ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 927/1559/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2015 року у справі № 927/1559/14 Господарського суду Чернігівської області за позовом Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради, Чернігівська область, до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, Чернігівська область, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Прилуцької міської ради, Чернігівська область, про стягнення 20 670,33 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року позивач КП "Прилукитепловодопостачання" пред'явив у господарському суді позов до відповідача СПД ОСОБА_4 позов про стягнення 20 670,33 грн.

Вказував, що 01.10.2006 між ним та відповідачем був укладений договір № 622/Т про постачання теплової енергії, згідно умов якого він (постачальник) зобов'язався постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію, а споживач - сплачувати вартість спожитої теплової енергії на встановлених договором умовах.

Зазначав, що 01.10.2006 між ним та відповідачем був також укладений договір № 622/В про надання послуг з водопостачання та водовідведення, згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався надавати відповідачу (споживачу) послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач - своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договорів в частині оплати вартості спожитої теплової енергії та послуг з водопостачання та водовідведення в період з січня 2010 року по березень 2014 року, позивач просив стягнути із відповідача на його користь 20 670,33 грн. заборгованості.

Оскільки облік і нарахування за вказаними договорами здійснювалось у єдиній системі і відповідачу був виставлений один рахунок згідно двох окремих договорів, позивач просив розглянути вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за цими договорами в одному провадженні.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15 грудня 2014 року (суддя - Цимбал-Нарожна М.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2015 року (колегія суддів у складі: Пашкіної С.А. - головуючого, Баранця О.М., Сітайло Л.Г.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути із ФОП ОСОБА_4 на користь КП "Прилукитепловодопостачання" 14 575,06 грн. основного боргу та 1 288,25 грн. судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати спожитої теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу у розмірі 14 575,06 грн.

В частині відмови у задоволенні вимог про стягнення із відповідача 4 457,41 грн. заборгованості, нарахованої за період з січня 2010 року по 25 вересня 2011 року, судові акти мотивовані посиланнями на пропуск строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення із відповідача 1 637,86 грн. боргу, нарахованого до січня 2010 року, мотивовані посиланнями на відсутність належних доказів на підтвердження заявлених у цій частині вимог.

У касаційній скарзі відповідач СПД ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів із прийняттям нового судового акту про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2005 між Виконкомом Прилуцької міської ради (орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) був укладений договір оренди комунального майна № 473, яким урегульовано правовідносини, пов'язані з передачею орендодавцем орендареві у строкове платне користування задля здійснення орендарем його господарської діяльності нежитлового приміщення та майна, загальною площею 155,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та перебувало на балансі житлово-експлуатаційної контори № 1 (вул. Вавілова, 22, м. Прилуки), згідно рішення міськвиконкому від 20.12.2005 № 729.

Судами встановлено, що договір оренди діяв з 20.12.2005 до січня 2014 року, оскільки 31.01.2014р. між територіальною громадою м. Прилуки та гр. ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу вказаних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1. Отже, з 20.12.2005 до січня 2014 року відповідач був орендарем нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1, а з 31.01.2014 - власником.

01.10.2006 між Комунальним підприємством "Прилукитепловодо-постачання" (виконавцем) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (споживачем) був укладений договір № 622/Т про постачання теплової енергії, згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати споживачу теплову енергію (а при технічній можливості - гарячу воду) в приміщення магазину по АДРЕСА_1, а споживач - сплачувати вартість спожитої теплової енергії на встановлених договором умовах.

Пунктами 5.1, 5.3 договору № 622/Т встановлено, що облік споживання теплової енергії та гарячої води проводиться за приладами обліку, а при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу, прострочення держповірки кількість теплової енергії та гарячої води, що відпущена споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом.

Згідно п.п. 6.1 - 6.4 договору № 622/Т розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Всі розрахунки по договору проводяться на підставі виставлених виконавцем рахунків. Оплата проводиться щомісяця, не пізніше 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

У додатку №1 до договору № 622/Т сторони визначили, що опалювальна площе становить 36,2 м. кв. Тарифи встановлювалися відповідними рішеннями Виконавчого комітету Прилуцької міської ради.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 договору № 622/Т він набуває чинності з дня його підписання та діє протягом одного року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Того ж дня, 01.10.2006 між Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" (виконавцем) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (абонентом) був укладений договір № 622/В про надання послуг з водопостачання та водовідведення, згідно якого виконавець зобов'язався надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент - своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору № 622/В, виконавець зобов'язаний забезпечувати абонента питною водою, яка відповідає діючому стандарту, або з дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту встановленого міськвиконкомом ліміту або визначених нормами водоспоживання, затверджених міськвиконкомом в об'ємі: по вул. 8 Березня, 3А - лічильник - 5,6 м. куб. на місяць, по вул. Соборна, 125 - 1 чол. х 0,185 (норма) х 30,5 дн. = 5,6 м. куб.

Пунктом 7.1 договору № 622/В встановлено, що договір діє протягом одного року з моменту підписання його сторонами. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний період на таких самих умовах, якщо не буде письмово повідомлено однією із сторін про його припинення.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання вказаних договорів позивач в період з січня 2010 року по березень 2014 року включно надав відповідачу послуги з теплопостачання, постачання води та водовідведення у приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 18 964, 38 грн., яку відповідач не оплатив.

Крім того, судами встановлено, що відповідач заборгував позивачу 68,09 грн. за послуги з водопостачання у приміщення, що знаходиться за адресою: м. Прилуки, вул. 8 Березня, 3-А, за жовтень 2012 року, грудень 2012 року, березень 2013 року, травень 2013 року, липень 2013 року - серпень 2013 року, жовтень 2013 року - грудень 2013 року.

Зі змісту оскаржених судових актів вбачається, що кількість та вартість відпущеної споживачу теплової енергії, вартість наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначалися виконавцем розрахунковим способом з урахуванням опалювальної площі та тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 31.03.2009 № 177, від 23.11.2010 № 553, від 17.05.2011 № 264, від 03.04.2012 № 155, від 31.03.2009 № 180, від 21.12.2010 № 633, від 18.10.2011 № 528, від 24.04.2012 № 179, від 21.01.2014 № 23, від 03.06.2008 № 329.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

За приписами ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", який набрав чинності з 22.07.2010, внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно з абзацом 5 п. 2 ч. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

Таким чином, із 22.07.2010 з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.05.2013 у справі № 5011-64/2345-2012.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачем вартості відпущеної відповідачу теплової енергії та наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Прилуцької міської ради, не можна вважати законними та обґрунтованими, а також такими, що відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тому постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2015 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 15 грудня 2014 року у справі № 927/1559/14 скасувати.

3. Справу № 927/1559/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик