Справа № 357/18083/14-ц Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.
Провадження № 22-ц/780/2566/15 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В. Д.
Категорія 1 23.04.2015
УХВАЛА
Іменем України
23 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Лащенка В.Д.,
суддів: Сушко Л. П., Поліщука М. А.,
при секретарі Ромашині І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки,-
встановила:
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки.
Позов мотивувала тим, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1975 року. В період шлюбу вони придбали житловий будинок по АДРЕСА_1, який оформлений на відповідача згідно свідоцтва про право власності від 13 березня 2007 року. Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 29 травня 2013 року проведено розподіл вказаного будинку і визнано за нею право власності на 49/100 частин будинку, за відповідачем визнано право власності на 51/100 частину будинку. Земельна ділянка площею 0, 25 га на підставі рішення ради передана у власність відповідача.
Позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до частки у праві власності на будинок, розміром 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2015 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 49/100 частин земельної ділянки, що становить 0, 0904 га від загальної площі земельної ділянки 0, 1844 га, яка розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.
В решті позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 261 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1975 року, який було розірвано за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2012 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с.7/ та копією рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі ними було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 1978 року житловий будинок по АДРЕСА_1, покупцем за договором є ОСОБА_2, що слідує з копії цього договору /а.с.77/ та довідки виконавчого комітету Пилипчанської сільської ради від 25 лютого 2015 року /а.с.76/.
В судовому засіданні також встановлено, що сторони по справі побудували за вищевказаною адресою новий будинок, рік побудови якого згідно технічного паспорта МБТІ -1986 /а.с.31-33/, право власності на який було зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 13 березня 2007 року № 28, що стверджується витягом з цього рішення /а.с.80/, копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року та витягом Білоцерківського МБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року /а.с.3-4 в матеріалах справи № 1003/19391/12 2/357/333/13/.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2013 року по справі № 1003/19391/12 2/357/333/13, яке набрало законної сили 10 червня 2013 року, проведено розподіл домоволодіння по АДРЕСА_1 між сторонами по справі, при цьому за ОСОБА_3 визнано право власності на 49/100 частин даного домоволодіння, за ОСОБА_2 визнано право власності на 51/100 частину домоволодіння, з виділенням кожній із сторін окремих приміщень в будинку та окремих господарських будівель /а.с.9-11/.
Позивач та відповідач зареєстрували кожний у встановленому порядку своє право власності на виділені їм частини домоволодіння, що стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області /а.с.30, 72/.
За вказаним домоволодінням згідно облікової інформації сільської ради з 1978 року по 2004 рік рахувалась земельна ділянка площею 0,25 га орієнтовно, що слідує з довідки Пилипчанської сільської ради від 15 жовтня 2014 року /а.с.71/.
На підставі рішення 18 сесії 4 скликання Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 30.12.2004 року № 18-195 затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок в АДРЕСА_1, проведеної ПП «Обрій», та передано безкоштовно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд та ведення особистого селянського господарства, що стверджується копією рішення з додатком /а.с.58-63/.
Відповідно до рішення органу місцевого самоврядування відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1844 га, яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, що слідує з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, який зареєстровано 15 березня 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 /а.с.65/. Крім того відповідач також є власником земельної ділянки площею 0,1206 га за вказаною адресою, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, що слідує з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, який зареєстровано 15 березня 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 /а.с.64/.
Відповідно до вимог ст.377 ЦК України /в редакції на час виникнення спірних правовідносин/, до особи, яка набула право власності на житловий будинок /крім багатоквартирного/, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника /землекористувача/.
За положеннями ст.120 ЗК України / в редакції Закону України від 05.11.2009 року № 1702 -VI / у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», земельна ділянка одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди, у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.
Оскільки державна реєстрація права власності позивачки на 49/100 частин домоволодіння була здійснена 17.07.2013 року, як вказано вище, з цього моменту виникло право часткової власності на домоволодіння, то на підставі вказаних вище норм закону до позивачки переходить право власності на 49/100 частин земельної ділянки, на якій воно розміщено, на умовах, встановлених для попереднього землевласника без зміни її цільового призначення.
Як вказано вище, домоволодіння сторін розміщено на земельній ділянці з цільовим призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку загальною площею 0,1844 га, отже, згідно приписів наведених вище правових норм до позивачки переходить право власності на 49/100 частин цієї земельної ділянки пропорційно до розміру частки у праві власності на будинок, що становить 0,0904 га.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, при цьому вірно застосував норми матеріального закону, відповідно до якого до позивачки перейшло право власності на частину земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки хоч вказана земельна ділянка і набута шляхом передачі у власність органом місцевого самоврядування, проте на земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який набутий сторонами в шлюбі і при його поділі позивачці виділено та визнано право власності на 49/100 частин.
Інші доводи не спростовують правильних висновків суду і не можуть бути підставою для скасування ухваленого рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді