ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 904/6212/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 березня 2015 року у справі № 904/6212/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, до Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", Дніпропетровська область, про стягнення 652 012,38 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Єременко В.Б. (дов. № 09-32/1329 від 19.11.13);

відповідача - Олійник О.С. (дов. від 16.04.15),

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року позивач ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення 652 012,38 грн.

Вказував, що 22.12.11 між ним (кредитором) та ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" (позичальником) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 461/02-11, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 1 823 773 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строк та на умовах, визначених договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, позивач, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.12.14, просив стягнути з відповідача 567 973 грн. боргу, 65 210,78 грн. пені за прострочення строків погашення кредиту за період з 01.02.14 по 30.11.14, 18 035,09 грн. заборгованості зі сплати процентів за період з 01.02.14 по 30.11.14, 793,41 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 05.02.14 по 30.11.14, а всього - 652 012,28 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року (колегія суддів у складі: Юзіков С.Г. - головуючий, Бєлік В.Г., Кеся Н.Б.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, 567 973 грн. боргу, 18 035,09 грн. заборгованості зі сплати процентів, 32 605,39 грн. пені за прострочення строків погашення кредиту, 396,71 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом та 13 040,26 грн. судового збору.

Відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців до 03.06.15 включно.

В решті позову відмовлено.

Рішення в частині часткового задоволення позову мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу та пені.

Рішення в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені обґрунтоване наявністю виключних підстав для зменшення розміру пені на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Рішення в частині відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців мотивоване наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 березня 2015 року (колегія суддів у складі: Чус О.В. - головуючого, Березкіної О.В., Крутовських В.І.) рішення змінено в частині відстрочки виконання рішення.

Постановлено відстрочити виконання рішення суду на 9 місяців до 03.09.15 включно.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що з метою реалізації виконання рішення суду, його виконання слід відстрочити на 9 місяців.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 121 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині зменшення розміру пені та надання відстрочки на виконання рішення суду та постановити в цій частині нове рішення про відмову в наданні відстрочки на виконання рішення суду та про задоволення вимог про стягнення пені в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.12.11 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ (кредитором) та ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" (позичальником) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 461/02-11, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 1 823 773 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строк та на умовах, визначених договором.

Згідно п. 2.3 договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 26.09.14.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 19 % річних (без ПДВ) - п. 3.2 договору.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 1 818 797,70 грн., проте відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на дату повернення кредиту - 26.09.14 утворилась заборгованість у розмірі 567 973 грн. простроченого тіла кредиту та 18 035,09 грн. процентів за користування кредитом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов'язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, суди дійшли обґрунтованих висновків про покладення на відповідача обов'язку по їх сплаті.

Крім того, п. 5.2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 142/02-13 від 25.04.13) сторони погодили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом "факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 2.3 цього договору, пеня не нараховується.

Судами встановлено, що за порушення договірних зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 65 210,78 грн. пені за прострочення строків погашення кредиту за період з 01.02.14 по 30.11.14 та 793,41 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 05.02.14 по 30.11.14.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, судами розглянуто вимоги про стягнення пені за більш ніж 10 місяців та після настання кінцевої дати повернення кредиту, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 5.2 кредитного договору.

При цьому, суди попередніх інстанцій, встановивши дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань та ступінь виконання ним грошових зобов'язань, правильно вважали, що наявні виключні обставини, які відповідно до положень ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України надають право суду на зменшення розміру санкцій.

Проте, неправильно встановили періоди за які у позивача наявне право на стягнення пені з відповідача за порушення ним грошового зобов'язання, тому висновки судів попередніх інстанцій в частині часткового задоволення вимог про стягнення 32 605,39 грн. пені за прострочення строків погашення кредиту та 396,71 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом не можна вважати законними та обґрунтованими, відтак постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню в означеній частині вимог з передачею їх на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Водночас, судами встановлено, що у відзиві на позовну заяву № 1/375 від 13.10.14 (т. 1, а.с. 159-160) відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.12 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судами встановлено, що відповідно до звіту про фінансовий стан ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" дебіторська заборгованість за продукцію, товари та послуги за 9 місяців 2014 року становить 4 016 грн., незавершене виробництво за 9 місяців 2014 року збільшилось на 5 547 грн., показники готової продукції збільшились на 325 000 грн., кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги за 9 місяців 2014 року дорівнює 16 354 грн., заборгованість із заробітної плати збільшилась до 587 000 грн.

При цьому, судами встановлено, що ряд контрагентів, яким відповідач постачав свою продукцію, розташовані в Донецькій та Луганській областях, на території яких відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.14 здійснювалася антитерористична операція. Дані підприємства, посилаючись на проведення бойових дій та неможливість здійснення господарської діяльності, звернулись до відповідача з проханням зупинити відвантаження продукції на невизначений час. Значна кількість продукції для таких контрагентів виготовлена на суму 7 625 941 грн. й неодержана ними, у зв'язку з обставинами, які склались у Донецькій та Луганській областях, а відповідач відповідно не отримав розрахунок за виготовлену та непоставлену продукцію.

З огляду на викладене, надавши належну правову оцінку обставинам, якими відповідач обґрунтовує ускладнення виконання рішення суду та ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи ту обставину, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції зваживши на встановлені обставини з метою реалізації виконання рішення дійшов висновків про зміну рішення місцевого суду в частині строку відстрочки виконання рішення суду з 6 місяців на 9 місяців.

З вказаними висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів касаційної інстанції та вважає посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 121 ГПК України безпідставними.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 березня 2015 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року у справі № 904/6212/14 в частині часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, до Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення 65 210,78 грн. пені за прострочення строків погашення кредиту, 793,41 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом та 13 040,26 грн. судового збору скасувати.

3. Справу в означеній частині вимог передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

4. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 березня 2015 року у справі № 904/6212/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик