заява про застосування позовної давності, та письмові пояснення.

20.04.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача 2 надішли пояснення до апеляційної скарги.

У судовому засіданні, 20.04.2015 році представники Прокуратури та позивача 2, підтримав вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів 2 та третьої особи, заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача 1 та відповідача 1 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (т.3 а.с.197-201).

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача 1 та відповідача 1, за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992р. №26 "Про формування комунального майна міста та районів" затверджено перелік комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади районів м. Києва та перелік майна, яке перебуває у власності м. Києва, відповідно до якого нежилі приміщення на вул. М. Закревського, 29 в м. Києві передані до комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва.

В подальшому, рішенням Київської міської ради від 06.09.2001р. №3/1437 "Про районні у м.Києві ради" (т.4 а.с.26) вирішено утворити районі у м. Києві ради згідно з переліком, що реорганізуються відповідно до законодавства України та адміністративно-територіального устрою, затвердженого рішенням Київради від 27.04.2001р. №280/1257 "Про межі нових адміністративних районів м.Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи".

Відповідно до п.7.1 вказаного рішення встановлено, що пропозиції щодо передачі у відання новоутворених районних у м. Києві рад майна, коштів, підприємств, установ та організацій внесено на розгляд Київської міської ради. При цьому, районні у м. Києві ради, утворені згідно з зазначеним рішенням, є правонаступниками прав і обов'язків в частині майна, переданого новоутвореним територіальним громадам відповідно до нового адміністративно-територіального устрою, як зазначено у п.8.

Рішенням Київської міської ради від 28.08.2008р. №84-1/84 "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001р. №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" (т.4 а.с.29, 61) внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва та включено до нього нежитлові приміщення на вул. Закревського, 29.

В той же час, згідно з рішенням Деснянської районної в місті Києві ради від 28.10.2008р. №32 (т.4 а.с.78) до переліку об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу включені приміщення за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 29, якими користувалось ДП "Техком" на підставі договорів оренди починаючи з 09.09.2002 року.

На виконання даного рішення Деснянської районної у м. Києві ради представництвом ФДМУ у Деснянському районі м. Києва 30.10.2008 було видано наказ № 90 (т.1 а.с.23), яким вирішено продати шляхом викупу нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 29, яке орендує ДП "Техком".

11.12.2008 представництвом ФДМУ у Деснянському районі м. Києва видано наказ №108 (т.1 а.с.25) про проведення приватизації нежитлового приміщення, яке орендує Дочірнє підприємство "Техком" товариства з обмеженою відповідальністю "Техком", що знаходиться за адресою: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 29, шляхом викупу.

10.06.2009, за наслідками проведеної приватизації, між представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва (продавець) та Дочірнім підприємством "Техком" товариства з обмеженою відповідальністю "Техком" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу (т.1 а.с.26).

За умовами зазначеного договору, продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №10), приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №11) (в літ. А), загальною площею - 302,70 кв.м., що складає 12/100 частини (від нежилого будинку площею 2426,70 кв.м), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 29 (п. 1.1. договору). Покупець зобов'язується прийняти вказані приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію права власності на приміщення в бюро технічної інвентаризації м. Києва. (п. 1.2 договору ). Право власності на приміщення переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного приміщення та державної реєстрації ( п. 1.3 договору). Ціна продажу об'єкта становить 1928367,60 грн. з ПДВ. (п. 1.5 договору)

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алєксєєвою Н.О. та зареєстровано в реєстрі за №1293. Як видно з п. 1.2 договору, вищевказаного договору - відчужувані нежилі приміщення належать територіальній громаді Деснянського району м. Києва на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.1992р. №26 "Про формування комунального майна міста та районів", зареєстрованого в БТІ міста Києва 07.08.1996р. та записано в реєстрову книгу за № 1019-П, про що свідчить реєстраційне посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, яке наявне в матеріалах справи.

На виконання вимог, зазначених в постанові Вищого господарського суду України від 03 вересня 2014 року по справі № 910\1355\13 судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 10.06.2009 року власником майна спірного майна була Ватутінська районна рада народних депутатів м. Києва ( в подальшому відповідно до рішення №3/1437 від 06.09.2001 року (т.4 а.с. 26) Деснянська районна рада), що підтверджено і відповіддю Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №44629 (И-2014) від 27.11.2014, яка надійшла на запит суду.(т.3 а.с.78) Перереєстрація права власності на спірне майно за Київською міською радою на час укладання спірного договору купівлі-продажу не відбувалось, що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

При цьому колегія суддів зазначає, що витребувати майно у відповідності до ст. 388 Цивільного кодексу України має право лише власник.

Як свідчать матеріали справи, 07.08.2009 на виконання договору купівлі-продажу від 10.06.2009 сторони підписали акт приймання-передачі приміщення (т.4 а.с.127), відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв нежитлові приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №10), приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №11) (в літ. А), загальною площею - 302,70 кв.м., що складає 12/100 частини (від нежилого будинку площею 2426,70 кв.м), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 29.

При цьому, відповідач-2 сплатив 1928367,60 грн. на рахунок представництва Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва в ГУДК України у м. Києві, що підтверджується платіжними дорученнями № 32 від 08.07.2009 та №35 від 05.08.2009 та здійснив реєстрацію права власності на приміщення в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.(т.4 а.с. 129)

Таким чином, Дочірнє підприємство "Техком" товариства з обмеженою відповідальністю "Техком" набуло право власності на спірне майно.

В подальшому рішенням господарського суду м. Києва від 26.06.2013 №910/7066/13 (т.1 а.с. 95), що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 (т.1 а.с. 105) та постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2014, у справі № 910/7066/13 визнано недійсним пункт 1 рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 28.10.2008 року № 32 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" згідно з додатком про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках шляхом викупу нежитлового приміщення по вул. Закревського, 29, нежитлового приміщення по вул. Бальзака, 64, нежитлового приміщення по вул. Закревського, 51/2 у Деснянському районі м. Києва.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна та його витребування посилався на те, що нежитлові приміщення по вул. Закревського, 29, в м. Києві вибули з комунальної власності територіальної громади міста Києва за відсутності волевиявлення Київської міської ради, а тому воно підлягає витребуванню від його нинішнього власника у комунальну власність територіальної громали м. Києва.

Проте , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вказані положення статті 203 Цивільного кодексу України визначають такі підстави недійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд першої інстанції встановив, що за змістом договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 10.06.2009 вбачається, що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов.

Відповідно до п.5 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Інших підстав для визнання договорів купівлі-продажу об'єкта приватизації, ніж визначені наведеними статтями, приватизаційне законодавство не містить.

Зважаючи на обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органи приватизації, як органи публічної влади, мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для їх проведення актів, не погоджують своїх дій та рішень з покупцями, які не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність їх рішень та зобов'язані були дотримуватись встановлених умов та порядку приватизації. Таким чином, Дочірне підприємство «Техком» товариства з обмеженою відповідальністю «Техком» не мало можливості перевірити правильність рішень органів приватизації, як органів публічної влади.

Слід зазначити, що визнання недійсним пункту 1 рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 28.10.2008 року № 32 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" згідно з додатком про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках шляхом викупу нежитлового приміщення по вул. Закревського, 29 у Деснянському районі м. Києва, з підстав перевищення повноважень, не призводить до зміни правовідносин, що виникли на підставі цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічну правову позицію наведено в постанові Вищого господарського України від 13.07.2014 у справі № 910/1354/13 та постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі не свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу майна недійсним та як наслідок витребування спірного майна у відповідача-2.

При цьому, колегія судом не приймається до уваги заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності у зв'язку з необґрунтованістю данних вимог (п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10).

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 05.01.2015 року у справі № 910/1355/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 05.01.2015 року у справі № 910/1355/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.01.2015 року у справі № 910/1355/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1355/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко