Провадження № 2/537/165/2015

Справа № 537/6481/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2015 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Якимець Т.Є.

при секретарі - Курченко С .А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Кременчуцького міського управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання приватизації квартири недійсною, анулювання свідоцтва про право власності, витребування квартири,

встановив:

Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд з позовом до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ОСОБА_2 про визнання приватизації квартири недійсною, анулювання свідоцтва про право власності, витребування квартири.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали, дали пояснення, що 22.12.1994 року ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» ( в даний час ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»), як органом приватизації, було видано свідоцтво на право власності на житло квартиру АДРЕСА_1, яка є державним житловим фондом - житлового фонду Кременчуцької міської ради народних депутатів, на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі наказу № 1120/В від 22.12.1994 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Приватизація спірної квартири та видача свідоцтва про право власності на житло, на особу яка на час приватизації та видачі свідоцтва померла є грубим порушенням законодавства та свідчить про недійсність приватизації як правочину з відповідними наслідками, що пов'язані з його недійсністю. Про вказані обставини Кременчуцькій міській раді Полтавської області стало відомо після надходження на ім'я міського голови м.Кременчука листа від 14.11.2013 року за № М-02-06/2682. На даний час спірна квартира перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року. Оскільки приватизація є незаконною, незаконними є підстави її здійснення та набуття, то і всі подальші правочини, укладені відносно неї, є також недійсними, а майно має бути витребуване від добросовісного набувача ОСОБА_2 в розпорядження Кременчуцької міської ради Полтавської області. Дійсно датою порушення права Кременчуцької міської ради Полтавської області шляхом безпідставної приватизації квартири за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є 22.12.1994 року, але датою початку перебігу строку позовної давності є не 22.12.1994 року, а дата, коли Кременчуцька міська рада Полтавської області дізналася або могла дізнатися про порушення її права, тобто це є дата надходження на адресу Кременчуцької міської ради на ім'я міського голови листа від ОСОБА_2, який надійшов 14.11.2013 року. Кременчуцькій міській раді про смерть ОСОБА_6 стало відомо лише 12.12.2011 року, раніше не могло бути відомо, оскільки вона померла в с.Криве Озеро Хорольського району Полтавської області. Про порушення при приватизації квартири в частині не проживання в ній ОСОБА_5 на час приватизації стало відомо вже під час судового розгляду справи. Враховуючи, що в ухвалі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.10.2014 міститься висновок про пропуск Кременчуцької міською радою Полтавської області строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом,прохають суд поновити строк звернення до суду з даним позовом у зв'язку з поважною причиною його пропуску, що не залежали від волі Кременчуцької міської ради Полтавської області, оскільки про порушення прав позивачу стало відомо лише 14.11.2013 року, визнати приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі наказу від 22.12.1994 року № 1120/В недійсною, анулювати свідоцтво про право власності на житло від 22.12.1994 року,видане відкритим акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі наказу від 22.12.1994 року № 1120/В, витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2, повернувши її в розпорядження Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Представник відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» позовні вимоги не визнав, дав пояснення, що спірна квартира відносилась до житлового фонду Кременчуцької міської ради. В 1993 році форму власності Крюківського вагонобудівного заводу було змінено з державної на колективну, підприємство не було власником спірної квартири. Орган місцевого самоврядування зобов'язаний був здійснювати відповідний контроль за проведенням приватизації належного йому фонду. Та обставина, що позивач неналежним чином здійснював надані йому функції по збереженню державної власності не може бути підставою для поновлення пропущеного строку позовної давності та визнання причин його пропуску поважними. З моменту державної реєстрації спірної квартири сплинуло 20 років, тому будь-які підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності та визнання причин його пропуску поважними відсутні. Прохають суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, не заперечує проти визнання приватизації квартири № АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставу наказу від 22.12.1994 року № 1120/В недійсною, в задоволенні позовних вимог про витребування квартири з володіння ОСОБА_2 прохає суд позивачу відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Кременчуцького міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вона ж представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог позивача заперечує.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представників відповідачів, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вона ж представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, ОСОБА_3, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що 22.12.1994 року ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» ( в даний час ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод») було видано свідоцтво на право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 , яка є державним житловим фондом - житловим фондом Кременчуцької міської ради народних депутатів, на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі наказу № 1120/В від 22.12.1994 року, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області № 70 від 15.01.1990 року.

Зазначене свідоцтво видане відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, який введено в дію 22.07.1992 року.

Відповідно до ст.1,2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчудження квартир та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій , установ. До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст.8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями та установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Службові особи та громадяни при порушенні вимог цього закону несуть дисциплінарну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Пунктами 20, 21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян із змінами та доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.08.1994 року №72, який був чинний на час приватизації спірної квартири, передбачав, що при оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин бере на підприємстві , що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займане приміщення. У довідці вказуються члени сім'ї наймача які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

14.11.2013 року на ім'я міського голови надійшов лист від ОСОБА_2 про незаконність приватизації квартири АДРЕСА_1 на тих підставах, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а свідоцтво на житло на її ім'я видано 22.12.1994 року.

Із свідоцтва про смерть, виданого 21.09.1991 року Штомпелівською сільською радою Хорольського району Полтавської області, актовий запис № 28 від 21.09.1981 року,вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_8. ОСОБА_5 став постійно проживати в АДРЕСА_2.

06.06 2007 року ОСОБА_7, який вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 23 квітня 2009 року засуджений за ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, на підставі підробленого на ім'я ОСОБА_9 паспорта та підробленого рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 01.12.1999 року, згідно якого визнано право власності на спірну квартиру на ОСОБА_9, продав від імені ОСОБА_9 ОСОБА_10 квартиру № АДРЕСА_1.

20.06.2007 року спірна квартира була продана ОСОБА_10 ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.06.2007 року, посвідченого нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом, р.№ 2739.

В 2007 році ОСОБА_5 дізнався про порушення свого права на житло в зв'язку з реєстрацією в прокуратурі м.Кременчука матеріалу про шахрайські дії по заволодінню квартирою № АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності.

30.11.2010 року помер ОСОБА_5, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, виданим 19.05.2011 року Штомпелівською сільською радою Хорольського району Полтавської області, актовий запис № 31 від 03.12.2010 року.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 16.12.2011 року скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на квартиру № АДРЕСА_1, визнано недійсним договір купівлі-продажу даної квартири, укладений 06.06.2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25.04.2012 року рішення залишено без змін.

Із довідки ТОВ «Добробит» від 11.11.2013 року вбачається, в спірній квартирі ОСОБА_5 був зареєстрований з 19.12.1989 року по 20.12.1994 року, ОСОБА_6 з 19.12.1989 року по 09.12.2003 року.

В по квартирній картці форми «Б», наданій суду ТОВ »Добробит», значаться ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як наймачі, зазначені їх дати смерті, а також наймачем значиться ОСОБА_10, зазначена реєстрація 08.06.2007 року договору купівлі продажу та договору за 20.06.2007 року.

Аналіз зібраних доказів по справі приводить до висновку, що дійсно приватизація спірної квартири та видача свідоцтва про право власності на житло, на особу яка на час приватизації та видачі свідоцтва померла, а також на особу, яка в квартирі не проживала, є грубим порушенням законодавства.

В ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України від 29.10.2015 року по даній справі зазначено, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1994 року , яке видане ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі наказу від 22.12.1994 року № 1120/В таким, що видане з порушенням вимог закону, сплив у 1997році, тобто цей строк сплив до набрання чинності ЦК України.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 2004 року , до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004 року , застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Правовідносини щодо приватизації спірної квартири виникли до набрання Цивільним кодексом України чинності, тому при розгляді справи необхідно керуватися положеннями ЦК України,1963 року.

Згідност.71 ЦК України ( в редакції 1963 року) загальний строк за позовом особи, право якого порушено, встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності згідно ст.76 ЦК України починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності для пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст..80 ЦК України, 1963 року).

В постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року (справа № 6-152 цс 14) зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до ст..7 Закону України «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве і регіональне самоврядування», в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, комунальна власність становить основу місцевого господарства. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів . Розпорядження комунальною власністю здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні сільські, селищні та міські (крім Київської і Севастопольської міських) Ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність. Органи місцевого самоврядування мають право: передавати об'єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, продавати їх підприємствам(об'єднанням), організаціям і установам, окремим громадянам та об'єднанням громадян відповідно до законів про приватизацію.

Ради народних депутатів відповідно до ст..18 Закону України «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве і регіональне самоврядування»у межах своєї компетенції самостійно вирішують питання місцевого значення, виходячи з інтересів громадян, які проживають на їх території, та державних інтересів, комплексний соціально-економічний розвиток на своїй території, здійснюють керівництво підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, які є їх комунальною власністю.

Відповідно до ст..35 цього ж Закон у виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депута тів: здійснює управління майном, яке належить до комунальної власності, майновими фондами житлово-комунального господарства та іншим майном для задоволення потреб і запитів населення .

Стаття 38 Закону України «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве і регіональне самоврядування» передбачає, що виконавчий комітет міської ради народних депутатів організує експлуатацію житлового фонду, об'єктів комунального господарства, здійснює управління ними і контроль.

Ст.ст.10,60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач звернувся в суд з позовом лише 03.12.2013 року після надходження на ім'я міського голови м.Кременчука листа від 14.11.2013 року за № М-02-06/2682 від імені ОСОБА_2. Доводів поважності причин пропуску строку позовної давності суду не надав.

Суд вважає, що Кременчуцька міська рада як суб'єкт права комунальної власності, на який покладено розпорядження комунальною власністю, яка має право передавати об'єкти комунальної власності у постійне користування громадянам відповідно до законів про приватизацію, у межах своєї компетенції самостійно здійснювати керівництво підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, які є їх комунальною власністю, її виконавчий комітет здійснює управління майном, яке належить до комунальної власності, майновими фондами житлово-комунального господарства та іншим майном для задоволення потреб і запитів населення; організує експлуатацію житлового фонду, об'єктів коммунального господарства, здійснює управління ними і контроль, мала можливість через свої структурні органи знати про обставини порушення її прав з часу приватизації квартири, а саме, з 22.12.1994 року; підстав для поновлення строку на звернення за захистом порушених прав суд не вбачає, а тому вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.71,76,80 ЦК України (1963 року), ст.261, 387,388 ЦІК України (2003 року), Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, суд,

вирішив:

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду, визнання приватизації квартири недійсною, анулювання свідоцтва про право власності, витребування квартири Кременчуцькій міській раді Полтавської області відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів.

Суддя