ГАГАРІНСЬКИЙ   РАЙОННИЙ СУД м. СЕВАСТОПОЛЯ

     м. Севастополь, вул. Вакуленчука, З

                 1 інстанція    код  суду 27-02    Адміністративна справа № 2а-97/07 Категорія 13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 січня   2007 року                             Гагарінський районний суд М.Севастополя у складі:

головуючого - судді:    Куімова М.В.

при секретарі:                Саксоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до військової частини А-0235 Міністерства Оборони України про зобов'язання здійснення перерахунку та стягнення заборгованості по сплаті грошової надбавки за безперервну військову службу та грошової допомоги на оздоровлення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А-0235 МО України про зобов'язання здійснення перерахунку та стягнення заборгованості по сплаті грошової надбавки за безперервну службу та грошової допомоги на оздоровлення, з тих підстав, що він проходив військову службу у відповідача та має стаж військової служби більше ніж 20 років, проте, у порушення вимог Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу" №389 від 05 травня 2003 року, йому не сплачувалася вказана надбавка у повному обсязі, а саме, за період з червня 2003 року по травень 2005 року, надбавка сплачувалася йому не в максимальному розмірі - 50% його грошового забезпечення ( з травня 2004 року - 70% ). Просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за вказаною надбавкою виходячи з 50 % його грошового забезпечення з травня 2003 року по квітень 2005 року, 70 % з травня по грудень 2005 року з урахуванням коефіцієнту індексації грошових коштів в сумі  10.686,03 гривень.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не з'явився, надіславши письмову заяву з проханням позов задовольнити та розглянути справу за його відсутністю.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, надіславши до суду письмову заяву, відповідно до якої, позов він визнає та просить розглянути справи за його відсутністю.

Згідно  зі  ст.128  КАС  України, суд вважає за можливе розглянути  справу за відсутності сторін  на  підставі наявних у ній доказів.

Суд,   вивчивши  матеріали  справи,  вважає, що  у  задоволені  позову  необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п.1 Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу" №389 від 05 травня 2003 року, Міністру Оборони України надано право встановлювати щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30%, понад 15 років - до 50 %, понад 20 років - до 70% та понад 25 років - до 90%. При цьому, порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром Оборони України. А згідно до п.2 цього Указу, виплату цих надбавок необхідно здійснювати за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України. Відповідно до п. 1.2 "Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України", затвердженої Наказом Міністра оборони України №149 від 26 травня 2003 року, зазначена виплата вказаної надбавки у аналогічних розмірах; при цьому, п.2.4 вказаної інструкції також передбачає виплату надбавки в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організації та установ.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військової частині А-0235, де перебував на грошовому забезпеченні та отримував грошову надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України, що передбачена Указом Президента України №389 від 05 травня 2003 року, у наступних розмірах: за період з червня по листопад 2003 року у розмірі 10% його грошового забезпечення; з грудня 2003 року по січень 2004 року -50%; з лютого по вересень 2004 року - 10 %, з жовтня 2004 року по січень 2005 року - 40%; у лютому-березні 2005 року - 10 %, з квітня по червень 2005 року - 50%, з липня по листопад 2005 року - 65%; у грудні - 70% його грошового забезпечення, що підтверджується відповідною довідкою відповідача. При цьому, позивачем також була отримана грошова допомога на оздоровлення у 2003 році в сумі 1216,3 гривень, 2004 році - 1337,93 гривень, 2005 році - 2044,5 гривень. Грошова надбавка за безперервну військову службу сплачувалася позивачу залежно від розміру асигнувань та наявного фонду грошового забезпечення згідно з п.п.1.2, 2.4 Наказу Міністра Оборони України №149 від 26 травня 2003 року "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України" та відповідний розмір надбавки доводився до відома військових частин телеграмами Міністра оборони України, що не суперечить вимогам вказаного Указу.

Суд не може прийняти до уваги ствердження позивача про те, що йому, у порушення вимог цього Указу, постійно не сплачувалася вказана надбавка у максимальному розмірі його грошового забезпечення, оскільки п. 2 цього Указу визначає тільки максимальний розмір надбавки у процентному відношенні, без визначення його мінімальної границі, виходячи з розміру асигнувань та наявного фонду грошового забезпечення. Доводи позивача щодо несплати йому грошової допомоги на оздоровлення у 2003 році також не знайшли свого підтвердження, оскільки у 2003 році ним була отримана відповідна грошова допомога в сумі 1216,3 гривень, що підтверджується довідкою відповідача. Факт визнання відповідачем позову суд також не може прийняти до уваги, оскільки це суперечить вимогам законодавства України.

Таким чином, суд вважає за необхідне у задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне державне мито по справі в сумі 106,86 гривень віднести на рахунок держави, оскільки позивач був звільнений від його сплати при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 71, 76, 94, 158-161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1до військової частини А-0235 Міністерства Оборони України про зобов'язання здійснення перерахунку та стягнення заборгованості за сплатою грошової надбавки за безперервну військову службу, -   відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку   ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова надрукована власноручно у нарадчої кімнаті.