Справа №2-282/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2008 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді Свистунової О.В.

при секретарі Деменко А.С.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3.,

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи відділ опіки та піклування Дзержинської районної у місті ради, Відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Дзержинського районного відділу Криворізького міського управління внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні квартирою та зустрічному позову ОСОБА_3, яка діє від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про вселення в жиле приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1, уточнивши заявлені вимоги, посилається на ті обставини, що в належний їй на праві приватної власності, на підставі заповіту, житловий будинок № АДРЕСА_2, вона зареєструвала свого сина, ОСОБА_6 та дала згоду на проживання його дружині - ОСОБА_3.

За проханням відповідачки у справі та на підставі договіру міни від 30.11.1999 року, позивачкою було обміняно зазначений житловий будинок на двокімнатну житлову квартиру № АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі були зареєстровані син позивачки - ОСОБА_6, його дружина - ОСОБА_3

Під час проживання в квартирі у відповідачки народився син, онук позивачки -ОСОБА_5, який був зареєстрований в належній позивачці квартирі, за місцем реєстрації матері.

Договір найму житла у письмовій формі не укладався, однак усно сторони домовлялись, що позивачка їм надала для проживання житлову квартиру, а вони зобов"язуються вносити комунальні платежі, які будуть нараховуватись на них, підтримувати квартиру в належному стані та дотримуватись правил співжиття.

Комунальні та інші платежі за користування квартирою відповідачкою не сплачувались, усі питання пов"язані з утриманням спірної квартири позивачка вирішувала самостійно, зробила ремонт, частково погасила заборгованість.

Позивачка є пенсіонером, має невелике пенсійне забезпечення, також їй доводиться самостійно утримувати свою власність, крім того, у теперішній час позивачці необхідна операція, яка потребує чималих коштів, у зв"язку з чим, виникла необхідність у продажу

вищевказаної квартири.

З травня 2007 року відповідачка ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_5 за спірною адресою не проживають. Позивачкою було запропоновано відповідачці знятись з реєстраційного обліку добровільно, також їй були запропоновані гроші, однак, остання відмовилась.

Відповідачка ОСОБА_3 має частку квартири на праві приватної спільної сумісної власності за адресою: АДРЕСА_3, за вказаною адресою у теперішній час вона та ОСОБА_5 і проживають. Крім того, саме батьки мають певні обов'язки перед дитиною щодо його виховання та забезпечення усім необхідним. Позивачка є власницею двокімнатної житлової квартири № АДРЕСА_1 і тому, як власник, вона просить зобов"язати відповідачів по справі не чинити їй перешкод в користуванні власністю, квартирою № АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку.за вказаною адресою.

Відповідачка ОСОБА_3 заперечуючи проти позову, звернулась до суду із зустрічним позовом від свого імені та як законний представник, від імені малолітнього ОСОБА_5 про вселення у спірну квартиру.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що з 1998 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_6. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом сім"єю вони проживали у житловій квартирі № 60, яка на праві приватної власності належить матері чоловіка ОСОБА_1, та розташована за адресою: АДРЕСА_1

З 2002 року стосунки у родині погіршились, чоловік став зловживати спиртними напоями, стали частими сварки, свідком яких був син.

Маючи намір надати дитині належний рівень виховання, позивачка ОСОБА_3 у квітні 2007 року заявила про намір припинити стосунки з чоловіком та розірвати шлюб. З цієї причина між ними виникла сварка, після якої ОСОБА_6, скориставшись відсутністю дружини, вивіз із квартири речі, які були придбані під час спільного проживання. За даним фактом позивачка зверталась із заявою до районного відділу внутрішніх справ, яким прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України. Також, як було вказано позивачкою за зустрічним позовом, ОСОБА_6 було запропоновано їй гроші, щоб вона знялась з реєстраційного обліку у спірній квартирі, вказавши, що їх дитині житлова площа не належить.

У зв"язку з тим, що для позивачки та її малолітньої дитини була створена ворожнеча атмосфера, вона була змушена залишити квартиру та 03 травня 2007 року , разом із сином переїхати до своїх батьків, за адресою: АДРЕСА_3, де проживає до теперішнього часу.

13 липня 2007 року рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано.

У зв"язку з тим, що у спірній квартирі ОСОБА_3 не проживає з поважних причин, внаслідок того, що для неї та її дитини були створені умови, при яких вона змушена була залишити житло, позивачка по зустрічному позову просить суд вселити її та її малолітнього сина, ОСОБА_5 в квартиру № АДРЕСА_1

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 жовтня 2007 року зазначені цивільні справи були об'єднані у одне провадження.

Ухвалою суду від 17 березня 2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог було залучено - Відділ громадянства, імміграції, реєстрації

фізичних осіб Дзержинського районного відділу Криворізького міського управління внутрішніх справ України у Дніпропетровській області оскільки, позивачкою по основному позову, ОСОБА_1 у позові була заявлена вимога щодо зняття з реєстраційного обліку за спірною адресою відповідачів - ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_5.

В ході судового розгляду позивачка за основним позовом ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, додаткову заяву про зміну чи уточнення позову суду більше не подавала. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала думку свого довірителя і просила задовольнити її позов, посилаючись на ті обставини, що відповідачі у справі не є співвласниками житла, а також членами сім'ї власника, вони були зареєстровані у спірній квартирі, однак, своїх обов'язків щодо утримання житлової квартири не виконували. Відповідачка не проживає за спірною адресою, хоча там зареєстрована. Необхідність у продажу вищевказаної квартири викликана у зв'язку із направленням ОСОБА_1 на операцію, що підтверджено довідками (а.с. 42, 43), а також необхідністю у погашенні боргів за комунальними та іншими платежами, що пов'язані із користуванням житловим приміщенням. Позивачка пенсіонер, отримує пенсію у невеликому розмірі, у теперішній час змушена підробляти. Крім того, представник позивача пояснила, що на бабу не покладені законодавством обов'язки щодо утримання своїх онуків, якщо вона не є їх опікуном, обов»язки щодо виховання та забезпечення своєї дитини усім необхідним покладені на батьків. У баби є право спілкування з онуками, якого позивачка позбавлена. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала, вказавши, що ОСОБА_3 у зустрічному позові разом з іншим посилається на ті обставини, що має хворого батька, якому потрібен спокій, однак, представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти посилання на ці підстави, оскільки, допомагати своїм батькам це право та обов»язок їх дітей, однак не за рахунок погіршення стану іншої особи, яка також має право на спокій у своєму віці та потребує лікування. У зв»язку з чим, представник ОСОБА_1 вважає що у ОСОБА_3, як позивачки за зустрічним позовом відсутні докази, якими вона підтверджує свої позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_3, яка діє від свого імені та від імені малолітнього ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог за основним позовом заперечувала. Підтримала позовні вимоги за зустрічним позовом, та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримав думку свого довірителя і просив суд у задоволенні основного позову відмовити, оскільки, ОСОБА_3 та її малолітній син, права, свободи та інтереси якого вона захищає, були змушені виїхати із спірної житлової квартири № 60, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 у зв»язку з тим, що за місцем їх проживання та реєстрації були створені такі умови, за яких їй важко було залишатися там надалі. Що підтверджено постановою про відмову у порушенні кримінальної справи. ОСОБА_3 та її син переїхали до батьків, у двокімнатну квартиру, де на теперішній час проживає п»ять осіб. Батько ОСОБА_3 переніс інфаркт і потребує спокою, бажано окремого приміщення. В квартирі по пл.. Дімітрова проживає ОСОБА_6, як підтвердила позивачка, вона проживає на мікрорайоні Сонячному, де і працює. Крім того, підчас розгляду справи позивачка подарувала свою квартиру молодшому сину, бажаючи погіршити свій майновий стан. Відповідачка на законних підставах була зареєстрована у спірному житлі, відсутність доказів не підтверджує те, що згода власника була відсутня,

це вимога закону. Представником відповідачки було наголошено, що ставлячи питання про зняття з реєстраційного обліку за спірною адресою малолітнього ОСОБА_5, позивачка діє всупереч встановлених норм законодавства та моральних засад суспільства в частині взаємовідносин між родичами та участі бабусі у вихованні онука. При вчинені цього правочину буде нанесено шкоду правам малолітньої дитини. Зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Вказавши, що їх стороною надано достатньо доказів у підтвердження заявлених вимог.

Представник третьої особи, відділу опіки та піклування Дзержинської районної у місті ради у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено особистим підписом у розписці про вручення судової повістки від 17.03.2008 року. Однак, на попередніх судових засіданнях представником третьої особи -відділу опіки та піклування Дзержинської районної у місті ради, в особі спеціаліста 1-ї категорії ОСОБА_7 було надано свої міркування по даній справі. Представником було вказано, хоча даний спір стосується інтересів малолітнього, однак, право власності є непорушним. Крім того, до обов»язків бабусі не входить забезпечення своїх онуків житлом, це обов»язок батьків.

Представник третьої особи Відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Дзержинського районного відділу Криворізького міського управління внутрішніх справ України у Дніпропетровській області до судового засідання не з»явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно. Суду було надано письмову заяву, підписану начальником СПРФО Дзержинського РВ КМУ І.Л. Реутовою від 17.03.2008 року, щодо не заперечення розгляду зазначеної справи за відсутністю їх представника.

Вислухавши думку сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає доводи позивача ОСОБА_1 обґрунтованими і такими, що знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а позовні вимоги доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору міни від 30.11.1999 року (а.с. 6), позивачка ОСОБА_1 стала власницею житлової двокімнатної квартири № АДРЕСА_1. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8., зареєстровано в реєстрі за № 1-5035 та зареєстровано КП «Криворізьке БТІ» в книзі реєстрації за № 11/2ПВ-88-88 26.12.1999 року (а.с. 74). У зазначеній квартирі були зареєстровані син позивачки - ОСОБА_6, його дружина -ОСОБА_3 (а.с. 7) та їх малолітній син, онук позивачки -ОСОБА_5 (а.с. 8, 9).

Договір найму житла у письмовій формі не укладався. Позивачка надала їм для проживання житлову квартиру, а вони зобов'язуються вносити комунальні платежі, які будуть нараховуватись на них, підтримувати квартиру в належному стані та дотримуватись правил співжиття.

Під час проживання у спірній квартирі відповідачка по справі ОСОБА_3 не виконувала свої обов»язки. Комунальні та інші платежі за користування квартирою відповідачкою не сплачувались, усі питання пов'язані з утриманням спірної квартири позивачка за основним позовом вирішувала самостійно, зробила ремонт, частково погасила заборгованість. Що підтверджено довідкою № 25 від 22.05.2007 року про суми, що нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста (а.с. 16).

Позивачка за основним позовом є пенсіонером, має невелике пенсійне забезпечення, однак їй доводиться самостійно утримувати свою власність. Крім того, у теперішній час, позивачці необхідна операція, оскільки погіршився стан її здоров»я (а.с. 42, 43) і яка потребує матеріальних витрат, у зв'язку із зазначеними обставинами, виникла

необхідність у продажу спірної квартири.

Відповідачка ОСОБА_3 на підставі ст. . 60 ЦПК України не надала доказів на спростування тверджень позивачки за основним позовом. У судовому засіданні відповідачкою не надано доказів того, що сторони проживали у спірній квартирі як одна сім»я, вели разом сімейний бюджет, та спільне господарство, вносили власні кошти на поліпшення житлових умов, у зв»язку з чим була збільшена вартість квартири тощо.

На думку відповідачки, вона має право на проживання у квартирі позивачки, оскільки вона добровільно дала на це згоду, а також зареєструвала її постійно.

Суд не може погодитись із зазначеним твердженням, оскільки, як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сім»ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

З травня 2007 року відповідачка ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_5 за спірною адресою не проживають, цей факт не заперечує і сама відповідачка, а також цей факт підтверджено актом про не проживання від 21.05.2007 року (а.с. 10). Позивачкою було запропоновано відповідачці знятись з реєстраційного обліку добровільно, однак, остання відмовилась.

У своїх зустрічних вимогах ОСОБА_3 зазначає, що з 1998 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 (а.с. 7). Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Стосунки в родині погіршились з 2002 року, чоловік став зловживати спиртними напоями, стали частими сварки, свідком яких був син.

Маючи намір вберегти психіку дитини і надати їй належний рівень виховання, позивачка ОСОБА_3 у квітні 2007 року заявила про намір припинити стосунки з чоловіком та розірвати шлюб. З цієї причини між ними виникла сварка, після якої ОСОБА_6, скориставшись відсутністю дружини, вивіз із квартири речі, які були придбані під час спільного проживання. Саме за даним фактом, як вказано позивачкою у її зустрічних позовних вимогах, вона зверталась із заявою до районного відділу внутрішніх справ, яким прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України. Також, як було вказано позивачкою за зустрічним позовом, ОСОБА_6 було запропоновано їй гроші, щоб вона знялась з реєстраційного обліку у спірній квартирі, вказавши, що їх дитині житлова площа не належить.

У зв"язку з тим, що для позивачки та її малолітньої дитини була створена ворожнеча атмосфера, вона була змушена залишити квартиру та 03 травня 2007 року , разом із сином переїхати до своїх батьків, за адресою: АДРЕСА_3, де проживає до теперішнього часу.

У судовому засіданні ОСОБА_3 було вказано, що саме підчас конфлікту 03.05.2007 року її чоловік почав викидати її речі з квартири, вона змушена була викликати своїх батьків і вони її забрали. Речі допомагала збирати сусідка, ОСОБА_9

Допитана в якості свідка ОСОБА_10, мати ОСОБА_3 пояснила, що дочка зателефонувала, тому що, її чоловік викинув речі і вона разом із сином на площадці. Вони з чоловіком приїхали і забрали її. Зараз проживають у двокімнатній квартирі, яка знаходиться на першому поверсі дев»ятиповерхового будинку. Проживає п»ять чоловік. Онук часто хворіє, а чоловік переніс інфаркт та потребує певних умов проживання. Старша дочка в приватизації не приймала участь.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11, батько ОСОБА_3 пояснив, що дочка зателефонувала приблизно у квітні 2007 року і він її забрав, так як колишній зять викинув її речі в коридор. Зараз вона проживає за їх адресою у двокімнатній квартирі. Проживає 5 чоловік. Крім того свідок показав, у січні 2007 року переніс інфаркт, лікувався стаціонарно та амбулаторно. Інвалідність не встановлена, рекомендацій від лікаря, щодо особливих умов проживання не було. Рекомендації загальні.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12, яка є рідною сестрою ОСОБА_1 показала, що приблизно 03 - 04 травня 2007 року вона о 09.00 вона прийшла забрати свою сестру до себе. Так як знала, що Вікторія буде вивозити речі. Усі були вдома. На площадці нічого не було, усі речі стояли запаковані в квартирі. Підстави виїзду у ОСОБА_3 не з»ясовувала. Сестра просила не кидати ОСОБА_6 залишитись. Погроз щодо виселення з боку сестри та її сина на Вікторію не було. З нами разом пішов і Олег. Були до 20.00, а потім пішли до дому. Речей та самої ОСОБА_3 вже не було.

Оцінюючи показання свідків, суд приймає до уваги той факт, що всі допитані в ході судового розгляду свідки є близькими родичами з боку тієї чи іншої сторони, тобто, певним чином зацікавлені у вирішенні справи. Жодна із сторін не клопотала про допит в якості свідків інших, незацікавлених, сторонніх осіб, наприклад, сусідів, тому суд, вирішуючи спір, керується іншими, наявними в матеріалах справи доказами.

Посилаючись на факт примусового виселення із спірної квартири, ОСОБА_3 надала жодного доказу в обгрунтування заявлених вимог.

Із Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.05.2007 року, убачається, що за письмовою заявою ОСОБА_3. від 03.05.2007 року було проведено перевірку, в ході якої було з»ясовано, що у зв»язку із шлюборозлучним процесом, який відбувається у родині Мастюгіних часто виникають сварки на грунті неприязних відносин. З розподілу майна, виникають постійні конфлікти, у ході яких останні висловлюються нецензурно на адресу один до одного. На підставі чого і було винесено Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Із тексту вищеназваної постанови можливо зробити висновок про наявність конфлікту між подружжям щодо розподілу майна.

Крім цієї постанови інших доказів, які свідчать про неможливість спільного проживання колишнього подружжя та примусове виселення ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_5 суду не було надано.

Із заявами про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за фактами насильства у сім"ї позивачка за зустрічним позовом до органів внутрішніх справ не зверталась. Із позовом про вселення вона звернулась до суду тільки після пред"явлення до неї позова ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою.

13 липня 2007 року рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано (а.с. 64). Рішення не оскаржене та набрало законної сили. У рішенні зазначено, що сумісне проживання з відповідачем не можливо, спору щодо поділу спільного майна між сторонами немає. Згідно вимог закону, а саме відповідно до вимог ст. . 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

На підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу (а.с. 106) на користь ОСОБА_3 на утримання її малолітнього сина було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі. Батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов»язок утримувати дитину є рівною мірою обов»язком як матері, так і батька. Обов»язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України та ст. . 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На підставі ст. . 391 ЦК України та ст. . 48 Закону України "Про власність" власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 9 ЖК України житлові права охороняються законом , за виключенням випадків, коли вони здійснюються в протитечії з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних чи суспільних організацій.

За змістом ст. 64, 65 ЖК України члени сім'ї наймача, що проживають разом з ним набувають права користування житлом, за умови, якщо вони не зберігають за собою право на користування іншим житловим приміщенням чи постійне місце проживання у приватизованому ними житлі.

Як убачається із матеріалів справи відповідачка ОСОБА_3 має частку квартири на праві приватної спільної сумісної власності за адресою: АДРЕСА_3, за вказаною адресою у теперішній час вона та ОСОБА_5 і проживають (а.с. 36, 79-80).

Позивачкою за зустрічним позовом не було доведено той факт, що їй чинили перешкоди у вселенні до спірного житлового приміщення. На підставі наданих доказів, суд вважає, що ОСОБА_3, та її малолітній син ОСОБА_5 не набули права користування спірною квартирою, оскільки зберігали за собою право на постійне проживання у приватизованому житлі. Крім того, на час розгляду справи у суді, позивачкою ОСОБА_3 не було надано доказів, які підтверджують її намагання зберегти право на проживання у житловій квартирі № АДРЕСА_1.

Таким чином, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що перебування відповідачки по основному позову ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_5 на реєстраційному обліку у належній позивачці квартирі перешкоджає у здійсненні нею в повному обсязі гарантованого Конституцією України права власності і її позовні вимоги в частині усунення перешкод у здійснені права власності шляхом зняття з реєстраційного обліку відповідачів підлягають задоволенню. А зустрічний позов ОСОБА_3 про вселення в жиле приміщення задоволенню не підлягає.

На підставі ст. ст. 79, 81, 84, 88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати: судовий збір на користь держави в сумі 8 грн.50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в сумі 7 грн.50 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 600 гривень 00 копійок (а.с. 17).

На підставі викладеного і керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про власність" , ст. ст. 16, 319, 386, 405 ЦК України, ст. ст. 9, 99, 156 ЖК України, 7, 10, 11, 59, 60, 79, 88, 212, 215 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Укораїни", суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності належною їй на праві приватної власності двокімнатною житловою квартирою № АДРЕСА_1.

Зобов'язати відділ ПРФО Дзержинського РВ КМУ УМВС України у Днепропетровській області зняти відповідачів по справі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та її малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Магдебург, Германія, працюючої АТБ маркет, приймачем товару, проживаючої: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 08 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Магдебург, Германія, працюючої АТБ маркет, приймачем товару, проживаючої: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 07 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Магдебург, Германія, працюючої АТБ маркет, приймачем товару, проживаючої: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 600 гривень 00 копійок.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про вселення в жиле приміщення.

Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апелляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подачи заяви про апелляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апелляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подачи заяви про апелляційне оскарження.

Після закінчення строк подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.